Рішення № 71886731, 23.01.2018, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/3890/17

Провадження № 2/309/575/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2018 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Орос Я.В.

за участю секретаря: Соймик Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом

ОСОБА_1

до

Кошелівської сільської ради

про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 21.10.2010 р. померла ОСОБА_2 Аннина, яка проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. За життя ОСОБА_2 залишила заповіт, який посвідчений секретарем Кошелівської сільської ради 26.06.2006 р., в якому заповіла все своє майно позивачу. До складу спадкового майна входять: житловий будинок в с. Кошелево, вул.. Шевченка 103 та прилегла до нього земельна ділянка площею 0,25 га. призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд. Позивач має намір оформити спадкові права на житловий будинок та прилеглу земельну ділянку, однак у зв’язку із тим, що відсутні правовстановлюючі документи не може цього зробити. Просить суд визнати за ним право власності в порядку спадкування на житловий будинок з надвірними побудовами, що розташований в с. Кошелево, вул.. Шевченка 103 та прилеглу до нього земельну ділянку: площею 0,2500 га, призначену для обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, що належала, ОСОБА_2 Анниній, яка померла 21.10.2010 р.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, подав до суду заяву провести розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник Кошелівської сільської ради в судове засідання не з’явився. Т.в.о. сільського голови ОСОБА_3 подала до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника сільської ради. Позовні вимоги визнають, проти задоволення позову не заперечують.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням заяв учасників процесу про слухання справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного .

В судовому засіданні встановлено та належними доказами доведено, що 21.10.2010 р. померла ОСОБА_2 Аннина, яка проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. за життя ОСОБА_2 залишила заповіт, який посвідчений секретарем Кошелівської сільської ради 26.06.2006 р., в якому заповіла все своє майно ОСОБА_1 . До складу спадкового майна входять: житловий будинок в с. Кошелево, вул.. Шевченка 103 та прилегла до нього земельна ділянка площею 0,25 га. призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд. Позивач має намір оформити спадкові права на житловий будинок та прилеглі земельні ділянки, однак у зв’язку із тим, що відсутні правовстановлюючі документи не може цього зробити.

Відповідно до п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов’язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Право на судовий захист гарантується також і статтею 55 Конституції України.

Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Частиною 3 ст. 1296 ЦК України визначено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст.1217,1223 ЦК України,спадкування здійснюється за законом або заповітом,право на спадкування мають особи,які визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту,визнання його недійсним,неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом,а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини,право на спадкування за законом одержують особи,визначені у ст.1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до розяснень, викладених в абз. 3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 і та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Якщо право власності на житловий будинок, споруду підтверджується належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, органи місцевого самоврядування зобов'язані видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві, оскільки до компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Країні (УРСР) із 1979 року, в яких при визначення року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку, тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Так, в судовому засіданні з матеріалів справи, зокрема з довідки виконавчого комітету Кошелівської сільської ради Хустського району, Закарпатської області від 07 грудня 2017 року вбачається, що житловий будинок та прилегла до нього земельна ділянка розміром 0,25 га., яка знаходиться в с. Кошелево, по вул.. Шевченка № 104 зареєстрована за померлою ОСОБА_2 згідно даних погосподарської книги.

Враховуючи наведене, а також те, що в судовому засіданні не встановлено даних, які б заперечували факт права власності у ОСОБА_2 на спадкове майно, а також не встановлено інших осіб які б мали право на спадкове майно або які б претендували на це право, окрім ОСОБА_1Є, суд приходить до переконання про достатність підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок в с. Кошелево, вул.. Шевченка 103 та прилеглої до нього земельної ділянки площею 0,25 га. призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд

Керуючись вимогами ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України та ст.ст. 392, 1225, 1296 ЦК України, ст. 125 ЗК України, с у д –

У Х В А Л И В:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серія ВР№46321, мешканцем с. Кошелево, вул.. Шевченка 104 право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з надвірними спорудами в с. Кошелево, вул. Шевченка №103 та прилеглої до нього земельної ділянки площею 0,2500 га, призначеної для обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, яка розташована в с. Кошелево, вул. Шевченка №103, на території Кошелівської сільської ради, що належали ОСОБА_2 Анниній, яка померла 21.10.2010 року.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Закарпатської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 29 січня 2018 року.

Суддя Хустського

районного суду: підпис: ОСОБА_4

З оригіналом вірно:

Суддя Хустського

районного суду ОСОБА_4В