Постанова № 71883548, 30.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/458/17 Суддя першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В, Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» Ларченко Ірини Миколаївни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року ОСОБА_3 (далі - Позивач, ОСОБА_3.) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича (далі - Відповідач, Уповноважена особа), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Третя особа, Фонд), про:

- визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо невключення Позивача у перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ КБ «Євробанк» за рахунок Фонду, відповідно до договору від 15.06.2016 року №2620.9.11477.0004/ЄВРО КБ;

- зобов'язання Уповноваженої особи включити ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Євробанк» за рахунок Фонду із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню відповідно до договору від 15.06.2016 року №2620.9.11477.0004/ЄВРО КБ;

- зобов'язання Уповноваженої особи надати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_3 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ КБ «Євробанк» за рахунок Фонду відповідно до договору від 15.06.2016 року №2620.9.11477.0004/ЄВРО КБ.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2017 року позов задоволено частково - визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо невключення ОСОБА_3 у перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Євробанк» за рахунок Фонду відповідно до договору №2620.9.11477.0004/ЄВРО КБ від 15.06.2016 року; зобов'язано Уповноважену особу надати Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_3, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Євробанк» за рахунок Фонду відповідно до №2620.9. 11477.0004/ЄВРО КБ від 15.06.2016 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що у Відповідача не було правових підстав для віднесення до нікчемного правочину з розміщення Позивачем коштів на його картковому рахунку, а відтак і невключення Позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ КБ «Євробанк» за рахунок Фонду.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що в Уповноваженої особи відсутні повноваження на включення осіб до загального реєстру вкладників, адже дані права належать до виключної компетенції Фонду.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неврахуванні судом: ненадання Позивачем обґрунтування своїх позовних вимог в частині порушення Уповноваженою особою та Фондом чинного законодавства; чинності акту перевірки та наказу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину; здійснення операцій з перерахунку коштів під час дії відповідної заборони Національного банку України, що призвело до збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб; не закінчення перевірки Уповноваженою особою правочинів (у тому числі договорів) на предмет нікчемності, що свідчить про передчасність позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу Позивач просить залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що, по-перше, постанова Національного банку України щодо обмеження операцій із залучення коштів є банківською таємницею, а відтак її існування та зміст не були та не могли бути відомі Позивачу; крім того, дана постанова не обмежує права особи на поповнення власного рахунку, по-друге, посилаючись на чинність наказу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, Апелянт не надавав його до суду першої інстанції, у зв'язку з чим посилання на нього в апеляційній скарзі є необґрунтованим, по-третє, не доведено наявність підстав для віднесення правочину до нікчемного, по-четверте, твердження про передчасність позовних вимог є безпідставним з огляду на направлення Позивачу повідомлення про нікчемність правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У судовому засіданні повноважні представники Апелянта доводи апеляційної скарги підтримали та просили суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Третя особа, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибула.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що між ПАТ КБ «Євробанк» та ОСОБА_5 15.06.2016 року укладено договір №2620.9.11477.0004/ЄВРО КБ про відкриття банківського рахунку та його розрахункове обслуговування (для Клієнтів - фізичних осіб) (а.с. 14) (далі - Договір), за умовами якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок НОМЕР_1.

Згідно квитанції від 15.06.2016 року №239941 ОСОБА_3 здійснено поповнення згаданого рахунку НОМЕР_1 на суму 26 700,00 грн. (а.с. 15).

На підставі рішення Правління Національного банку України від 17.06.2016 року № 73-рш «Про віднесення публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Євробанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17.06.2016 року № 1041 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Євробанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно даного рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ КБ «Євробанк» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 17.06.2016 року до 16.07.2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ КБ «Євробанк», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кононцю Вадиму Валерійовичу на один місяць з 17.06.2016 року до 16.07.2016 року включно.

У подальшому виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 07.07.2016 року № 1183 відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» з 17.07.2016 року до 16.08.2016 року включно. Крім того, згідно вказаного рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича з 17.07.2016 року до 16.08.2016 року включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 16.08.2016 року № 215-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 16.08.2016 року №1523 «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно вказаного рішення розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» з 17.08.2016 року до 16.08.2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ КБ «Євробанк», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кононцю Вадиму Валерійовичу з 17.08.2016 року до 16.08.2018 року включно.

На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з Фонд з 19.08.2016 року розпочинає виплати коштів вкладникам зазначеного банку. Для отримання коштів вкладники ПАТ КБ «Євробанк» з 19.08.2016 року до 30.09.2016 року включно можуть звертатись до установ банку-агенту Фонду АТ «ТАСКОМБАНК».

15.09.2016 року ОСОБА_3 звернулася до Уповноваженої особи із заявою, в якій просила надати пояснення щодо підстав невключення її до переліку вкладників, які мають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів, а також документи, які є підставою такого невключення (а.с. 25).

Листом від 19.09.2016 року №01-24.2/5950 Відповідач повідомив Позивача, що у результаті проведеної 10.08.2016 року Комісією перевірки було встановлено, що операції по зарахуванню на рахунок ОСОБА_3 грошових коштів мають ознаки операцій, які могли спричинити збільшення гарантованої суми відшкодування Фондом (ознаки «дроблення»), а отже, рахунок останньої підлягає тимчасовому обмеженню до виплати коштів вкладникам (а.с. 26).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 31.05.2017 року №2218 відсторонено від виконання обов'язків уповноваженої особи Фонду на ліквідацію та відкликано всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Євробанк» Кононця В.В. та з 06.06.2017 року призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Євробанк» Ларченко Ірині Миколаївні (а.с. 105).

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 3, 26, 27, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року №14, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність належних і допустимих доказів обґрунтованості віднесення до нікчемного правочину із зарахування коштів на поточний рахунок Позивача та, відповідно, обґрунтованість позовних вимог про зобов'язання Відповідача подати до Третьої особи додаткову інформацію щодо ОСОБА_3 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон).

Частиною першою статті 3 Закону визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 4 ст. 26 Закону Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом року до дня прийняття такого рішення); 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - один рік до дня прийняття такого рішення); 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.

Приписи ч. 6 ст. 26 Закону визначають, що у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

За правилами частин першої-четвертої статті 27 Закону уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Згідно ч. 5 ст. 27 Закону протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Приписи ч. 6 ст. 27 Закону визначають, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до пунктів 2-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року № 14 (далі - Положення № 14) уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду: перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (далі - Перелік) (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 8, 11 частини четвертої статті 26 Закону.

Переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів: 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону - подаються за структурою інформаційного рядка файла «N»; 7, 8 і 11 частини четвертої статті 26 Закону - подаються за структурою інформаційного рядка файла «М».

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах суми граничного розміру відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації, така сума відшкодування включається до Переліку.

До Переліку не включаються: інформація про вкладників, які отримали всю належну їм гарантовану суму відшкодування під час дії тимчасової адміністрації; інформація про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону; записи, що повернуті банку для доопрацювання як помилкові, - до усунення помилок.

Перелік та переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом, подаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом: на паперових носіях - пронумеровані, прошиті, складені в алфавітному порядку за прізвищами та засвідчені підписом уповноваженої особи Фонду і відбитком печатки банку, що ліквідується; на електронних носіях - у csv файлі.

Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати можливість його ідентифікації відповідно до законодавства.

Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла «Перелік вкладників» (додаток 9) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).

Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Додаткова інформація надається окремими файлами залежно від її типу.

Як передбачено у пунктах 2-4 розділу IV Положення №14, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (з урахуванням обмежень, визначених уповноваженою особою Фонду відповідно до частини другої статті 38 Закону), за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду Переліку.

Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла «Загальний Реєстр» (додаток 12) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).

Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування за Загальним Реєстром (частинами Загального Реєстру) та/або за Реєстром переказів, що є частиною Загального Реєстру, сформованим за результатами розгляду індивідуальних звернень до Фонду.

Виплати здійснюються через банки-агенти на підставі укладених з ними договорів.

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Як вбачається зі змісту доданого до відзиву на апеляційну скаргу повідомлення Уповноваженої особи від 22.12.2016 року №01-14.1/7443 про нікчемність правочину (а.с. 135), правочин за операцією з розміщення 15.06.2016 року ОСОБА_3 коштів в сумі 26 700,00 грн. на картковому/поточному рахунку НОМЕР_1 з призначенням платежу: «Операційна каса Відділення №2» є нікчемним з підстав, передбачених п. п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно ч. 2 ст. 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Приписи ч. 3 ст. 38 Закону визначають, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Наведене дає підстави для висновку про наявність в Уповноваженої особи, а у подальшому у Фонду обов'язку забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті, а також права на вчинення дій щодо повідомлення осіб про нікчемність договорів і застосування наслідків їх нікчемності.

Разом з тим, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 1812.2015 року у справі №К/800/39816/15.

При цьому, як вірно зазначає Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, направлення Уповноваженою особою на адресу ОСОБА_3 повідомлення про нікчемність правочину до моменту звернення останньої до суду свідчить про завершення Відповідачем перевірки вчинених банком правочинів та, відповідно, безпідставності твердження Апелянта про передчасність позовних вимог.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 26.05.2016 року №826 затверджено Порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення (далі - Порядок №826).

Згідно п. 1 розділу ІІ Порядку №826 протягом трьох робочих днів з дати запровадження Фондом тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду розпочинає перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ Порядку №826 до прийняття рішення про виявлення факту нікчемності правочину (договору) Уповноважена особа Фонду може приймати рішення щодо тимчасового обмеження здійснення неплатоспроможним банком операцій, що можуть призвести до зменшення активів банку, втрати майна, збільшення збитків банку, збільшення витрат Фонду тощо, обов'язково повідомивши про таке рішення Фонд. Зазначене рішення може прийматися в межах здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації в банку.

Приписи п. 5 розділу ІІ Порядку №826 визначають, що перевірка правочинів (договорів) на предмет нікчемності проводиться Комісією у період здійснення Фондом тимчасової адміністрації банку.

У разі необхідності проведення перевірки протягом процедури ліквідації банку така перевірка повинна бути завершена не пізніше шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку. За рішенням виконавчої дирекції Фонду перевірку може бути продовжено, але не більше, ніж на шість місяців.

Відповідно до п. 8 розділу ІІ Порядку №826 уповноважена особа Фонду протягом двох робочих днів з дня подання відповідного акта перевірки розглядає пропозиції й висновки, викладені у ньому, та у разі згоди з висновками готує та підписує відповідний розпорядчий документ та вчиняє інші необхідні дії.

У розпорядчому документі зазначається інформація про наявність/відсутність обґрунтованих підстав нікчемності правочинів (договорів) та обов'язково додається перелік нікчемних правочинів (договорів) із зазначенням номера рахунку/договору, назви операції, підстави нікчемності (норма закону) щодо кожного правочину (договору).

Про прийняте рішення Уповноважена особа Фонду повідомляє протягом одного робочого дня Фонд, сторони виявленого нікчемного правочину (договору) та у разі потреби - правоохоронні органи.

У листі сторонам нікчемного правочину (договору) обов'язково зазначаються: підстава застосування наслідків нікчемності правочину (норма закону); інформація щодо порядку застосування наслідків нікчемності.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що з моменту направлення Уповноваженою особою листа сторонам нікчемного правочину перевірка щодо такого правочину вважається завершеною, у зв'язку з чим, зважаючи, що, як було встановлено раніше, повідомлення про нікчемність правочину складено 22.12.2016 року (а.с. 135), а до суду Позивач звернувся 30.12.2016 року (а.с. 6), твердження Апелянта про передчасність заявлених позовних вимог є помилковим та не підтверджується матеріалами справи.

Як вже було зазначено вище, зі змісту листа Уповноваженої особи від 22.12.2016 року №01-14.1/7443 вбачається, що правочин з операції щодо поповнення ОСОБА_3 15.06.2016 року власного карткового рахунку на суму 26 700,00 грн., є нікчемним з підстав, передбачених п. 7 та п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Умовою застосування п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону при встановленні нікчемності правочину є мета надання окремим кредиторам переваг, прямо не встановлених для них законодавством. Однак, одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах 200 000,00 грн. прямо встановлена законодавством України, а тому посилання на п. 7 ч. 3 ст. 38 вказаного Закону не є належною підставою для визнання правочину із зарахування Позивачем на власний рахунок готівкових коштів, нікчемним.

Щодо посилання Уповноваженої особи на п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону, а також існування обмежень у діяльності банку на підставі рішення Правління НБ України в якості підстав для визнання правочину нікчемним судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Твердження Апелянта про існування на момент проведення операції із зарахування коштів рішення правління Національного банку України від 15.06.2016 року №70-рш/БТ «Про віднесення ПАТ КБ «Євробанк» до категорії проблемних» (а.с. 65), яким встановлено обмеження в діяльності банку, що було чинне на момент поповнення Позивачем власного карткового рахунку, та, на переконання останнього, перешкоджало здійсненню такої банківської операції, судовою колегією оцінюється критично, оскільки зазначене рішення регулятора становить банківську таємницю і Позивач не міг знати про його зміст та встановлені обмеження.

При цьому, у контексті визначеної у рішенні Правління НБ України від 15.06.2016 року №70-рш/БТ заборони ПАТ КБ «Євробанк» з дня її прийняття здійснювати проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Приписи ч. 2 ст. 1068 ЦК України визначають, що банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Посилання Апелянта на те, що операція за спірним договором безумовно свідчить про «дроблення» рахунків інших вкладників, що має наслідком визнання правочинів нікчемними, судовою колегією оцінюється критично, оскільки, по-перше, матеріалами справи не підтверджується залучення жодної такої особи до спірних правовідносин, а відтак і «дроблення» її рахунку, по-друге, кошти зараховувалися Позивачем готівкою через касу банку.

Відповідно до пункту 2.9 Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 01.06.2011 року № 174, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівник а банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження факту внесення грошових коштів на рахунок до банку Позивач надав належним чином оформлений документ банківської установи, який свідчить про те, що грошові кошти відповідно до укладеного договору внесені.

Інших документів, які б свідчили про фактичне внесення особою коштів на депозитний рахунок, Закон не визначає.

Таким чином, реалізуючи своє право на розпорядження майном, ОСОБА_3 здійснила поповнення свого власного поточного банківського рахунку на суму 26 700,00 грн., що на станом на 15.06.2016 року не було заборонено жодними нормативними документами, а факт здійснення такої банківської операції підтверджується, як було встановлено раніше, квитанцією від 15.06.2016 року №239941 з відміткою касира ПАТ «КБ «Евробанк» про виконання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що Уповноваженою особою не доведено наявності підстав, передбачених п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону, для визнання нікчемним операції із зарахування Позивачем коштів на власний поточний рахунок. Відтак, таке твердження Відповідача, на переконання судової колегії, є таким, що ґрунтується на припущеннях та ймовірності, а отже є необґрунтованим і безпідставним.

Поряд з іншим, Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Крім того, в силу положень ч. 3 ст. 228 ЦК України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом, натомість відповідного судового рішення про визнання недійсним спірного договору та застосування до нього правових наслідків недійсності матеріали справи не містять.

Враховуючи, що вищенаведеними обставинами спростовується твердження Відповідача про нікчемність правочину щодо зарахування коштів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність в Уповноваженої особи правових підстав для невключення Позивача до переліку вкладників ПАТ КБ «Євробанк», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Посилання Апелянта на те, що прийняте судом рішення суперечить чинним документам Уповноваженої особи, а саме - акту перевірки правочинів та наказу щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів за вкладними операціями, судовою колегією оцінюється критично з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту доданих до апеляційної скарги документів, 12.12.2016 року Уповноваженою особою затверджено складений комісією з перевірки правочинів (інших договорів) акт перевірки №22, яким оформлено рішення комісії про виявлення правочинів (операцій, трансакцій), зокрема, із внесенням через касу банку фізичними особами коштів (а.с. 69-71). Крім того, на підставі викладених у даному акті висновків Уповноваженою особою прийнято наказ від 12.12.2016 року №237-ОД «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями» (а.с. 73). Згідно даного наказу визнано нікчемними операції з розміщення коштів на карткових/поточних рахунках фізичними особами, у тому числі ОСОБА_3 15.06.2016 року на суму 26 700,00 грн. (а.с. 74).

Разом з тим, як вірно зазначає Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, посилання на положення згаданих актів та наказу відсутні у повідомленні Уповноваженої особи від 22.12.2016 року №01-14.1/7443 про нікчемність правочину, що унеможливило їх оскарження в установленому законодавством порядку.

У контексті наведеного суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що акт перевірки є способом фіксування отриманих за наслідками її проведення даних, а відтак його чинність (нечинність) жодним чином не впливає на права та обов'язки особи.

Чинність на момент постановлення судом першої інстанції оскаржуваного рішення наказу Уповноваженої особи від 12.12.2016 року №237-ОД за умови встановлених вище обставин безпідставності віднесення вчиненої банком за дорученням Позивача операції із зарахування готівкових коштів на власний поточний рахунок ОСОБА_3 не може бути у межах спірних правовідносин перешкодою для направлення щодо такої особи додаткової інформації як про вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

При цьому судовою колегією враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Приписи п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону визначають вклад як кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вкладником є, зокрема, фізична особа, яка уклала договір банківського рахунку, кошти на який залучені банком від вкладника.

Враховуючи викладене, на думку судової колегії, позовні вимоги про зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо Позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Євробанк» за рахунок Фонду, є обґрунтованими.

Твердження Апелянта про незазначення судом першої інстанції, які саме дії та рішення Уповноваженої особи та Фонду є протиправними, судовою колегією оцінюється критично, оскільки, по-перше, Окружний адміністративний суд м. Києва вказав, що Відповідачем допущена протиправна бездіяльність в частині невключення Позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування вкладів у ПАТ «КБ «Євробанк» за рахунок Третьої особи, по-друге, оскільки Фонд не мав процесуального статусу відповідача у даній справі, надання будь-якої оцінки його діянням судом першої інстанції обґрунтовано не здійснювалося.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» Ларченко Ірини Миколаївни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено « 30» січня 2018 року.