
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1648/17Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Тацій Л.В.
суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.
за участю секретаря судового засідання Гайворонської І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2017, суддя О.В. Соп'яненко, м. Суми повний текст складено 14.12.17 по справі № 818/1648/17
за позовом ОСОБА_1
до Державної екологічної інспекції у Сумській області
про стягнення різниці в заробітній платі,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Сумській області, в якому просив: стягнути з відповідача на його користь різницю в середньому заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 32 528,34 грн.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2017р. позов ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні постанови були порушені норми матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
В судове засідання, призначене на 30.01.2018 року сторони та їх представники не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання, призначеного на 30.01.2018 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що наказом від 29.02.2016 року № 41-о "Про звільнення з посади" позивача звільнено з посади головного спеціаліста - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Сумської області відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Сумської області на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Пунктом 3 наказу зазначено днем звільнення з посади вважати перший день після виходу позивача з лікарняного.
Пунктом 1 наказу від 25.03.2016 року № 67-о "Про внесення змін до наказу про звільнення з посади ОСОБА_1 від 29.02.2015 №41-о" зазначено, що днем звільнення позивача з посади вважати перший день після виходу з лікарняного - 25.03.2016 року.
Позивач оскаржив вказаний наказ до суду.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 у справі № 818/488/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 року позов ОСОБА_1 – задоволено.
Скасовано наказ Державної екологічної інспекції у Сумській області №41-0 від 29.02.2016р. "Про звільнення з посади", №67-о від 25.03.2016р. "Про внесення змін до наказу про звільнення з посади ОСОБА_1 від 29.02.2015р. №41-о".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста – державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Сумської області відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Сумської області.
Стягнуто з Державної екологічної інспекції у Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2515,34 грн. (за 34 дні, а саме: з 25.03.2016 року по 17.05.2016 р.)
На виконання судового рішення у справі № 818/488/16 наказом відповідача № 26-о від 21 квітня 2017 року позивача поновлено на посаді, та зобов’язано сектор бухгалтерського обліку та фінансів нарахувати і виплатити йому заробітну плату за період вимушеного прогулу з 26 березня 2016 року по 20 квітня 2017 року із розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 90 грн. 39 коп. (а.с. 17).
Сектором бухгалтерського обліку та фінансів за період з 26.03.2016 по 20.04.2017 року у квітні 2017 року позивачу нараховано 24 040 грн. 29 коп. та виплачено з урахуванням податків та інших загальнообов’язкових платежів 20 040 грн. 29 коп., що підтверджується розрахунковим листом за квітень 2017 року. (а.с. 30).
Після відрахування податків та обов'язкових платежів із нарахованої заробітної плати за час вимушеного прогулу (з 26.03.2016 по 20.04.2017 року), згідно виписки по банківській картці позивача грошові кошти в сумі 19572,44 грн. виплачені йому 21.04.2017 року.
Позивач, звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 з 01.05.2016 підвищено посадові оклади державних службовців. На той час позивач знаходився у вимушеному прогулі. Вважає, що відповідачем вимушений прогул оплачено не в повному обсязі. Просить стягнути з відповідача різницю заробітної плати між виплаченими сумами та розміром заробітку після підвищення окладів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем виконано постанову суду про поновлення позивача на посаді з тривалою затримкою. При цьому, Державною екологічною інспекцією у Сумській області виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня фактичного поновлення, що відповідає вимогам ст. 236 КЗпП України. Разом з тим, відповідачем не взято до уваги, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 292 від 06.04.2016 “Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році” з 01.05.2016 змінено структуру оплати праці з одночасним підвищенням посадових окладів, в тому числі і за посадою, на яку мав бути поновлений позивач. Відповідно до довідки відповідача після підвищення, станом на 01.05.2016 середньоденна заробітна плата позивача становить 229 грн. 37 коп.
Судом першої інстанції враховано, що стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу по 17.05.2016 вирішено судом в постанові про поновлення ОСОБА_1 на роботі, у зв'язку з чим стягнуто на користь позивача за час вимушеного прогулу з 18.05.2017 по 21.04.2017 року 32528 грн. 34 коп.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У відповідності до положень ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення. Розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, зазначається цифрами та у дужках словами.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).
Так, єдиним нормативним актом, який визначає порядок обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження, чинність якого поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності є Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
За правилами пункту 5 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).
Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку, передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.
Наведене відповідає практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеної в постановах від 21 січня 2012 року № 6-87цс11 та від 14 січня 2014 року № 21-395а13.
Відповідно до абзацу восьмого пункту 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року, у разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.
Так, постановою КМУ № 292 від 6 квітня 2016 року «Деякі питання оплати державних службовців у 2016 році» з 1 травня 2016 року підвищено посадові оклади державних службовців.
Згідно з довідкою ДЕІ у Сумській області після підвищення, станом на 01.05.2016 року, середньоденна заробітна плата позивача становить 229 грн. 37 коп. (а.с.35).
Відповідно до довідки, виданої відповідачем, ОСОБА_1 нараховано 24224грн. 52 коп. заробітної плати за час вимушеного прогулу з 26.03.2016 по 21.04.2017 (а.с. 36).
Виходячи з розрахунку позивача, відповідач повинен відшкодувати йому заробітну плату у такій сумі: за період з 18.05.2017 року по 21.04.2017 року - 32528 грн. 34 коп. ((229,37-90,39 грн.)* 324 дні).
Колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки відповідачем при нарахуванні суми заробітної плати за час вимушеного прогулу в цей період не враховано вимоги абз. 8 пункту 2 "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995, тобто підвищення посадового окладу державних службовців (в тому числі й у позивача) згідно з Постановою КМУ № 292 від 06.04.2016 "Деякі питання оплати державних службовців у 2016 році".
Аналізуючи наведені нормативно-правові акти та розрахунки, колегія суддів дійшла висновку, що позивачу виплачено заробітну плату відповідно до Постанови КМУ № 292 від 6 квітня 2016 року «Деякі питання оплати державних службовців у 2016 році» без врахування підвищеного посадового окладу, недонарахована заробітна плата позивачу становить 32528,34 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 року по справі № 818/1648/17 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 243, 246, 250, 308, 310, п. 1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Сумській області залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 по справі № 818/1648/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 30.01.2018.
Судове рішення № 71884026, Харківський апеляційний адміністративний суд було прийнято 30.01.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 818/1648/17. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: