Постанова № 71884237, 23.01.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 679/1272/17

Головуючий у 1-й інстанції: Стасюк Р.М.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

23 січня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Матохнюка Д.Б. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника відповідача: Юрчук Л.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Нетішинського міського голови, виконавчого комітету Нетішинської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

в жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нетішинського міського голови, виконавчого комітету Нетішинської міської ради, визнання протиправним та скасування розпорядження Нетішинського міського голови від 4 вересня 2017 року №280/2017 "Про звільнення ОСОБА_3", поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не взято до уваги шестимісячний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності з часу вчинення проступку, оскільки такий проступок позивачем був вчинений 29 червня 2016 року, а до дисциплінарної відповідальності позивача притягнуто 4 вересня 2017 року розпорядженням №280/2017.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 24 березня 2009 року позивач проходив службу на посаді спеціаліста 1 категорії відділу виконавчого комітету Нетішинської міської ради ведення Державного реєстру виборців.

15 лютого 2017 року позивач був переведений на посаду спеціаліста 1 категорії відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Нетішинської міської ради.

29.06.2016 року позивач провів реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі прийнятих від ОСОБА_4 документів.

Проте, на час вказаної вище реєстрації ОСОБА_4 документи, що підтверджують право на проживання в зазначеній квартирі, заявницею не надані, згода власника квартири відсутня.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_5 щодо скасування незаконної реєстрації місця проживання ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 та службової записки начальника відділу місця проживання виконавчого комітету Нетішинської міської ради- Штогрин К.В. міським головою Супрунюком О.О. видано розпорядження від 22.08.2017 року № 148/2017-р "Про комісію щодо встановлення правомірності реєстрації місця проживання ОСОБА_4".

На підставі перевірки, комісія дійшла висновку про те, що реєстрація місця проживання ОСОБА_4 у квартиру АДРЕСА_1, яка була здійснена спеціалістом I категорії реєстраційного відділу реєстрації місця проживання ОСОБА_3 29.06.2016 року, проведена з порушенням вимог пункту 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру" від 02.03.2016 року № 207,а тому підлягає скасуванню.

За результатами розгляду висновку комісії та з урахованням пояснень ОСОБА_3, який визнав факт реєстрації ОСОБА_4 без належних підстав, винесено розпорядження "Про звільнення ОСОБА_3" від 04.09.2017 року №280/2017-рк.

Крім того, виконавчим комітетом Нетішинської міської ради направлено заяву від 07.09.2017 року №29/01-05-2925/2017 про вчинення громадянином ОСОБА_3 кримінального правопорушення до Нетішинського ВП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області за ст.366 КК України.

Не погодившись з рішеннями відповідачів про звільнення з посади, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження відповідачі діяли на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.

Ст.7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" встановлено, що правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" одними із основних обов'язків посадових осіб місцевого самоврядування є додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування;

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" громадяни України, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування (за винятком посад, зазначених в абзаці другому частини першої статті 10 цього Закону), у день прийняття відповідного рішення складають Присягу такого змісту: "Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити громаді та народові України, неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, сприяти втіленню їх у життя, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, сумлінно виконувати свої посадові обов'язки".

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що відповідач пропустив шестимісячний строк накладення дисциплінарного стягнення, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та виходить з наступного.

Відповідно до ст.148 Кодексу законів про працю України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Ч.4 ст.149 Кодексу законів про працю України передбачено, що стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

З матеріалів справи судом встановлено, що оскаржуване розпорядження від 4 вересня 2017 року №280/2017, незважаючи на посилання на п.2 ч.1 ст.147 Кодексу законів про працю України у вступній частині, не містить інформації про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Водночас, в цьому розпорядженні йде мова про припинення служби в органах місцевого самоврядування відповідно до абз.2 ч.1 ст.20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" .

Так, згідно з ч.1 ст. 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також, зокрма, у разі порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону.

Відповідно до ст.36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є:

1) угода сторін;

2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;

3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу;

4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45);

5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;

7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

7-1) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції", встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення;

7-2) з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади";

8) підстави, передбачені контрактом;

9) підстави, передбачені іншими законами.

Таким чином, порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги є самостійною підставою для припиненння служби в органах місцевого самоврядування і не є окремим видом дисциплінарного стягнення, тому до спірних правовідносин не застосовуються положення ч. 2 ст.148 Кодексу законів про праці України.

Водночас, посилання суду першої першої інстанції на положення ст.147 Кодексу законів про працю України є помилковим, однак цитування змісту цієї статті не впливає на правильне по суті вирішення спору згідно із завленими позовними вимогами, з урахуванням встановлених у справі обставин та чинного законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин у справі.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачі при прийнятті розпорядження від 4 вересня 2017 року №280/2017 "Про звільнення ОСОБА_3" діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Літинського районного суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі та підписана 30 січня 2018 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Матохнюк Д.Б. Боровицький О. А.