Постанова № 71888129, 25.01.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 332/3310/16 Головуючий у 1 інстанції: Безлер Л.В.

№ провадження 22-ц/778/313/18 Суддя-доповідач: Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.

Воробйової І.А.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначало, що відповідно до укладеного договору № б/н від 25.10.2010 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 2000,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом у розмірі 36,00% з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, але відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору та станом на 31.08.2016 року має заборгованість у загальному розмірі 20706,99грн., яка складається з наступного: 1867,14грн. - заборгованість за кредитом, 14477,61грн.- проценти за користування кредитом, 2900,00грн. - пеня та комісія, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) -500,00 грн., штраф (процентна складова)- 962,24грн.

Посилаючись на викладене, просило суд стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 20706,99грн., а також понесені судові витрати у виді оплати судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 1378,00грн..

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором б/н від 25.10.2010 року у загальному розмірі 19006,99грн. В решті частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1378,00грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 25.10.2010 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 2000,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом у розмірі 36,00% з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку відповідача ОСОБА_3 від 25.10.2010 року, остання надала згоду на приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Зі змісту цієї заяви вбачається, що відповідач ОСОБА_3 просила відкрити рахунок та надати їй кредитні кошти у розмірі 500,00грн., з базовою процентною ставкою 3,0% на залишок заборгованості, та зазначила, що згодна з тим, що ця заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Крім того, позичальник ОСОБА_3 в цій заяві зазначила, що вона ознайомлена і згодна з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які надані їй для ознайомлення в письмовому виді.

Згідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Закону сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору, як зазначено у ст. 628 ЦК України становлять умови(пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що передбачено ст. 629 ЦК України. Як встановлено судом, договір, що укладений між сторонами, складається з Анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Умов і правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 СП-2010-256.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Положеннями ч.1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому

Судом першої інстанції віно встановлено, що 25.10.2010 року між сторонами саме в письмовій формі був укладений договір, який складається з Анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Умов і правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 СП-2010-256. Відповідач ОСОБА_3 висловила свою згоду на укладання договору саме в такій формі та зазначила, що вона ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення у письмовому виді.

Суд дійшов обґрунтованого висновку, що на підставі наданих письмових доказів судом встановлено, що між сторонами був укладений договір, відповідно до умов якого, сторонами були прийняті на себе взаємні права та обов'язки.

З п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, процентам за користуванням ним, перевитратами платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до пункту 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.

Судом вірно встановлено, що протягом дії укладеного кредитного договору жодна з його сторін не заявила про його припинення, а тому він автоматично був пролонгований, отже строк дії кредитного договору не закінчився.

Крім того, суд правильно зазначив щодо зміни кредитного ліміту, що банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі яких відповідач при укладанні договору про надання банківських послуг дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ім'я ОСОБА_3 (договір б/н від 25.10.2010р.), старт карткового рахунку відбувся 25.10.2010 року, зміна кредитного ліміту відбулась 21.11.2012 року - кредитний ліміт збільшено до 2000,00грн., зміна кредитного ліміту повторно відбулась 10.07.2014 року - кредитний ліміт зменшено до 1870,00грн.(а.с.148)

Відповідно до довідки ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_3 було видано наступні кредитні картки: НОМЕР_1 від 25.10.2010 року зі строком дії до 01/14 та кредитна картка НОМЕР_2 від 20.11.2012 року зі строком дії до 06/16.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Судом установлено, що відповідно до пункту 2.1.1.2.11 Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на лицевій стороні картки (місяць і рік), і вона діє до останнього календарного дня зазначеного місяця. Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі - останнім днем місяця, указаного на картці. Так, останній платіж ОСОБА_3 здійснено 26.02.2014 року, дія картки закінчилась 30 червня 2016 року, а з позовом до суду банк звернувся 10 жовтня 2016 року, тобто, в межах строку позовної давності.

Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, з урахуванням дати звернення позивача до суду, враховуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості та пояснення представника позивача у судовому засіданні 31.08.2017 року про нарахування ОСОБА_3 пені у розмірі 100 грн. щомісячно, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача пені лише за останній рік в розмірі 1200,00 гривень.

З огляду наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що відповідач ОСОБА_3 належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість і у позивача виникло право вимагати її повернення. Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, що є належним доказом, враховуючи, що наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано, а також не надано альтернативного розрахунку, суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги частково та стягнув з відповідача суму заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 19006,99 гривень, яка складається із 1867,14грн. - заборгованості за кредитом, 14477,61грн.- процентів за користування кредитом, 1200,00грн. - пені та комісії, а також штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) -500,00 грн., штраф (процентна складова)- 962,24грн.

Суд першої інстанції вірно визначив характер спірних правовідносин та встановив, що відповідачем не надано суду жодного доказу, що спростовують доводи позивача і надані останнім докази в обґрунтування позовних вимог. Таким чином, аналізуючи надані по справі докази, у їх сукупності, суд дійшов правильного висновку, що відповідач в порушення умов договору кредит не повернула, а тому позовні вимоги про стягнення виниклої заборгованості є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, враховуючи можливість стягнення пені лише за останній рік.

Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Докази та обставини, ні які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2017 року у цій справі залишити без змін

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30.01.2018 року.

Головуючий:

Судді: