Постанова № 71889030, 29.01.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/577/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 22-ц/783/5152/17 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

Категорія:25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Цяцяка Р.П.,

суддів Ванівського О.М. і Струс Л.Б.,

при секретарі Цапові П.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, представника ОСОБА_4, на рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 червня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Брокбізнес" (ПАТ СК „Брокбізнес") і ОСОБА_5, третя особа - Публічне акціонерне товариство „Брокбізнесбанк", в кінцевій редакції позовних вимог якого просив суд визнати неправомірною відмову ПАТ СК „Брокбізнес" у виплаті позивачу страхового відшкодування та зобов'язати ПАТ СК „Брокбізнес" виконати умови Договору № 006-42248/01НТ добровільного страхування наземного транспорту від 07.06.2012 року (в подальшому - „Договір страхування") та стягнути солідарно з ПАТ СК „Брокбізнес" і ОСОБА_5 на користь позивача страхове відшкодування за Договором страхування в сумі 152 000 грн., 127 141 грн. 97 коп. інфляційних втрат та 12 068 грн. 38 коп. 3 % річних.

Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що 07 червня 2012 року між ОСОБА_4 та ПАТ СК «Брокбізнес» було укладено Договір страхування на транспортний засіб марки MAN, модель 19.464 F2000, д. н. НОМЕР_1, 2000 року випуску. Вигодонабувачем по договору страхування визначено ЛФ АТ «Брокбізнесбанк», оскільки застрахований транспортний засіб перебував в заставі в ПАТ «Брокбізнесбанк» згідно договору застави від 06 травня 2008 року.

29.03.2013 року в результаті пожежі застрахований транспортний засіб було знищено. Згідно звіту № 3313-2/04/13 про оцінку автомобіля МАN від 11.04.2013 року, виконаного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Сател Груп», майновий збиток, завданий власникові автомобіля, визначено в сумі 184 880 грн.

29.03.2013 року ОСОБА_4 подав до ПАТ «СК «Брокбізнес» заяву про страховий випадок, однак 03.10.2013 року ПАТ «СК «Брокбізнес» прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, про що ОСОБА_4 повідомлено листом № 1984-11 від 09.10.2013 року, яку останній вважає незаконною та неправомірною, а тому змушений звернутись за захистом своїх прав та інтересів до суду (т.1, а.с. 2-5, 136-138; т.3, а.с. 12-13, 41-43, 143-144).

Справа судами розглядалася неодноразово.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2015 року судові рішення по справі було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2, а.с. 131-133).

За підсумками нового розгляду справи судом першої інстанції рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20 червня 2017 року (з урахуванням ухвали цього ж суду від 22 червня 2017 року про виправлення описки в згаданому рішенні в частині дати його ухвалення; т.3, а.с. 226) у задоволенні позову ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» і ОСОБА_5, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк», про визнання неправомірною відмови від виконання договору та стягнення страхового відшкодування відмовлено за безпідставністю позовних вимог (т.3, а.с. 221-224, 226).

Дане рішення оскаржила представник позивача ОСОБА_3

Апелянт просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Вважає, що суд не взяв до уваги той факт, що ПАТ „Брокбізнесбанк" (в подальшому - «Банк»), як вигодонабувач за Договором страхування, станом на 2017 рік не міг заявляти вимогу про стягнення з ПАТ СК „Брокбізнес" страхового відшкодування по Договору страхування з причин пропуску Банком позовної давності, а також стверджує, що суд неправомірно не взяв до уваги наявне в матеріалах справи рішення Банку про відмову від отримання страхового відшкодування.

Вважає, що позивачу не потрібно було будь-яке уповноваження Банку на звернення з даним позовом до суду, оскільки Банк, як вигодонабувач, не оскарживши рішення ПАТ СК „Брокбізнес" про відмову у виплаті страхування та не заявивши вимог до суду про стягнення зі згаданого страховика страхового відшкодування, фактично відмовився від свого права вимоги до ПАТ СК „Брокбізнес" (т.3, а.с. 230-234).

Апеляційний розгляд справи неодноразово відкладався.

Зокрема, 22.09.2017 року представник апелянта ОСОБА_3 подала до суду заяву про відкладення апеляційного розгляду справи, призначеного на 25.09.2017 року, у зв'язку з її участю у розгляді іншої справи в суді першої інстанції (т.4, а.с. 18).

29.01.2018 року представник апелянта ОСОБА_3, будучи своєчасно (04.12.2017 року) під власноручну розписку повідомленою про час і місце апеляційного розгляду справи (т.4, а.с. 34), повторно подала до суду заяву про відкладення апеляційного розгляду справи, призначеного на 29.01.2018 року, у зв'язку з її участю у розгляді іншої справи в суді першої інстанції (т.4, а.с. 44).

За вище наведених обставин колегія суддів вважає можливим апеляційний розгляд справи за відсутності представника апелянта - на підставі наявних у ній даних та доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

В матеріалах справи містяться оригінали листів Банку від 30.03.2016 року № 2506 та від 13.05.2017 року № 2797, за змістом яких Банк вважає, що саме він «має право на отримання виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту», та стверджує, що «не відмовлявся від права вимагати та/або отримувати виплату страхового відшкодування та/або від права на пред'явлення позову до ПАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» за договором добровільного страхування наземного транспорту», а також «не уповноважував ОСОБА_4 на пред'явлення вимоги про виплату страхового відшкодування та/або на пред'явлення позову до ПАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» на користь АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» або на користь ОСОБА_4» (т.3, а.с. 191, 192).

Як також стверджується журналом судового засідання від 20.06.2017 року, представник Банку заперечував позовні вимоги ОСОБА_4 (т.3, а.с. 217, 218).

З урахуванням вище наведеного доводи апеляційної скарги стосовно того, що Банк відмовився від отримання страхового відшкодування, що стверджується наявним в матеріалах справи рішенням Банку, не відповідають фактичним обставинам справи і є надуманими, а тому до уваги прийматися не можуть.

Частиною 5 ст. 411 ЦПК України встановлено, що висновки суду касаційної інстанції, в зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Аналогічні положення містяться також і у частині 4 статті 338 ЦПК України в редакції, що була чинною на час повторного розгляду даної справи судом першої інстанції - після скасування ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2015 року судових рішень по справі, якими було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_4

В результаті оцінки поданих сторонами доказів - з урахуванням висновків та мотивів, які викладені у вище згаданій ухвалі суду касаційної інстанції - суд першої інстанції за результатами нового розгляду справи прийшов до вірних висновків про те, що Банк, як вигодонабувач за договором страхування, не відмовлявся і не відмовляється від отримання страхового відшкодування; не уповноважував позивача ОСОБА_4 на право вимоги цього страхового відшкодування до ПАТ СК „Брокбізнес" по Договору страхування, при цьому Банк, як вигодонабувач, самостійних позовних вимог до страховика про стягнення на його користь страхової виплати не заявляв, а відтак позивач не входить до кола суб'єктів відносин страхування, оскільки не є вигодонабувачем згідно Договору страхування і, не будучи уповноваженим належним чином Банком, як вигодонабувачем, не має права вимагати від страховика здійснити страхову виплату на користь вигодонабувача, і доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, представника ОСОБА_4, залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 червня 2017 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий:

Судді: