Рішення № 71885599, 24.01.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/4637/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартишева Т. О.

за участю секретаря Кюсєвої Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 25 липня 2006 року в розмірі 108 798 грн. 30 коп., вказуючи, що відповідно до договору, укладеного 25 липня 2006 року року відповідач отримала від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку розмірі 8000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_1 систематично порушувала свої договірні зобов’язання, що призвело до виникнення заборгованості. Приймаючи до уваги, що позичальник неналежним чином виконувала передбачені договором зобов’язання щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків, позивач просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором від 25 липня 2006 року станом на 31 серпня 2017 року, яка складається із заборгваності за кредитом в розмірі 7799 гривень 27 копійок, заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 91 637 гривень 08 копійок, заборгованості по пені та комісії в розмірі 3704 гривні 89 копійок, фіксованої частини штрафу в розмірі 500 грн. та процентної складової штрафу в розмірі 5157 гривень 06 копійок, а всього 108 798 гривень 30 копійок, судові витрати покласти на відповідача.

У судове засідання представник позивача не з*явився, звернувся з заявою про розгляд справи за його відсутності (а.с. 3 зворот), також надав письмові пояснення з додатками (а.с. 48-99, 76-99, 105-129), згідно яких позивач позов підтримав в повному обсязі, зазначив, що при підписанні договору відповідач погодилася з його умовами, з якими була ознайомлена, заяви про розірвання договору позичальник не подавала. Процентна ставка за кредитним договором була збільшена узгоджено та відповідно до умов договору та наказів банку. Вказав, що у разі нормалізації ситуації банком буде розглядатися питання про зниження ставок. Погашення заборгованості у розмірі 12,03 грн. є договірним списанням, яке передбачено кредитним договором. Кредитний договір згідно його умов автоматично лонгується кожні 12 місяців та є діючим. Зазначив, що позивач 27 вересня 2017 року звернувся до суду з дотримання строків позовної давності, оскільки строк перевипущеної кредитної картки встановлено до останнього дня 12.2014. Відповідач згідно розрахунку до певного часу належним чином виконувала умови договору, що свідчить про визнання своїх зобов*язань. Просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з*явилася, надавши заяву про розгляд справи у її відсутність (а.с. 42), у якій просила суд застосувати строк позовної давності та зазначила, що платежів у рахунок погашення заборгованості у межах цього строку вона не вносила. З тим, що останнім платежом по кредиту є сума 12,03 грн., внесена 20 січня 2015 року, вона не згодна. Також, на її думку процентна ставка за договором збільшена банком безпідставно та заборгованість має бути перерахована за базовою процентною ставкою.

З*ясувавши позицію сторін по справі, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1був укладений кредитний договір, який складається з анкети-заяви від 25 липня 2006 року (а.с. 9) та Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 10-15), відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку 7000 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 3% намісять з розрахунку 360 днів у році та сплатою інших платежів на умовах договору (а.с. 7).

Підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку, ОСОБА_1 погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг (а.с.10-15), а також із тм, що дана заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає договір про надання банківських послуг.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 Умов та правил надання банківських послуг клієнт надає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, та клієнт надає право банку у будь-який момент змінити (зменшити чи збільшити) кредитний ліміт; підписання договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Згідно п.п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг банк має право проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому, банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов*язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно п. 4.9 цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну карту кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта.

Відповідно до п.п. 6.5, 6.6 Умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов*язаний погашати заборгованість за кредитом, процентам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. У випадку невиконання зобов*язань за договором, на вимогу банку виконати зобов*язання з повернення кредиту (в тому числі простроченого кредиту чи овердафту), сплати винагороди банку.

В силу п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов*язань, передбачених договором, більше, ніж на 120 днів клієнт зобов*язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 гривень +5% від суми позову.

Згідно п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо в цей час жодна зі сторін не проінформує другу сторону про закінчення дії договору, він автоматично лонгується на цей же строк.

В силу ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодовець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів від банку та користування ними фактично відповідачкою не оспорюється, а також підтверджується випискою по картковому рахунку, кредитний ліміт – 8000,00 грн. (а.с. 54-67, 83-87, 110-114).

Відповідно до розрахунку позивача по справі (а.с.4-8) станом на 31 серпня 2017 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 25 липня 2006 року становить 108798 грн. 30 коп. і складається із: заборгованості за кредитом – 7799 грн. 27 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом – 91637 грн. 08 коп., заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3704 грн. 89 коп., а також штрафів відповідно до умов кредитного договору: штраф (фіксована частина) – 500 грн., штраф (процентна складова) – 5157 грн. 06 коп.

Як зазначено в правових позиціях Верховного Суду України, які викладені в постановах від 19.03.2014 р. у справі № 6-14цс14, від 18.06.2014 року у справі №6-61цс14, від 1.10.2014 року у справі № 134 цс14, за договором про надання банківських послуг (позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту, тобто зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти (а.с. 82), строк дії кредитної картки клієнта ОСОБА_1 в рамках кредитного договору встановлено – грудень 2014 року, збільшення кредитного ліміту 26 грудня 2012 року до 8000,00 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 27 вересня 2017 року (а.с. 82 зворот, 109), отже, в межах встановлених законом строків позовної давності щодо заборгованості за тілом кредиту, що відповідає вищевикладеним правовим позиціям Верховного Суду України.

Суд на підставі вищенаведеного дійшов висновку про неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору в частині погашення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7799 гривень 27 копійок, яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 3 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Водночас, уразі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором (ч.4 ст.1056-1 ЦК України).

Не зважаючи на надання кредитору та позичальнику права самостійно визначати спосіб та порядок збільшення кредитором змінюваної процентної ставки у кредитному договорі, певні гарантії, передбачені ЦК України, повинні бути дотримані.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим ч.5 ст.1056-1 ЦК України.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки (ч.6 ст.1056-1 ЦК України).

У п. 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» передбачено, що при підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Так, згідно з п.5.3 Умов і правил надання банківських послуг банк має право проводити зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобовязаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картковому рахунку відповідно до п.4.9 договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта.

Відповідно до п.6.3 Умов і правил надання банківських послуг до обовязків позичальника відносяться отримання виписки про стан картрахунків та про здійсненні операції по картрахункам.

За п.4.9 Умов і правил надання банківських послуг Банк зобовязаний не менш як раз на місяць у спосіб, визначений у Заяві надавати Держателю виписки про стан Картрахунків та про проведені за минулий місяць операції по Картрахунках. При підключенні Держателя до системи INTERNET-banking (Приват 24) надання виписок здійснюється через вказаний комплекс. При підключенні Клієнта до комплексу Mobile-banking Банк здійснює можливість доступу до інформації про стан рахунку, шляхом використання функцій SMS-повідомлень.

У суду відсутні підстави, ґрунтовані на законі, вважати, що між сторонами укладено кредитний договір із встановленням змінюваної процентної ставки.

Оцінюючи порядок збільшення фіксованої процентної ставки, суд зазначає, що згідно абзацу 3 п.28 Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК України або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК України. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК України зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

В укладеному між сторонами кредитному договорі не визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

Таким чином, суд приходить до висновку, що збільшення фіксованої процентної ставки з 01 квітня 2015 року здійснено кредитором в односторонньому порядку і не бере до уваги в якості належних доказів узгодження з позичальником зміни процентної ставки роздруківки з програмного комплексу банку про направлення відповідачу смс-повідомлень (а.с. 99, 128-129).

При розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитом застосуванню підлягає передбачена договором процентна ставка в розмірі 3% на місяць (36% на рік), оскільки саме цей розмір процентної ставки узгоджено сторонами.

Відповідно до частини 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

У Правовій позиції від 09 листопада 2016 року у справі № 6-1457цс16 ВСУ наголосив, що суди повинні дослідити графік погашення кредитної заборгованості та встановити чи передбачають умови кредитного договору виконання зобов’язання частинами або у вигляді періодичних платежів, і у випадку вчинення боржником оплати чергового платежу, чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, а відтак така не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Як зазначив ВСУ у Правовій позиції від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, якщо такі дії вчинено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Відповідачем ОСОБА_1 заперечується факт внесення 20 січня 2015 року платежу за кредитом у сумі 12,03 грн., щодо якого позивачем надано пояснення, що таке погашення є договірним списанням банком коштів з рахунку клієнта без надання клієнтом платіжного доручення.

Таким чином, оскільки ці кошти не вносились позичальником у рахунок погашення заборгованості із зазначенням призначення платжу, з урахуванням викладеного вище, суд не приймає до уваги платіж від 20 січня 2015 ркоу в сумі 12,03 грн. як вчинені відповідачем дії, що свідчать про визнання боргу.

Враховуючи, що відповідач мала здійснювати погашення кредитної заборгованості шляхом внесення щомісячних платежів, в межах трирічного строку позовної давності з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами за користування кредитом за період з вересня 2014 року по серпень 2017 року включно, що має обчислюватися за узгодженою сторонами в договорі ставкою 3% на місяць (36 % на рік, 0,1% в день) та становить 8189 гривень 23 копійки з наступного розрахунку: 1050 днів х (36% : 360 днів) х 7799 гривень 27 копійок.

Також, суд вважає неправомірним нарахування позивачем у справі за даним кредитним договором неустойки (пені та штрафів), оскільки відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року, який набув чинності з 15 жовтня 2014 року, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особа підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція (ч.1). Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції (ч.2).

Відповідно до ч.1, ч.2 ч.3 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Проведення антитерористичної операції на територіях, визначених Кабінетом міністрів України, та той факт, що проведення антитерористичної операції не припинено до наступного часу, суд визнає загальновідомими обставинами, які доказуванню не підлягають.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є зареєстрованою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16, 26-27). Відповідно до розпорядження КМУ «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» від 30 жовтня 2014 року № 1053-р м. Костянтинівка Донецької області було включено до зазначеного переліку. Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 року № 1275-р до «Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» віднесено м. Костянтинівку Донецької області.

Крім того, за наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області.

При цьому, як вбачається з позовної заяви та розрахунку позивач зазначає, що по кредитному договору відповідача утворилася заборгованість з пені та комісії в сумі 3704,89 грн. У розрахунку заборгованості (а.с. 4-8) позивачем вказану суму розміщено у колонці «сума пені та комісії», в т.ч. накопичувальним підсумком, однак серед матеріалів позову відсутній документ, який містить розрахунок даних сум із розмежуванням складових, а так само підтверджує підстави їх нарахування. Наведене унеможливлює перевірку судом правильності розрахунку заборгованості в цій частині, тому підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за пенею та комісією з відповідача у розмірі 3704,89 грн. у суду відсутні.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 31 серпня 2017 року без врахування нарахованих штрафних санкцій складається із: - заборгованості за кредитом у розмірі 7799 грн. 27 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом за базовою процентною ставкою у розмірі 8189 грн. 23 коп., а всього 15 988 грн. 50 коп., що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у справі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати, пов’язані із сплатою судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 239 грн 90 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” (адреса місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570) до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1), про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” заборгованість за кредитним договором № б/н від 25 липня 2006 року станом на 31 серпня 2018 року, яка складається із: - заборгованості за кредитом у розмірі 7799 грн. 27 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 8189 грн. 23 коп., а всього 15 988 (п*ятнадцять тисяч дев*ятсот вісімдесят вісім) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” витрати, пов*язані із сплатою судового збору, у розмірі 239 (двісті тридцять дев*ять) гривень 90 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законно сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 24 січня 2018 року. Складання повного рішення суду відкласти на строк не більше як десять днів з дня закінчення розгляду справи, тобто, до 04 лютого 2018 року.

Повне судове рішення складене 29 січня 2018 року.

Суддя