Ухвала суду № 71886696, 29.01.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2262/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.01.2018 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Світлик О.М.,

при секретарі судового засідання – Гайданці Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного нажитого майна подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_2, в особі представника – адвоката ОСОБА_3, до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного нажитого майна подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_2, в особі представника – адвоката ОСОБА_3, до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю.

У дане судове засідання учасники справи не з’явилися.

Від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом – ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшла письмова заява від 13.01.2018 року, згідно з якою на підставі п. 1 ч. 2 ст. 49 та керуючись положеннями ст. ст. 183, 206 ЦПК України позивач відмовляється від позову (щодо всіх заявлених позовних вимог у вказаній вище справі) та просить постановити ухвалу про закриття провадження у справі. Позивач заявляє, що відмовою від позову не порушуються її права та інтереси, а також права та інтереси інших осіб. Наслідки закриття провадження у справі, передбачені ч. 2 ст. 256 ЦПК України, зокрема, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається та що наявність ухвали про закриття провадження у зв’язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору, – позивачу відомі.

Згідно із відповідним записом у вказаній заяві ОСОБА_1, один оригінальний примірник цієї заяви вручений відповідачу 13.01.2018 року, про що відповідач розписався на ній.

Від представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 через канцелярію суду надійшла письмова заява від 13.01.2018 року, згідно з якою у зв‘язку із укладенням 13.01.2018 року між позивачем та відповідачем (за участі спільного сина) змішаного договору про урегулювання майнових питань колишнього подружжя, обумовлених настанням юридичного факту розірвання шлюбу між ними, а також щодо урегулювання питань утримання спільної дитини, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 67, згідно з яким урегульовані всі спірні питання між сторонами, ОСОБА_2 не заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 від 13.01.2018 року про закриття провадження у справі 308/2262/16-ц у зв’язку з відмовою в позові. У зв’язку з викладеним просять також залишити без розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 Зазначену вище заяву ОСОБА_1 та цю заяву просять розглянути без їхньої участі, наслідки закриття провадження за первісним позовом та залишення без розгляду зустрічного позову ОСОБА_2 та його представнику відомі.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа розглянута за відсутності всіх учасників справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Розглянувши вказані заяви суд приходить до висновку, що вони підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Виходячи з основного принципу цивільного судочинства – диспозитивності, закріпленого у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов’язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).

Згідно з приписами ч. ч. 1-3 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач – визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв’язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз’яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Наслідки закриття провадження у справі, передбачені ч. 2 ст. 256 ЦПК України, сторонам відомі, про що зазначено у їх заявах.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача ОСОБА_1 від позову та закрити провадження у справі на підставі ч. 3 ст. 206 ЦПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Відтак, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд вважає, що зустрічний позов слід залишити без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 13, 49, 206, 247, 257, 260, 261, 354, 355 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Прийняти відмову ОСОБА_1 від її позову до ОСОБА_2 про розподіл спільного нажитого майна подружжя.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного нажитого майна подружжя – закрити.

Зустрічний позов ОСОБА_2, в особі представника – адвоката ОСОБА_3, до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю – залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Головуюча О.М. Світлик