Постанова № 71883869, 29.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/11352/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Груп» на постанову Волинського окружного адміністративного суду, прийняту 23 жовтня 2017 року у м. Луцьку суддею Ковальчуком В.Д. (час складення повного тексту постанови не вказано), у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Груп» до Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Груп» (далі – ТОВ «Оптіма-Груп») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправною та скасування податкову вимогу Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС) від 17 травня 2017 року № 3458-03 про сплату податкового боргу в сумі 24587,17 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року у справі № 803/1181/17 у задоволенні позову було відмовлено.

Вказане судове рішення було оскаржене ТОВ «Оптіма-Груп», яке у апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нову постанову про задоволення свого позову. Апеляційну скаргу обґрунтовують тим, що 17 травня 2017 року відповідачем було винесено оспорювань податкову вимогу № 3458-03, відповідно до якої станом на 16 травня 2017 року у позивача наявний податковий борг у розмірі 24587,17 грн.

Однак, ТОВ «Оптіма-Груп» не отримувало податкове-повідомлення рішення, на підставі котрого було винесено вимогу, а отже її надіслання є передчасним, оскільки таке грошовим зобов’язанням товариства по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власником об’єктів нежитлової нерухомості не є узгодженим.

Особи, які беруть участь у справі, на виклик апеляційного суду не прибули, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до частини 2 статті 313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Оптіма-Груп», суд першої інстанції виходив із того, що товариство самостійно нарахувало річну суму податку в розмірі 98348,80 грн. та з розбивкою річної суми рівними частками поквартально в розмірі 24587,20 грн. Своєчасно квартальну суму податку позивач не сплатив, у зв’язку із чим у нього виник податковий борг, що станом на 16 травня 2017 року становив, з урахуванням переплати в сумі 0,03 грн., 24587,17 грн. Тому відповідач правомірно виніс оспорювану податкову вимогу від 17 травня 2017 року №3458-03 без прийняття податкового повідомлення-рішення.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до приписів частини 3 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як встановлено підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК, податковим зобов’язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;

Приписами пункту 54.1. статті 54 ПК встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з вимогами пункту 265.1 статті 265 ПК податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Статтею 266 ПК передбачено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПК база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно, виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.

Підпунктом 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПК встановлено, що платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

За правилами підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК податкове зобов’язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Як встановлено судом, ТОВ «Оптіма-Груп» 16 лютого 2017 року було подано декларацію за 2017 рік по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у якій самостійно обчислено суму податку на рік в сумі 98348,80 грн. з розбивкою річної суми рівними частками у розмірі 24587,20 грн.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за І квартал 2017 року у розмірі 24587,20 грн. є узгодженою, оскільки була самостійно обчислена та позивачем та зазначена у відповідній податковій декларації. Отже, у випадку несплати у встановлений цим Кодексом строк, така сума стає податковим боргом.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.4 статті 59 ПК податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що у зв’язку із несплатою позивачем суми узгодженого грошового зобов’язання ГУ ДФС було правомірно сформовано оспорювану податкову вимогу № 3458-03 від 17 травня 2017 року на суму 24587,17 грн. без винесення податкового повідомлення-рішення.

Порушень норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Груп» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року у справі № 803/1181/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Л.П.Іщук

ОСОБА_1

Постанова у повному обсязі складена 29 січня 2018 року.