Постанова № 71883739, 22.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/12074/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Сапіги В.П.,

при секретарі судового засідання: Бедрій Х.П.,

з участю представника апелянтів: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

позивача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України та Івано-Франківської митниці на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року (головуючий суддя: Карпяк О.О., судді: Гулкевич І.З., Мартинюк В.Я., ухвалена в м.Львові о 12:58, повний текст складено 20.11.2017 р.) у справі № 813/3294/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, Івано-Франківської митниці ДФС про визнання незаконними і скасування наказів, поновлення на посаді,-

ВСТАНОВИВ:

27.09.2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Державної фіскальної служби України, Івано-Франківської митниці ДФС про визнання незаконним та скасування наказу ДФС України від 19.09.2017 року №2188-о "Про припинення державної служби"; визнання незаконним та скасування наказу Івано-Франківської митниці ДФС від 19.09.2017 року №422-к "Про припинення державної служби"; поновлення ОСОБА_3 з 19.09.2017 року на посаді заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС .

Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_3 зазначив, що наказом ДФС України від 19.09.2017 року №2188-о йому припинено державну службу у зв'язку із поновленням на посаді державної служби особи, яка раніше її займала, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 88 Закону України "Про державну службу". Наказом Івано-Франківської митниці ДФС №422-к від 19.09.2017 року ОСОБА_3, заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС звільнено із займаної посади відповідно до наказу ДФС України №2188-о "Про державну службу". Позивач вважає вищевказані накази є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки, відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України, йому не було запропоновану іншу рівнозначну посаду, хоча, на його думку, така можливість у відповідача була. Крім цього позивач вказав, що при його звільненні не враховано норму ч. 3 ст. 40 КЗпП, якою передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано наказ ДФС України від 19.09.2017 року № 2188-о «Про припинення державної служби»; визнано протиправним та скасовано наказ Івано-Франківської митниці ДФС від 19.09.2017 року № 422-к «Про припинення державної служби»; поновлено ОСОБА_3 з 20.09.2017 року на посаді заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС. Постанову в частині поновлення на посаді допущено до негайного виконання.

Не погодившись з даною постановою суду відповідачами Державною фіскальною службою України та Івано-Франківською митницею ДФС подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне зясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просять її скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Зокрема апелянти вказують, що судом невірно застосовано п. 5 ч.1 ст.83 Закону України «Про державну службу», якою передбачено припинення державної служби у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін. Підстави припинення державної служби у зв'язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін передбачені у статті 88 Закону України «Про державну службу» та відповідно до даної норми однією із підстав для припинення державної служби у зв'язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін є поновлення на посаді державної служби особи, яка раніше її займала. Зазначають, що в даному випадку припинення державної служби позивача відбулося у зв'язку з поновленням на посаді заступника начальника Івано-Франківської ДФС Боднара Віктора Володимировича. Крім цього апелянти вказують, що 19.09.2017 року позивачу запропоновано переведення на посаду старшого інспектора відділу адміністрування митних платежів на час відпустки по догляду за дитиною основного працівника, однак ОСОБА_3 не надав згоду для переведення на зазначену посаду та відмовився від ознайомлення під підпис з повідомленням та пропозицією про переведення, відтак вважають, що відповідачем дотримано вимог встановлених ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України .

В судовому засіданні представник апелянтів надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні позивач та його представник заперечили проти апеляційної скарги, просили оскаржувану постанову суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу №2282-о від 08.06.2016 року ОСОБА_3, на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 04.01.2016 у справі №813/6010/15, поновлено на посаді заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС з 27.10.2015 року.

Відповідно до наказу Державної фіскальної служби України №2188-о від 19.09.2017 року "Про припинення державної служби", у зв'язку із поновленням на посаді заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС Бондара Віктора Володимировича, на виконання постанов Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2017 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 року у справі №813/2091/16, припинено державну службу 19.09.2017 року ОСОБА_3, заступнику начальника Івано-Франківської митниці ДФС у зв'язку із поновленням на посаді державної служби особи, яка раніше її займала, відповідно до п.1 ч.1 ст.88 Закону України від 10 грудня 2015 №889-VІІІ "Про державну службу".

Згідно наказу Івано-Франківської митниці ДФС №422-к від 19.09.2017 року "Про припинення державної служби" ОСОБА_3, заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС вважати таким, що припинив державну службу з 19 вересня 2017 року відповідно до п. 1 частини першої статті 88 Закону України від 10.12.2015 року №889-VІІІ "Про державну службу".

В подальшому, листом Івано-Франківської митниці ДФС від 20.09.2017 року ОСОБА_3 повідомлено про припинення державної служби з 19.09.2017 року, у зв'язку із поновленням на посаді державної служби особи, яка раніше її займала, відповідно до пункту 1 частини першої статті 88 Закону України "Про державну службу".

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що порядок та умови проходження служби в митних органах регулюються Конституцією України та Митним кодексом України.

Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями (частина 1 статті 569 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 року, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, згідно абзацу 2 пункту 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ", при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються положення, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то необхідно субсидіарно застосовувати законодавство про працю, зокрема, КЗпП України.

Пунктом 5 ч.1 ст.83 Закону України "Про державну службу" передбачено, що державна служба припиняється у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону). Підставою для припинення державної служби у зв'язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, є зокрема, поновлення на посаді державної служби особи, яка раніше її займала.

Також, аналогічна норма міститься у ст. 40 Кодексу законів про працю України, яка регламентує процедуру розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до п. 6. ч. 1 ст.40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Разом з тим, частиною 2 ст. 40 Кодексу Законів про працю України передбачено, що звільнення з підстав визначених у п. 1,2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою на іншу роботу.

З урахуванням положень статті 40 Кодексу Законів про працю України та ст. 88 Закону України "Про державну службу" звільнення працівника допускається лише після пропозиції працівникові всіх вакансій на тому ж підприємстві, в установі, організації та у разі відмови працівника від такої.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що під поняттям "перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації" розуміється переведення на рівнозначну посаду тій, на якій робітник перебував до звільнення.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про державну службу" повноваження керівника державної служби в Державній фіскальній службі України здійснює її Голова.

Частиною 2 ст.17 Закону України "Про державну службу" визначено, що керівник державної служби: забезпечує планування службової кар'єри, планове заміщення посад державної служби підготовленими фахівцями згідно з вимогами до професійної компетентності та стимулює просування по службі; забезпечує своєчасне оприлюднення та передачу центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, інформації про вакантні посади державної служби з метою формування єдиного переліку вакантних посад державної служби, який оприлюднюється; призначає громадян України, які пройшли конкурсний відбір, на вакантні посади державної служби категорій "Б" і "В", звільняє з таких посад відповідно до цього Закону; створює належні для роботи умови та їх матеріально-технічне забезпечення; здійснює інші повноваження відповідно до цього та інших законів України.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що посади заступників начальника митниці відносяться до номенклатури Голови ДФС, який призначає і звільняє з цих посад. Проте позивачу не запропоновано рівнозначної посади.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що листом № 24879/99-99-04-03-17 від 19.09.2017 року Державна фіскальна служба України просить Івано-Франківську митницю ДФС, надати пропозиції щодо подальшого проходження державної служби ОСОБА_3, у зв'язку з поновленням на посаді заступника Івано-Франківській митниці ДФС ОСОБА_6.

В свою чергу, Івано-Франківська митниця ДФС, згідно повідомлення №1507/8/09-70-04-44 від 19.09.2017року інформувала, що у зв'язку з поновленням на посаді заступника Івано-Франківської митниці ДФС ОСОБА_6, відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 у справі №876/5607/17, ОСОБА_3 було запропоновано переведення на посалу старшого державного інспектора митних платежів на час відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_7 ОСОБА_3 не надав згоду для переведення на зазначену посаду та відмовився від ознайомлення під підпис з повідомленням та пропозицією про переведення. Також в листі зазначено про те, що 19.09.2017 ркоу о 13:10 год ОСОБА_3 засобами телефонного зв'язку повідомив начальника Івано - Франківської митниці ДФС про погіршення стану здоров'я та своє перебування в одній з поліклінік м. Івано - Франківська.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на запит представника позивача, щодо надання інформації про наявність вакантних посад в органах ДФС України, станом на 19.09.2017 року, отримано ряд відповідей від територіальних органів ДФС України, зі змісту яких встановлено, що на вказану дату в штатному розписі ДФС України були наявні вакантні посади, що віднесені до номенклатури голови ДФС України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, вказана правова позиція викладена Верховним судом України у справі №6-40цс15 від 01.04.2015 року.

Таким чином колегія суддів апеляційного суду вважає вірним висновок суду першої інстанції, що ДФС України, як роботодавцем, не виконано вимоги законодавства в частині процедури звільнення працівника, оскільки не запропоновано позивачу рівнозначну посаду у тій же установі, хоча згідно з долученими копіями відповідей на запити представника позивача такі мали можливість перевести працівника з його згоди на іншу роботу, чим порушили його трудові гарантії як працівника, що є підставою для визнання протиправними та скасування наказу Державної фіскальної служби України №2188-о від 19.09.2017 року "Про припинення державної служби" та наказу Івано-Франківської митниці ДФС №422-к від 19.09.2017 року "Про припинення державної служби."

Крім цього судом встановлено, що позивач з 19.09.2017 року перебував на лікарняному у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, що підтверджується, долученим листком непрацездатності серії АДД №330967, а згідно ч.3 ст.40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Проте позивач був звільнений з державної служби у період його тимчасової непрацездатності, а саме, з 19.09.2017 року, що є порушенням норм чинного законодавства.

З врахуванням наведеного колегія суддів апеляційного суду вважає вірним висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_3 звільнений з посади з порушенням порядку вивільнення працівника, а тому підлягає поновленню на посаді заступника начальника Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України з 20 вересня 2017 року.

Доводи апелянтів не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції розглянув спір з дотриманням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого обґрунтовано задовольнив позов.

Керуючись статтями 306, 307, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України та Івано-Франківської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі № 813/3294/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.

На постанову протягом 30 днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга В. П. Сапіга Повне судове рішення складено 29.01.2018р.