Постанова № 71882777, 17.01.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2018 р. Справа № 914/1993/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Мирутенка О.Л.

Якімець Г.Г.

за участю секретаря судового засідання: Совинської С.В.

за участю представників сторін від:

позивача: Акер І.Я. - адвокат згідно ордеру ЛВ №078337;

відповідача: не з'явився;

третіх осіб: 1. Шпак В.В. - адвокат згідно ордеру ЛВ №071956; 2-4: не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 м. Львів-Винники

на рішення господарського суду Львівської області від 16.11.2017 р.

у справі № 914/1993/17

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Бальтазар" м. Львів-Винники

до відповідача: Винниківської міської ради м.Львів-Винники

за участю третіх осіб, які не заявляють

самостійних вимог на предмет спору на

стороні відповідача: 1. ОСОБА_4 м. Львів-Винники

2. ОСОБА_5 м. Львів-Винники

3. ОСОБА_6 м. Львів-Винники

4. ОСОБА_7 м. Львів-Винники

про скасування рішення Винниківської міської ради №961 від 29.06.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського Львівської області від 16.11.2017 р. (суддя Р.В. Крупник) позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення 7-ої сесії Винниківської міської ради від 29.06.2017р. №961 «Про внесення змін в рішення Винниківської міської ради №349 від 12.05.2016 р.» Стягнуто з Винниківської міської ради на користь ТОВ "Бальтазар" 1600,00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що рішення Винниківської міської ради №349 від 12.05.2016р. «Про продовження ТОВ «Бальтазар» терміну оренди землі на АДРЕСА_3» було виконано, зокрема, між позивачем та відповідачем укладено та зареєстровано у встановленому порядку договір оренди землі від 19.08.2016р. А тому, прийняття відповідачем оскаржуваного рішення на підставі якого було змінено рішення №349 від 12.05.2016р. суперечить нормам ст. 19 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та положенням рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 щодо положення про те, що ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Третьою особою-1 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що оскаржуваним рішенням жодним чином не змінювались умови продовження товариству оренди земельної ділянки, які встановлені рішенням Винниківської міської ради №349 від 12.05.2016р., а лише конкретизовано його. Крім цього, скаржник стверджує, що спірним рішенням доповнено рішення №349 від 12.05.2016р. пунктами, які не змінюють обсяг суб'єктивних прав позивача, набутих внаслідок прийняття рішення №349 від 12.05.2016р., а визначають порядок їх реалізації.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що Містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки на будівництво блокованих житлових будинків на земельній ділянці по АДРЕСА_3, що були затверджені рішенням виконкому Винниківської міської ради від 29.07.2014р. №126 було погоджено будівництво з межами площі забудови 1215,53 м.кв. (а саме: 7 будинків блоку А загальною площею 1010,63 кв.м. та 6 будинків блоку Б загальною площею 884,04 кв.м.). На підставі Містобудівних умов та обмежень у 2014р. було розроблено проект «Будівництво блокованих житлових будинків по АДРЕСА_3». Таким чином, зміна на підставі оскаржуваного рішення можливої площі забудови, а також встановлення обов'язку врахувати охоронні зони річки Марунька та штучної декоративної водойми фактично нівелює можливість реалізації проекту будівництва розробленого на підставі Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, що затверджені рішенням виконкому Винниківської міської ради від 29.07.2014р. №126. При цьому, позивач звертає увагу на те, що рішення Винниківської міської ради від 03.03.2017 р., яким була затверджена захисна смуга річки Марунька, прямо суперечить рішенню виконавчого комітету Винниківської міської ради від 29.07.2014р. №126 в частині конфігурації зони можливого будівництва. Позивач також стверджує, що встановлення на частині земельної ділянки кадастровий НОМЕР_1 території спільного користування із власниками суміжного будинковолодіння та обов'язку збереження такого спільного користування також для нових власників грубо порушує права позивача як орендаря земельної ділянки, оскільки такі суперечить приписам ст. 651 ЦК України, ст. 30 ЗУ «Про оренду землі».

Скаржником подано заперечення на відзив б/н від 15.01.2018 р., в яких зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 р. у справі №813/4060/17 зупинено дію рішення виконавчого комітету Винниківської міської ради м. Львова від 29.07.2014 р. №126; наданих ТОВ «Бальтазар» містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 29.07.2014 р. №НО-13-07-2014 та дію декларації про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області за №ЛВ 083142430172 від 29.08.2014 р. Однак, незважаючи на зупинення дії вищезазначених документів, ТОВ «Бальтазар» продовжує будівництво в межах прибережної захисної смуги річки Марунька та водойми, розташованої на земельній ділянці по АДРЕСА_1.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та перевірено Львівським апеляційним господарським судом, рішенням Винниківської міської ради Львівської області від 16.12.2005р. №1155 ТОВ «Бальтазар», зокрема, затверджено проект відведення земельної ділянки та надано в оренду терміном на 10 років земельну ділянку площею 0,3172 га для будівництва багатоквартирного будинку по АДРЕСА_3

03.04.2006р. між Винниківською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Бальтазар» (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого у строкове, платне користування орендаря було передано земельну ділянку загальною площею 0,3172 га, у т.ч. під забудовою 0,0206 га по АДРЕСА_3 для будівництва багатоквартирного житлового будинку,строком на 10 років, до 16.12.2015р.

Як підтверджується матеріалами справи, рішенням виконавчого комітету Винниківської міської ради №126 від 29.07.2014р. ТОВ «Бальтазар» надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_3; зобов'язано ТОВ «Бальтазар», зокрема, отримати у встановленому законом порядку технічні умови на інженерне забезпечення об'єкту містобудування; розробити у ліцензованій проектній організації проект та провести його експертизу згідно чинного законодавства, зареєструвати в інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області Декларацію про початок виконання будівельних робіт.

В подальшому, 19.08.2014р. філією ДП «Укрдержбудекспертиза» у Львівській області затверджено Експертний звіт №14-2249-14 щодо розгляду проектної документації в частині міцності, надійності та довговічності об'єкта будівництва за робочим проектом «Будівництво блокованих житлових будинків на АДРЕСА_3», яким встановлено відповідність проекту вихідним даних та розроблення з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об'єкта будівництва.

На виконання вказаного рішення позивачем 29.08.2014р. в Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт.

Як встановлено місцевим господарським судом, 12.05.2016р. Винниківською міською радою прийнято рішення №349 «Про продовження ТОВ «Бальтазар» терміну оренди землі на АДРЕСА_3», відповідно до п.п. 1-3 якого продовжено ТОВ «Бальтазар» строком на 2 роки термін оренди земельної ділянки площею 0,3172 га на АДРЕСА_3 (кадастровий номер НОМЕР_1) для будівництва багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови за умови погодження плями забудови, обмеженої охоронними зонами існуючих водних об'єктів та відступу від існуючого житлового будинку. ТОВ «Бальзар» зобов'язано, зокрема, у тримісячний термін укласти з Винниківською міською радою договір оренди землі та провести його державну реєстрацію, договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою.

19.08.2016р. між Винниківською міською радою (орендодавцем) та ТОВ «Бальтазар» (орендарем) укладено ооговір оренди землі, який 19.08.2016р. зареєстровано у Винниківській міській раді за №256, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі №2 вчинено запис.

Відповідно до п.п. 1, 2, 8 зазначеного договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 0,3172 га, у т.ч. озеленення 0,3172 га, яка знаходиться у м. Винники, АДРЕСА_3 для будівництва багатоквартирного житлового будинку.

Договір укладено на 2 роки до 12.05.2018р.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 29.06.2017р. Винниківською міською радою на підставі звернення мешканців багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 прийнято рішення №961 «Про внесення змін в рішення Винниківської міської ради №349 від 12.05.2016р.»

Оскаржуваним рішенням вирішено внести зміни до рішення Винниківської міської ради №349 від 12.05.2016р., а саме п.п. 2, 3.

Зокрема, п. 2 рішення доповнено пп. 2.3. такого змісту: «Привести містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво блокованих житлових будинків на земельній ділянці по АДРЕСА_3, затв. рішенням виконавчого комітету Винниківської міської ради №126 від 29.07.2014р. у відповідність до графічного додатку, поданого разом із заявою на продовження договору оренди земельної ділянки від 03.04.2006р. (копія графічного додатку є невід'ємним додатком рішення сесії), а саме не більше 4 блоків (секцій) та встановити площу забудови земельної ділянки 331,6 кв.м.»; доповнено пп. 2.4. п. 2 рішення такого змісту: «При зверненні за видачею нових містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво блокованих житлових будинків на земельній ділянці по АДРЕСА_3 врахувати охоронні зони річки Марунька та штучної декоративної водойми (Водогосподарський паспорт та правила експлуатація ставка - водойми на земельній ділянці гр. ОСОБА_8 по АДРЕСА_1 №775/23307)»; доповнено рішення п. 3 такого змісту: «Встановити на частині земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_1 територію спільного користування із власниками суміжного будинковолодіння, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_4, визначивши таку територію від номера 8 на Південь через номер 15 на Північ до номера 18 (№8-9 Довжина 3,270 Кут 174' 06' 10", №15-16 Довжина 9,462 Кут 319' 37' 45", №17-18 Довжина 26,810, Кут 340' 07' 14") згідно кадастрового плану земельної ділянки. Встановлення обов'язки щодо спільного користування зберегти також для нових власників».

Позивач вважає, що оскаржуване рішення суперечить вимогам закону та підлягає скасуванню, оскільки ним зменшено площу забудови земельної ділянки, що в свою чергу унеможливлює реалізацію затвердженого та погодженого проекту «Будівництво блокованих житлових будинків по АДРЕСА_3», а також всупереч закону фактично змінено умови договору оренди земельної ділянки у зв'язку з встановленням на частині земельної ділянки території спільного користування із власниками суміжного будинковолодіння.

Вказане і стало підставою звернення до суду.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Згідно ч. 2 ст. 19, ст. 140 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ч. 3 ст. 24, ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його в частині вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Отже, необхідною умовою для правильного вирішення цього спору є встановлення наявності або відсутності порушення права та законного інтересу позивача внаслідок прийняття Винниківською міською радою оскаржуваного рішення.

При вирішенні цього спору, апеляційний господарський суд виходить з того, що акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офiцiйний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин i має обов'язковий характер для цих відносин.

Необхідно також зазначити, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію (п.4 рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).

В Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата (п. 5 вищезгаданого рішення Конституційного Суду України).

Отже, ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

На підставі наявних матеріалів справи судом встановлено, що рішення Винниківської міської ради №349 від 12.05.2016р. «Про продовження ТОВ «Бальтазар» терміну оренди землі на АДРЕСА_3» було виконано, зокрема, між позивачем та відповідачем укладено та зареєстровано у встановленому порядку договір оренди землі від 19.08.2016р. щодо земельної ділянки кадастровий НОМЕР_1, загальною площею 0,3172 га, яка знаходиться у м. Винники по АДРЕСА_3.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про те, прийняття відповідачем оскаржуваного рішення на підставі якого було змінено рішення №349 від 12.05.2016р. суперечить нормам ст. 19 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та положенням рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7-рп/2009 у справі №1-9/2009, а відтак таке рішення підлягає скасуванню.

Щодо посилань апелянта на те, що спірним рішенням доповнено рішення №349 від 12.05.2016р. пунктами, які не змінюють обсяг суб'єктивних прав позивача, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, оскільки встановлюють для орендаря додаткові зобов'язання, обмеження прав землекористування, встановлених попереднім рішенням суду. При цьому, необхідно зазначити, що посилання апелянта на процесуальні судові рішення, прийняті адміністративним судом не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого господарського суду, а тому оспорюване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом (відповідачем).

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 16.11.2017 р. у справі № 914/1993/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції в порядку та строки, визначені ст.ст. 288, 289, 291 ГПК України.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Враховуючи перебування у відпустці члена-колегії судді Мирутенка О.Л., повний текст постанови виготовлено та підписано 29.01.2018 р.

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді О.Л. Мирутенко

Г.Г. Якімець