Постанова № 71883679, 29.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа №826/11905/17 Головуючий у І інстанції - Григорович П.О.

Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2017 (м. Київ, дата виготовлення повного тексту - не зазначається) у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство «Банк інвестицій та заощаджень» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги державного виконавця № 18854-3-03/4 від 18.09.2017.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2017 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про скасування вимоги задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано вимогу державного виконавця №18854-3-03/4 від 18.09.2017.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що з вини позивача кошти, які обліковувались на рахунку № 260098870401 за період з 06.07.2017 по 24.07.2017, помилкові перекази яких було здійснено банківською установою, не були отриманні відділом згідно платіжної вимоги №420 від 02.08.2017. Банком було порушено вимоги п.6.4 ст.6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», так як не було повідомлено відповідача про відкриття в банку рахунку ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», щодо якого існує публічне обтяження рухомого майна, накладене державним виконавцем, та не зупинено видаткові операції з такого рахунку на суму обтяження.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, направив до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про недотримання положень Закону України «Про виконавче провадження» при винесення оскаржуваної вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, додаткових пояснень чи доповнень до апеляційної скарги не подав.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебуває зведене виконавче провадження №39951778, боржником за яким є Дочірнє підприємство «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», яке 23.09.2011 об'єднано у зведене виконавче провадження щодо стягнення з Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь юридичних, фізичних осіб та держави заборгованості на загальну суму 20416981,68 грн.

11.08.2016 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, якою накладено арешт на кошти та інші цінності боржника - Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та його відокремлених підрозділів, що обліковуються на всіх рахунках і вкладах, у тому числі відкритих в Публічному акціонерному товаристві «Банк інвестицій та заощаджень» у межах суми стягнення за зведеним ВП № 39951778 в розмірі 13276874,12 грн.

Копія постанови про арешт була направлена для виконання до банківських установ, в тому числі Публічному акціонерному товаристві «Банк інвестицій та заощаджень» разом із супровідним листом-вимогою від 11.08.2016 №14410-3-03.4, якою банк було зобов'язано в триденний строк з моменту отримання постанови про арешт повідомити відділ про прийняття її до виконання та про залишок грошових коштів на рахунках на момент їх арешту, а також про арешти, які були накладені на кошти боржника до отримання постанови від 11.08.2016.

У відповідь на постанову про арешт коштів боржника від 11.08.2016 року, позивачем було повідомлено відповідачу листом № 08-0/08-1608 від 17.08.2016 року про те, що Дочірнє підприємство «Запорізький облавтодор» ВАТ «Автомобільні дороги України» не є клієнтом позивача.

06.07.2017 ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» було відкрито рахунок №260098870401 в ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень», МФО 380281.

24.07.2017 року позивач отримав постанову про арешт коштів боржника, винесену в рамках зведеного ВП № 39951778 від 17.07.2017, щодо накладення арешту на кошти Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» ВАТ «Автомобільні дороги України».

Зазначена постанова була прийнята позивачем до виконання того ж дня, 24.07.2017, про що листом від 25.07.2017 № 15-0/04-1273 було повідомлено Відділ ПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області.

У вказаному листі позивач довів до відома відповідача той факт, що станом на 25.07.2017 залишок коштів на рахунку ДП «Запорізький облавтодор» становить 161,55 грн, на підтвердження чого надано виписку про рух коштів по рахунку.

19 вересня 2017 року ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» отримано від відповідача оскаржувану вимогу державного виконавця № 18854-3-03/4 від 18.09.2017, винесену в порядку ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» заступником начальника управління Клименком Олегом Степановичем, в якій відповідач вимагає від позивача усунути порушення законодавства про виконавче провадження, допущені позивачем, шляхом перерахування власних грошових коштів Банку на рахунок Головного територіально управління юстиції у Запорізькій області, посилаючись на те, що позивачем раніше у серпні 2016 року було отримано постанову про арешт коштів боржника від 11.08.2016 та ця постанова не була врахована при відкритті рахунку 06.07.2017 Дочірнім підприємством «Запорізький облавтодор» ВАТ «Автомобільні дороги України».

Позивач вважаючи вищевказану вимогу відповідача протиправною, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Статтями 1, 2, 5, 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що таке виконавче провадження, основні його принципи, права та обов'язки виконавця.

Проаналізувавши вищезазначені норми Закону України «Про виконавче провадження» можна дійти висновку, що вимога виконавця може містить лише імперативні вимоги, які прямо встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 5 Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що суб'єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем. Відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.

Згідно з п. 1.23 ст. 1 Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Згідно абзаців 1 та 2 п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно з п. 32.3 ст. 32 Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

Підпунктом 32.3.1.п. 32.3 ст. 32 Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що у разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. У противному разі отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

Підпунктом 32.3.2.п. 32.3 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що у разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов'язаний переказати за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Системний аналіз вищенаведених приписів законодавства, дає змогу дійти висновку, що законодавчо визначеною підставою для погашення боргу платника банком за рахунок власних коштів є помилковість грошового переказу з вини Банку, в розумінні абзацу 2 пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність нормативно обґрунтованого обов'язку Банку перерахувати власні кошти в рахунок погашення заборгованості боржника у відповідному зведеному виконавчому провадженні, оскільки відповідачем не надано доказів того, що будь-яким з виконавчих документів, виконання яких зведено в виконавче провадження №39951778, встановлено можливість Банку погашати заборгованість боржника за рахунок власних (банківських) коштів, при цьому Законом України «Про виконавче провадження» такої можливості також не передбачено, тому оскаржувана вимога державного виконавця в частині перерахування на рахунок Відділу власних коштів банку містить ознаки недотримання гарантій непорушності права власності позивача на ці кошти.

Колегія суддів дійшла до висновку, що спочатку необхідно виявити наявність рахунків, а потім накладається арешт шляхом винесення відповідної постанови. При цьому, у постанові державного виконавця про арешт коштів боржника не зазначалися обов'язкові реквізити рахунків та не зазначено, що арешт поширюється на кошти та рахунки, які будуть відкритті після винесення постанови про накладення арешту.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при винесенні оскаржуваної вимоги відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», тому вимога державного виконавця від 18.09.2017 №18854-3-03/4 є протиправною та підлягає скасуванню.

Апелянт у своїй апеляційній скарзі не довів обґрунтованість винесення оскаржуваної вимоги чи наявність у позивача обов'язку здійснити перерахунок коштів з власного рахунку на користь відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2017 - без змін.

Постанова набирає законної з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 29.01.2018.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна