Постанова № 71883978, 22.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Одарюк М.П.

22 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 623/194/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Калиновського В.А.

суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Цибуковська А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27.03.2017, м. Ізюм, Харківська область по справі № 623/194/17

за позовом Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області

до ОСОБА_1

про стягнення надмірно виплаченої державної соціальної допомоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області, звернувся до суду з позовом, в якому просив: стягнути надмірно виплачену щомісячну адресну допомогу в сумі 15705, 17 грн.

Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27.03.2017 року задоволено позовні вимоги.

Стягнуто з ОСОБА_1, іпн. НОМЕР_1 на користь управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області 15705 (п'ятнадцять тисяч сімсот п'ять) гривень 17 копійок, перерахувавши їх на р/р 35219092042876, МФО 820172, код 03195694, банк ДКСУ м. Київ.

Стягнуто з ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2 на користь держави (Державна судова адміністрація України, ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019; р/р 31215256700001; код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в сумі 1600,00 гривень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить змінити оскаржувану постанову в частині стягнення з нього судового збору та прийняти в цій частині нову, якою віднести судові витрати за рахунок держави.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав клопотання про розгляд справи за відсутності їхнього представника.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача на користь держави судового збору з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що Управлінням праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області подано до суду адміністративний позов про стягнення надмірно виплаченої щомісячної адресної допомоги в сумі 15705, 17 грн. Також позивач просив звільнити його від сплати судового збору на підставі п. 19 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Як вбачається з матеріалів справи позивачем не було сплачено судовий збір на підставі п. 19 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки він на момент подачі позову був звільнений від його сплати.

Колегією суддів встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії інвалідом 2 групи, що підтверджується копією посвідчення серія НОМЕР_3 від 31.01.2002 року та вкладкою до нього НОМЕР_4, серія Б НОМЕР_5 від 20.03.2002 року (а.с. 48, 49).

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди І та ІІ групи.

Згідно ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За положеннями ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, у разі задоволення позовних вимог позивача, звільненого від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

У справі, яка переглядається, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача судового збору, суд першої інстанції не звернув увагу на зазначені норми закону й безпідставно вирішив питання про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1600,00 гривень.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п.4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було неправильно застосовано норми чинного матеріального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає часковому задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_1, іпн НОМЕР_1 на користь держави (Державна судова адміністрація України, ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019; р/р 31215256700001; код класифікації доходів бюджету 22030106) судового збору в сумі 1600,00 гривень з прийняттям в цій частині нової постанови, якою в задоволенні позову Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області відмовити.

Керуючись ст. 243, 250, 308, 310, 315, 321, п.4 ч. 1, ч. 2 ст. 317, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27.03.2017 по справі № 623/194/17 задовольнити частково.

Постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27.03.2017 по справі № 623/194/17 скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1, іпн НОМЕР_1 на користь держави (Державна судова адміністрація України, ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019; р/р 31215256700001; код класифікації доходів бюджету 22030106) судового збору в сумі 1600,00 гривень.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області відмовити.

В іншій частині постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27.03.2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)В.А. КалиновськийСудді(підпис) (підпис) В.О. Бондар О.М. Калитка Повний текст постанови складено 29.01.2018.