Постанова № 71883847, 22.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/11690/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Обрізка І.М., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року, винесену у порядку письмового провадження головуючим суддею Дерех Н.В. у м. Тернополі, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі про зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (надалі – Тернопільське ОУПФУ), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, управління Державної казначейської служби України у м.Тернополі про зобов'язання Тернопільського ОУПФУ сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України у м.Тернополі подання про повернення йому сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 9373,59 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року позов задоволений.

Тернопільське ОУПФУ оскаржило постанову суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що Тернопільське ОУПФУ не володіє інформацією щодо права власності на нерухоме майно та відомостями ,чи придбавається цією особою житло вперше. Крім цього, вважає, що подані позивачем документи підтверджують лише факт придбання житла, але не доводять придбання його вперше.

В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 25.09.2017 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Компанія з управління активами «Національний резерв» укладений договір купівлі-продажу квартири в будинку№32 на вул. М.Тарнавського в м. Тернополі.

Перед нотаріальним оформленням договору купівлі - продажу позивачем сплачений збір на державне пенсійне страхування у розмірі 1% вартості придбаного нерухомого майна в розмірі 9373,59 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.857330942.1 від 25.09.2017 року (а.с.10).

05.10.2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Тернопільського ОУПФУ щодо повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 9373,59 грн.

Листом №16760/07 від 09.10. 2017 року Тернопільське ОУПФУ відмовило позивачу у поверненні вказаного збору, зазначивши, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, не спростував доводів позивача про те, що нерухоме майно придбано ним вперше, тобто, не довів правомірності своєї відмови.

Апеляційний суд повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції і надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, зазначає наступне.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Згідно з п. 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 15-3 зазначеного Порядку встановлено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 року № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2013 року за № 291/22823, органи Державного казначейства України у процесі казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями формують розрахункові документи і здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету та здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету на підставі виконавчого документа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, зокрема, з

інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) є власником лише однієї квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апеляційний суд зазначає, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності відмови та не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше.

Покликання апелянта на відсутність відповідних відомостей апеляційний суд не бере до уваги, оскільки позивачем доведено, що він не має обов'язку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, як такий, що придбав житло вперше і збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачений ним під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, підлягає поверненню, а отже, відповідно до Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету , відповідач повинен звернутися з поданням до органів Державного казначейства України про повернення ОСОБА_1 сплачених коштів.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року у справі № 819/1739/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повне судове рішення складене 30.01.2018 року