Постанова № 71884068, 24.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2888/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Мельнікової Л.В. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 по справі № 820/2888/17, суддя Бадюков Ю.В., м. Харків

за позовом ОСОБА_1

до Харківського міського центру зайнятості

третя особа - Міністерство соціальної політики України

про визнання незаконними дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського міського центру зайнятості, третя особа - Міністерство соціальної політики України, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив суд визнати незаконними дії Харківського міського центру зайнятості під час здійснення прийому ОСОБА_1 26 квітня 2017 року з перегляду вакансій без врахування стану його здоров'я, освіти, необхідного стажу і досвіду роботи.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 р. по справі № 820/2888/17 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано: що під час прийому відповідач не надав йому послугу професійної орієнтації з метою самовизначення та реалізації до праці; що йому не було запропоновано пройти професійне навчання відповідно до його здібностей та з урахуванням потреб ринку праці; що він не отримав сприяння у працевлаштуванні. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 р. по справі № 820/2888/17 та прийняте нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач має диплом спеціаліста ХНУ ім. В.Н. Каразіна зі спеціальності "Соціологія" від 05.07.2005 року та здобув кваліфікацію соціолога, викладача соціологічних дисциплін. Крім того, позивач від 27.06.2009 року отримав диплом бакалавра Харківського національного університету внутрішніх справ, згідно якого отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки "Право" та здобув кваліфікацію бакалавра права.

Наказом директора Харківського міського центру зайнятості від 27.09.2016 р. № НТ160927 ОСОБА_1 наданий статус безробітного з 27.09.2016 та відповідно до п.п. 2, 4 ст. 22, п.2 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п.п. 2.7, 2.9. "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності" призначена виплата допомоги по безробіттю з 04.10.2016 р. по 28.09.2017 р., у розмірі, встановленому законодавством.

26.04.2017 р. під час прийому позивача фахівцем з працевлаштування Харківського міського центру зайнятості здійснювався пошук роботи та опрацьовані наступні вакансії: “соціолог” - вакансії відсутні; “укладальник-пакувальник” ТОВ “Фабрика морозива “Хладопром”; “вантажник” ПАТ “Харківський комбікормовий завод”. Позивач відмовився від вказаних посад, посилаючись на медичну довідку № 265 від 30.01.2015 року, що підтверджується додатком №1 до Персональної картки за 26.04.2017 р. (а.с.24). Також була опрацьована вакансія “фахівець із соціальної роботи” Територіального центру соціального обслуговування Московського району. Вимоги, які висувалися до кандидатів на посаду фахівця із соціальної роботи, це: вища освіта та без вимог до стажу роботи. У зв’язку з чим позивачу, за його згодою, було видано направлення (а.с. 35 зворотній бік).

Позивач не погодившись з тим, що відповідачем не було запропоновано йому переглянути вакансії, які би відповідали стану його здоров’я, освіті, необхідному стажу і досвіду роботи, звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вчинені визначені законом дії щодо сприяння у працевлаштуванні позивача, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.43 Конституції України Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначені Законом України від 05.07.2012 року №5067-VI «Про зайнятість населення» (далі – Закон №5067).

У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про зайнятість населення” безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи; вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа; працевлаштування - комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про зайнятість населення” держава гарантує у сфері зайнятості безоплатне сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці та перспективи його розвитку.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України “Про зайнятість населення” статус безробітного надається особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування .

Згідно із ч.2 ст.44 Закону України “Про зайнятість населення” зареєстровані безробітні зобов'язані: 1) самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; 2) відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів; 3) дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов'язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення; 4) інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Положеннями ч.1 ст.46 Закону України “Про зайнятість населення” передбачено, що підходящою для безробітного вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради. Заробітна плата повинна бути не нижче розміру заробітної плати такої особи за останнім місцем роботи з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа зареєстрована як безробітний.

Під час пропонування підходящої роботи враховується тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація, досвід, тривалість безробіття, а також потреба ринку праці.

Приписами ч.2 ст.43 Закону України “Про зайнятість населення” встановлено, що Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаних вимог Закону України “Про зайнятість населення” Кабінетом Міністрів України постановою від 20.03.2013 року №198 було затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу (далі - Порядок №198).

Так, приписами п.5 Порядку №198 передбачено, що статус безробітного надається особам, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України "Про зайнятість населення", з першого дня реєстрації у центрі зайнятості на підставі заяви за формою, затвердженою Мінсоцполітики, у разі відсутності підходящої роботи, підбір якої здійснюється відповідно до статті 46 зазначеного Закону.

Згідно із п.18 даного Порядку для осіб, які не працювали за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) більш як 12 місяців, підходящою є робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) може бути підходящою за умови підвищення кваліфікації за направленням центру зайнятості з урахуванням потреби ринку праці.

Відповідно до п. 22 Порядку №198, підходящою не може бути робота у разі, коли: вона пов'язана із зміною місця проживання безробітного без його згоди; місце роботи розташоване за межами доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради; умови праці не відповідають правилам і нормам, встановленим законодавством про працю та охорону праці, стану здоров'я особи, що підтверджено медичною довідкою; заробітна плата нижча, ніж встановлений законом розмір мінімальної заробітної плати, або не забезпечуються гарантії щодо її своєчасної виплати.

Тобто, законодавцем чітко визначено перелік робіт, які не можуть вважатися для безробітного підходящими.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1, має повну вищу освіту за спеціальністю "Соціологія" та здобув кваліфікацію соціолога, базову вищу освіту за напрямом підготовки право, здобув кваліфікацію бакалавр права.

26.04.2017 р. під час прийому позивача фахівцем з працевлаштування Харківського міського центру зайнятості здійснювався пошук роботи та опрацьовані наступні вакансії: «соціолог» - вакансії відсутні; «укладальник-пакувальник» ТОВ «Фабрика морозива «Хладопром»; «вантажник» ПАТ «Харківський комбікормовий завод». Позивач відмовився від вказаних посад, посилаючись на медичну довідку № 265 від 30.01.2015 року, що підтверджується додатком №1 до Персональної картки за 26.04.2017 р. (а.с.24). Також була опрацьована вакансія «фахівець із соціальної роботи» Територіального центру соціального обслуговування Московського району. Вимоги, які висувалися до кандидатів на посаду фахівця із соціальної роботи, це: вища освіта та без вимог до стажу роботи. У зв’язку з чим позивачу, за його згодою, було видано направлення (а.с. 35 зворотній бік).

Під час прийому позивача також було опрацьована вакансія «фахівець із соціальної роботи» Територіального центру соціального обслуговування Московського району. Вимоги, які висувалися до кандидатів на посаду фахівця із соціальної роботи: вища освіта та без вимог до стажу роботи. У зв’язку з чим позивачу, за його згодою, було видано направлення (а.с. 35 зворотній бік).

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 від початку трудової діяльності з 1989 року працював на різноманітних посадах, в тому числі – вантажником та знімачем – укладальником, через що було переглянуто вакансії укладальника – пакувальника ТОВ «Фабрика морозива «Хладопром» та вантажник ПАТ «Харківський комбікормовий завод», що свідчить про врахування відповідачем стажу роботи та досвіду на зазначених посадах. При цьому, суд зазначає про те, що позивач відмовився від зазначених посад з посиланням на медичну довідку № 265 від 30.01.2015 року, при цьому, як вбачається з матеріалів справи, не з’ясувавши у роботодавця умови виконання укладально – пакувальних робіт, принаймні на ТОВ «Фабрика морозива «Хладопром» для можливості подальшого твердження про підбір цієї роботи відповідачем всупереч медичних застережень.

Отже, відповідач, під час опрацювання вакансій ОСОБА_1 врахував також і стан здоров’я позивача, пропонуючи під час прийому 26.04.2017 року вищезазначені посади.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем вчинені визначені законом дії щодо сприяння у працевлаштуванні позивача. Твердження позивача щодо бездіяльності служби зайнятості у працевлаштуванні та підборі йому підходящої роботи, а також щодо неправомірності дій служби зайнятості під час прийому 26.04.2017 року є безпідставними.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на положення ч. 1 ст. 32 Закону України «Про зайнятість населення», колегія суддів не приймає, оскільки вважає ці припущення необґрунтованими.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України «Про зайнятість населення» професійна орієнтація населення - це комплекс взаємопов’язаних економічних, соціальних, медичних, психологічних і педагогічних заходів, спрямованих на активізацію процесу професійного самовизначення та реалізацію здатності до праці особи, виявлення її здібностей, інтересів, можливостей та інших, що впливають на вибір або зміну професії та види трудової діяльності.

Колегія суддів зазначає, що в діях Харківського міського центру зайнятості під час прийому 26 квітня 2017 не були відсутні ознаки бездіяльності, зазначеної позивачем, оскільки бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Натомість, Харківський міський центр зайнятості в межах своїх повноважень та приписів чинного законодавства вчинив дії, направлені на сприяння працевлаштуванню та пошук підходящої роботи для ОСОБА_1, про що свідчить інформація в додатку №1 до Персональної картки стосовно прийому від 26.04.2017 року.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що відповідачем було вжито відповідних заходів щодо працевлаштування ОСОБА_1, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 р. по справі № 820/2888/17 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 по справі № 820/2888/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 29.01.2018 р.