Постанова № 71884456, 29.01.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Недашківська К.М.

Суддя-доповідач:Моніч Б.С.

ПОСТАНОВА

іменем України

"29" січня 2018 р. Справа № 817/1131/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Капустинського М.М.

Охрімчук І.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "07" вересня 2017 р. у справі за позовом Головного управління ДФС у Рівненській області до ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу , -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року головне управління ДФС у Рівненській області (позивач) звернулося з позовом до ОСОБА_3 (відповідач), в якому просило суд стягнути на його користь суму податкового боргу по орендній платі за землю з фізичних осіб в розмірі 105343 грн. 10 коп.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 07.09.2017 року позов в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з 15.04.2015 проживає за адресою: 33000, АДРЕСА_1, згідно інформації, наданої на запит суду Відділом обліку та моніторингу інформації реєстрації місця проживання Управління Державної міграційної України в Рівненській області (а.с. 14).

Підставою стягнення з відповідача податкового боргу по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 105343 грн. 10 коп. позивач вказує прийняті Головним управлінням ДФС у Рівненській області податкові повідомлення-рішення, а саме від 18.05.2015 №1894-17, відповідно до якого відповідачу визначено податкове зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб в розмірі 49330 грн. 19 коп.; від 05.07.2016 №2064-1305, відповідно до якого відповідачу визначено податкове зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб в розмірі 70690 грн. 16 коп. (а.с.6-7).

Крім того, фіскальний орган зазначає про вжиття заходів щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку та надіслання податкової вимоги форми "Ф" від 28.08.2014 № 3402-25 (а.с. 5).

Несплата відповідачем у встановлений законом строк сум в зазначеному розмірі обумовила позивача на звернення до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Як вірно вказав суд першої інстанції, частиною 1.1 статті 1 Податкового кодексу України передбачено, що він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до, підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 54.5 статті 54 Кодексу передбачено, якщо сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків (підпункт 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України).

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абзац четвертий пункту 56.18 статті 56 ПК України).

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає ( вручає ) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання ( вручення ) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. (абзаци другий, третій, четвертий пункту 58.3 статті 58 ПК України).

Згідно пункту 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходження, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Аналогічні норми містить і Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 №1236 (чинний на момент прийняття податкової вимоги від 28.08.2014 та податкового повідомлення-рішення від 18.05.2015) та Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 (чинний на момент прийняття податкового повідомлення-рішення від 05.07.2016), якими передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження такої фізичної особи з повідомленням про вручення.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження вручення відповідачу податкового повідомлення-рішення від 05.07.2016 №2064-1305 позивачем долучено до позовної заяви копію реєстру поштових відправлень листів Рівненської ОДПІ від 07.07.2016 (а.с.7 зворотній бік).

Дослідивши вказаний реєстр, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що додана копія реєстру поштових відправлень не є належними доказами що підтверджує надіслання (вручення) платнику податків податкового повідомлення-рішення 05.07.2016 №2064-1305, оскільки з даного реєстру не вбачається чи дійсно ОСОБА_3 було надіслано податкове повідомлення-рішення рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, відсутня будь-яка відмітка оператора поштового зв'язку.

Також матеріали справи не містять самого повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання рекомендованого листа платником податку або з відміткою поштової служби про причини невручення.

Крім того, у матеріалах справи взагалі відсутні докази надсилання позивачу податкової вимоги форми "Ф" від 28.08.2014 № 3402-25 та податкового повідомлення-рішення форми "Ф" №1894-17 від 18.05.2015 року.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем до суду першої інстанції не надано жодних належних доказів на підтвердження вручення відповідачу податкового повідомлення-рішення від 18.05.2015 №1894-17, податкового повідомлення-рішення №2064-1305 від 05.07.2016 року, податкової вимоги форми "Ф" від 28.08.2014 №3402-25, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, щодо відсутності підстав для задоволення позову з тих підстав, що сума податкового боргу не є узгодженою.

Щодо додатково наданого до суду апеляційної інстанції нового доказу про те, що податкова адреса відповідача збігається із тою, адресою, на яку нібито направлялися зазначені судом податкові повідомлення-рішення та податкова вимога, то апелянтом не надано жодних доказів про те, що ці докази не могли бути подані до суду першої інстанції з поважних причин, а тому суд не бере цей доказ до уваги.

Крім того, навіть цей доказ не спростовує обставин відсутності належних та допустимих доказів ВРУЧЕННЯ відповідачу податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.

Інших доводів апеляційна скарга не містить, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що оскільки податкові повідомлення-рішення не були належним чином вручені платнику, то у відповідача не виникло обов'язку сплати суми грошового зобов'язання, визначеного ними, а сама сума є неузгодженою, як наслідок, висновки податкового органу про порушення відповідачем строку сплати податкового зобов'язання та нарахування пені є помилковими.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "07" вересня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: М.М. Капустинський

І.Г. Охрімчук

Постанова прийнята та складена "29" січня 2018 р.