Постанова № 71888973, 16.01.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/301/17 Головуючий у 1 інстанції: Рудаков Д.І.

Провадження № 22-ц/783/4257/17 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю: представника відповідача ПАТ КБ

«Приватбанк» - Гнатишака О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 12 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2017 року ОСОБА_3, яка є власником квартири АДРЕСА_1, звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути солідарно з публічного акціонерного товариства комерційного банку (далі-ПАТ КБ) «Приватбанк» та ОСОБА_4 в її користь 17933 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, та 5000 грн. моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 22.01.2017 року її квартиру було затоплено внаслідок поломки сантехнічного обладнання в квартирі АДРЕСА_4, яка знаходиться поверхом вище і зареєстрована на праві власності за відповідачем ОСОБА_4 Зазначає, що за рішенням суду звернено стягнення на користь ПАТ КБ «Приватбанк» на квартиру відповідача ОСОБА_4, як на предмет іпотеки, та виселено її з цієї квартири. Позивач вважає, що відповідачі повинні солідарно нести відповідальність за завдану їй майнову шкоду - відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкоджених внаслідок залиття елементів квартири, та відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням майна, оскільки ОСОБА_4 ще залишається власником квартири, а ПАТ КБ «Приватбанк» має право доступу до квартири на підставі судового рішення.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 12.04.2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 17933 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 640 грн. сплаченого судового збору.

У задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_4 та про стягнення решти моральної шкоди відмовлено.

Рішення суду оскаржив відповідач ПАТ КБ «Приватбанк», просить його скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що ПАТ КБ «Приватбанк» ніколи не був і не є власником квартири АДРЕСА_2, оскільки рішенням суду було звернуто стягнення на квартиру ОСОБА_4 шляхом її продажу банком від імені власника будь-якій особі, а тому банк не може нести відповідальності за завдану позивачеві шкоду, оскільки відповідно до вимог ст.ст.319, 322 ЦК України, власність зобов'язує і тільки власник в силу закону несе тягар відповідальності за неналежне утримання свого майна, незалежно від того, чи проживає він у своїй квартирі, чи ні. Вважає, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях і суперечать нормам матеріального права, які суд повинен був застосувати до спірних правовідносин. Зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження причини залиття квартири та не доведено причинного зв'язку між протиправними діями банку та заподіяною шкодою. Крім того, позивачем не надано акту (звіту) оцінки на підтвердження розміру завданої майнової шкоди, складеного суб'єктом оціночної діяльності, оскільки зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, який є в матеріалах справи, не може вважатись належним та допустимим доказом. Апелянт звертає увагу на недоведеність факту заподіяння позивачеві моральної шкоди та на відсутність правових підстав для солідарного обов'язку відповідачів, які не є солідарними боржниками, оскільки спірні правовідносини носять деліктний характер.

В судове засідання апеляційного суду інші учасники справи не з'явились, про час та місце розгляду справи всі були повідомлені у встановленому процесуальним законом порядку (а.с.120, 122, 123), клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому справу розглянуто відповідно до вимог ст.372 ЦПК України у їхній відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ КБ «Приватбанк» в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.35, 41).

Квартира АДРЕСА_3 зареєстрована на праві власності за відповідачем ОСОБА_4

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 23.12.2013 року, яке набрало законної сили, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором від 19.09.2005 року в розмірі 1012352 грн. 18 коп. звернуто у користь ПАТ КБ «Приватбанк» стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_3, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки іпотекодержателем з укладанням від імені іпотекодавця договору купівлі-продажу будь-яким способом з будь-якою особою-покупцем, та виселено ОСОБА_4 з членами її сім'ї із вказаної квартири.

Відповідно до акту залиття від 23.01.2017 року (а.с.7), складеного комісією КП «Червонограджитлокомунсервіс», встановлено, що 22.01.2017 року в квартирі позивача трапилось залиття, внаслідок чого пошкоджено стелю, стіни в залі, спальні, коридорі, санвузлі, ламінат, електричну проводку, ліжко.

Причиною залиття в акті вказано аварійну ситуацію, яка склалась у квартирі АДРЕСА_4 поверхом вище, а саме: розрив гнучкого шланга на бачок, вихід з ладу водорозбірного крану (змішувача) на ванну.

Проте, самого акту обстеження квартири АДРЕСА_4 на встановлення причини залиття в матеріалах справи немає.

Відповідно до зведеного кошторисного рахунку вартості капітального ремонту приміщень квартири позивача, складеного інженером-проектувальником ОСОБА_5 (а.с.8-34), вартість ремонту квартири позивача для відновлення її технічного стану становить 17933 грн.

Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст.319 ЦК України, власність зобов'язує.

Відповідно до ч.4 ст.324 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Статтею 346 ЦК України визначено, що право власності припиняється, зокрема, у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

Враховуючи наведені вище норми матеріального закону, слід дійти висновку про те, що у зв'язку із зверненням стягнення на квартиру відповідача ОСОБА_4 в рахунок виконання зобов'язань перед ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором, укладеним між ними, її право власності на квартиру припинилось, однак, не виникло право власності на цю квартиру й у ПАТ КБ «Приватбанк», оскільки за рішенням суду йому надано лише право розпорядитись квартирою шляхом її продажу в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором будь-якій особі-покупцю від імені власника квартири - відповідача ОСОБА_4, яка є боржником банку.

Отже, в даному випадку норми матеріального права, які регулюють питання власності, не можуть бути правовою підставою для відповідальності за шкоду, завдану позивачеві пошкодженням її майна внаслідок залиття квартири, а слід застосовувати до спірних правовідносин норми ст.ст.1166, 1167 ЦК України, які регулюють питання відшкодування шкоди.

За загальним правилом, яке міститься в ст.1166 ЦК України, визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (тобто випадків відшкодування шкоди незалежно від вини заподіювача) (ч.1 ст.1167 ЦК).

З письмових доказів, які надала позивач в обґрунтування своїх вимог, а саме, з наведеного вище акту залиття від 23.01.2017 року (а.с.7), встановлено лише факт заподіяння позивачеві шкоди внаслідок залиття квартири, проте, належних доказів на підтвердження встановлення особи, яка цю шкоду заподіяла, а також на підтвердження причини залиття квартири позивачем надано не було.

Акт залиття від 23.01.2017 року не можна вважати належним доказом на підтвердження причини залиття квартири позивача, оскільки він складений за результатами обстеження квартири позивача, однак, вказаний акт не містить інформації щодо обстеження квартири АДРЕСА_4 та, зокрема, про місце витоку води, місце несправності сантехнічного обладнання з фіксуванням такої інформації, наприклад, за допомогою фотозйомки тощо.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що відповідно до вимог процесуального закону належним доказом у справі для підтвердження причини залиття квартири може бути, зокрема, висновок експерта, який володіє спеціальними знаннями для встановлення обставин, які входять до предмету доказування у даній справі.

Таким чином, позивачем не надано достатніх доказів для висновку про причину залиття її квартири та про особу, з вини якої таке залиття сталось.

Суд першої інстанції наведених вище вимог закону не врахував, у повній мірі не визначився з характером спірних правовідносин, не дав належної оцінки доказам, які подала суду позивач на підтвердження своїх вимог, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі з наведених вище мотивів.

У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача ПАТ КБ «Приватбанк», з позивача у користь банку підлягають стягненню судові витрати, понесені по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 704 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч. 1 п.п. 2-4, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 12 квітня 2017 року скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 704 гривні.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 26 січня 2018 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

Ніткевич А.В.