Постанова № 71886561, 30.01.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 225/5607/17 Номер провадження 22-ц/775/144/2018

Категорія 26 Єдиний унікальний номер 225/5607/17

Номер провадження 22-ц/775/144/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Мірути О.А.

суддів Корчистої О.І., Новосядли В.М.,

за участю секретаря Ситнік Д.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмуті апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства «Торецьквугілля» на рішення Дзержинського міського суду від 22 листопада 2017 року (суддя Скиба М.М.) у цивільній справі № 225/5607/17 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Торецьквугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої умовами виробництва,

ВСТАНОВИВ:

26.10.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Торецьквугілля» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої у зв»язку із ушкодженням здоров»я на виробництві, в розмірі 100 000 гривень.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 22 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з Державного підприємства "Торецьквугілля" на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп., в дохід держави судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 коп.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач Державне підприємство «Торецьквугілля» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково, в розмірі 19 500, 00 гривень, посилаючись на наступне. Вважає стягнення занадто великим та таким, що не відповідає судовій практиці та фактичним обставинам справи, а саме суд першої інстанції: не врахував аналіз ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку із ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків; не звернув уваги на те, що занадто великі розміри відшкодувань можуть призвести до зупинки виробничих потужностей та звільнення працівників відповідача; не навів вагомих мотивів та аргументів, згідно яких саме така велика сумма моральної шкоди є виправданою та обґрунтованою.

Відповідно до пункту 9 розділу ХШ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року, який набрав чинність з 15.12.2017 року, справи у судах апеляційної інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судове засідання сторони не з'явились, про час та дату розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач надав суду заяву про розгляд справи без участі його представника.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази по справі, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ВП «Шахта «Північна» ДП «Торецьквугілля» в період з 05.08.1998 року по 25.01.2017 року. 24.01.2017 року обласною профілактичною медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 вперше було встановлено 65 % втрати працездатності за сукупністю (вібраційна хвороба -25 %; хронічна радикулопатія - 30 %; хронічна сенсоневральна приглухуватість - 10%), тому він має право на відшкодування моральної шкоди з моменту встановлення вперше стійкої втрати професійної працездатності, саме підприємством. Враховуючи надані позивачем докази, процент втрати професійної працездатності, а також виходячи з принципів розумності та справедливості, суд визначив суму моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, в розмірі 40 000 гривень.

Такий висновок суду першої інстанції апеляційний суд вважає законним та обгрунтованим.

Судом встановлено і вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з ВП «Шахта «Північна» ДП «Торецьквугілля» в період з 05.08.1998 року по 25.01.2017 року, де працював в якості гірника підземного 2 розряду, гірника очисного забою 5 розряду, забійника на відбійних молотках 6 розряду (останнє місце роботи) з повним робочим днем на підземній роботі та був звільнений 25.01.2017 року у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я згідно пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України (а.с. 8-11).

24.01.2017 року обласною профілактичною медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 вперше було встановлено 65 % втрати працездатності за сукупністю (вібраційна хвороба -25 %; хронічна радикулопатія - 30 %; хронічна сенсоневральна приглухуватість - 10%) та 3-я група інвалідності з 29.12.2016 року. (а.с. 14).

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, складеного 29.11.2016 року та затвердженого 30.11.2016 року, було встановлено, що причиною наявного у нього професійного захворювання стала робота протягом тривалого часу в умовах шкідливих факторів на підприємстві відповідача, недосконалість технологічного процесу, недостатня забезпеченість та ефективність засобів індивідуального та колективного захисту, виконання роботи в умовах впливу на організм фізичних навантажень, вимушена робоча поза, вимушені нахили вище допустимих параметрів, умови несприятливого мікроклімату, довготривалий багаторазовий вплив локальної вібрації, виробничий шум, рівень якого перевищує рівень гранично допустимого. (а.с. 12)

Згідно частини 2 статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

До юридичного складу, що є підставою відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди роботодавцем, є моральні страждання робітника, втрата нормальних життєвих зв'язків та необхідність для працівника докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Вина роботодавця не відноситься до обов'язкових умов для настання відповідальності за спричинення працівнику моральних страждань під час виконання своїх трудових обов'язків.

Рішенням Конституційного Суду України № 20-пр\2008 від 08.10.2008 року обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди громадянам, які постраждали на підприємствах внаслідок виробничої травми чи професійного захворювання, було покладено на підприємства, з чиєї вини відбулися відповідні події.

Таким чином, саме на підприємство покладено обов'язок відшкодувати працівнику моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь-яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.

Згідно вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров'я ОСОБА_1 і отримання ним професійного захворювання та інвалідності відбулося при виконанні ним трудових обов'язків у шкідливих умовах, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Також апеляційний суд вважає, що при визначенні розміру моральної шкоди, суд в повній мірі врахував глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого, а також інші обставин, які мають істотне значення, а саме соціальний аспект поняття непрацездатності - нездатність позивача матеріально забезпечити себе та членів своєї сім'ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини (прожиткового мінімуму) в державі, звільнення його з роботи за ініціативою адміністрації у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я згідно пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України у 40 років та позбавлення можливості працювати за своєю здобутою спеціальністю, або виконувати іншу роботу, пов'язану з фізичним навантаженням.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами апеляційної скарги, що визначена судом сума моральної шкоди є занадто великою, та такою, що не відповідає судовій практиці та фактичним обставинам справи, а також те, що відповідачем не доведено, що саме така велика сумма моральної шкоди є виправданою та обґрунтованою.

Доводи апеляційної скарги, що занадто великі розміри відшкодувань можуть призвести до зупинки виробничих потужностей та звільнення працівників відповідача згідно з ЦПК України не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.

Виходячи з викладеного апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Торецьквугілля» залишити без задоволення .

Рішення Дзержинського міського суду від 22 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий:

Судді: