Рішення № 71887451, 10.01.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 10.01.2018

№ 320/2511/17-ц

2/320/146/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд в складі:

головуючого - судді Купавської Н.М.,

при секретарі – Чудаковій А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління поліції охорони в Запорізькій області Національної поліції України, про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів моральної шкоди в розмірі 240000 грн.

В обґрунтування позову, позивач вказує, що він проходив військову службу в лавах Міністерства внутрішній справ України на підставі наказу № 222 о/с від 30.09.2016 року. Під час проходження служби він отримав травму, яка пов’язана з виконанням службових обов’язків та захворювання, які пов’язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ, про що було вказано в свідоцтві про хворобу №281/с, під час медичного огляду, проведеного військово-лікарською комісією. У зв’язку з вищевказаною травмою та хворобами йому була встановлена 3 група інвалідності. Вказана травма та захворювання пов’язані з виконанням обов'язків військової служби. У зв'язку з вказаними захворюваннями, позивач позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває глибокі моральні переживання та страждання, психологічний дискомфорт, багато часу та коштів витрачає на лікування. Вважає, що у зв'язку з отриманням вказаних захворювань та встановлінням інвалідності, яка пов'язана з проходженням військової служби, йому завдана моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 240 000 грн. та просить стягнути цю суму з відповідачів на його користь.

В судовому засіданні позивач підтримав первісний позов, просив суд розглядати справу по вимогам про стягнення з відповідачів моральної шкоди в розмірі 240000 грн. Підтримав обставини викладені в первісному позові в повному обсязі.

Представник відповідача - Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_2, в судовому засіданні первісний позов не визнав, підтримав пояснення викладені в запереченні проти позову, та пояснив, що позивач проходив не військову службу, як зазначено у позові, а службу в органах внутрішніх справ та поліції, та на день звільнення займав посаду поліцейського Мелітопольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Запорізькій області та мав спеціальне звання – старший сержант поліції. Підставою для стягнення моральної шкоди в розмірі 240 000 грн., є встановлення позивачу 3 групи інвалідності, яку він пов’язує з нещасним випадком, що стався з ним 28.04.2010 року. Однак, причиною нещасного випадку стало виконання ОСОБА_1 робіт, які не передбачені посадовими інструкціями, а отже відсутній причинний зв'язок між нещасним випадком та моральною шкодою. Крім того, спеціальним законодавством, яке врегульовало порядок проходження служби в органах внутрішніх справ та поліції, відшкодування моральної шкоди працівникам міліції (поліції) не передбачено. Натомість ЗУ «Про Національну поліцію» гарантовано соцзахист працівників поліції, яким передбачено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, яка і була отримана позивачем. Також вважає недоведеним суму зазначеної моральної шкоди. У зв’язку з чим просить в позові відмовити повністю.

Представник відповідача - Управління поліції охорони в Запорізькій області Національної поліції України в судове засідання не з’явився, від нього надійшла заява про відкладення розгляду справи, в зв’язку із зайнятістю. Однак, дану причину суд вважає не поважною, тому розгляд справи проводить за відсутності даного відповідача.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника МВС України, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, приходить до наступних висновків.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив службу в органах внутрішніх справ та на день звільнення займав посаду поліцейського Мелітопольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Запорізькій області та мав спеціальне звання – старший сержант поліції, що підтверджується копією витягу по особовому складу від 30.09.2016 №222 о/с /а.с.33/.

Відповідно до копії акту №19 про нещасний випадок (у тому числі поранення) встановлено, що 28.04.2010 року, близько 12 години 10 хвилин, в боксі ПТО м.Мелітополя по вул. О. Невського, 14 УДСО при ГУМВС України в Запорізькій області, з міліціонером-водієм спеціального підрозділу групи затримання роти міліції Мелітопольського МВДСО УДСО при ГУМВС України в Запорізькій області, старшиною міліції ОСОБА_1 стався нещасний випадок, (в результаті якого ОСОБА_1 отримав ушкодження: важка контузія, проподне поранення роговиці ока з ущемленням радужки. Травматична катаракта правого ока), який стався в період проходження служби при виконанні службових обов’язків /а.с.21-22/.

Після проведення розслідування нещасного випадку, що стався 28 квітня 2010 року о 22 годині 25 хвилин, комісія дійшла до висновку, що нещасний випадок, в результаті якого міліціонер-водій спеціального підрозділу групи затримання роти міліції Мелітопольського МВДСО УДСО при ГУМВС України в Запорізькій області старшина міліції ОСОБА_1 отримав травму «Важка контузія проподне поранення роговиці ока з ущемленням радужки. Травматична катаракта правого ока», вважати таким, що стався в період проходження служби при виконанні службових обов’язків, про що був складений акт № 19 розслідування нещасного випадку /а.с.23/.

В подальшому військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» було здійснено медичний огляд ОСОБА_1, якому встановлений діагноз про причинний зв'язок захворювання: посттравматичний зрощений рубець рогівки правого ока, артифакія, деструкція склистого тіла правого ока, посттравматичний мідріаз правого ока (наслідок травми 28.04.2010 року) – травма пов’язана з виконанням службових обов’язків. Щодо захворювань: сечокам’яна хвороба, з нападом лівобічної ниркової коліки в 10.2014 року, стентування лівої нирки 20.10.2014 року, конкременти лівої нирки, мікронефролітіаз. Хронічний калькульозний піелонефріт, стадії ремісії ХНН 0 ст., хронічний простатит, стадія ремісії. Дегенеративно – дистрофічний процес хребта на поперековому рівні (остеохондроз, спондилоартроз 1-2 ст. в сегментах Л1-З1, більш виражені в сегментах Л4-Л5, Л5-З1, протрузія в сегменті Л4-Л5 до 2,5 мм.), вертеброгенна, люмбоішалгія зліва, радикулопатія Л5 зліва, стадія стійкої ремісії. Дегенеративно-дистрофічний процес хребта на шийному рівні (остеохондроз в сегментах С3,С4,С6 нестабільність в сегменті С6, вертеброегнна радикулопатія С7-С8 зліва, стадія ремісії. Синдром церебральної ангіодистонії, переважне в ВББ на фоні судинної мальформації (звитість правої ЗСА обох ВСА, лівої ХА). Хронічний тонзиліт, компенсована форма, стадія ремісії. Ожиріння 1 ст. аліментарно-конституціного ґенеза – захворювання пов’язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Аномалія розвитку сечо-статевої системи, подвоєння лівої нирки, ХНН 0 ст. – захворювання не пов’язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується копією свідоцтва про хворобу № 281/с /а.с.27/.

28.09.2016 позивачу було встановлено 3 групу інвалідності зі стійкою 30% втратою працездатності, що підтверджується копіями довідок до акту огляду МСЕК серія АВ № 0679203 та довідки серії АГ № 0009385 /а.с.20, 28/.

30.09.2016 старшого сержанта поліції ОСОБА_1 було звільнено зі служби поліції через хворобу, на підставі п.2 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію», що підтверджується копією наказу (витягу) № 222 о/с від 30.09.2016 року /а.с.33/.

Позивачем вимоги заявлені на підставі ст.ст. 23, 1167 ЦК України.

Із матеріалів справи вбачається, що отримана позивачем в результаті нещасного випадку травма сталася 28.04.2010, яка пов’язана з виконанням службових обов’язків /а.с.27/.

Втрата працездатності була встановлена позивачу у 2016 році.

Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв'язок та є вина зазначеної особи у заподіянні шкоди.

При відсутності хоча б однієї з вказаних умов на відповідача не може бути покладено зобов’язання по відшкодуванню шкоди.

На це звернуто увагу у п. 5 постанови пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно якого - до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, наявність шкоди ще не породжує обов'язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В порушення вказаних норм процесуального законодавства позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту протиправних дій або бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України чи Управління поліції охорони в Запорізькій області, або наявний причинний зв'язок між шкодою і протиправним діями завдавача шкоди та вини відповідача в її завданні.

Більш того, зміст, коло суб’єктів і розмір відшкодування страхування у разі каліцтва, заподіяного працівникові міліції при виконанні службових обов'язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніш як через 3 місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у період проходження служби у зв’язку з особливістю об’єкта посягання були врегульовані ст. 23 Закону України «Про міліцію» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), цими спеціальними нормами відшкодування моральної шкоди не передбачалось.

Разом з тим, відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» та постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 707 у разі інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ залежно від ступеня втрати працездатності працівнику міліції виплачується одноразова грошова допомога. Як зазначено представником МВС України така допомога була отримана позивачем.

Оскільки спеціальним законодавством, яке врегульовувало б порядок проходження служби в органах внутрішніх справ, відшкодування моральної шкоди працівникам не передбачено, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,81,89,133,141,263,265 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, Закону України «Про міліцію», Постановою Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління поліції охорони в Запорізькій області Національної поліції України, про відшкодування моральної шкоди – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: