Окрема думка судді № 71882725, 23.01.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

О К Р Е М А Д У М К А

судді Дніпропетровського апеляційного суду Уханенка С.А. стосовно постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року за апеляційною скаргою Запорізької об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.09.2017 року

23 січня 2018 року Справа № 808/1006/17 Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року частково задоволена апеляційна скарга Запорізької об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій та змінено мотивувальну частину рішення.

Вказана постанова була прийнята більшістю голосів складу суду, проте я не можу погодитися з прийнятим у справі рішенням та вважаю за доцільне відповідно до положень ст. 34 КАС України висловити окрему думку у цій справі.

Так предметом спору у цій справі є протиправність податкового повідомлення-рішення №11-1301 від 30.06.2016 року щодо визначення транспортного податку на 2016 рік.

Ухвалюючи рішення за результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни судового рішення в частині мотивування через неправильне застосування судом першої інстанції норми матеріального права, а саме помилкового застосування до спірних відносин пп. 12.3.4 п. 12.3 ст.12 Податкового кодексу України.

Позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на змінах, внесених до ПК України Законом України № 909-VII від 24.12.2015 року, якими визначено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені пп. 12.3.4 п. 12.3 ст.12 ПК України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Положення пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України передбачають, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Положення ст. 4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» передбачають послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності.

Положення вказаних нормативно-правових актів направлені на забезпечення принципу правової визначеності, який є елементом принципу верховенства права, яким керуються суди при вирішенні справи (ст. 8 КАС України) та передбачає обов'язок держави зробити текст закону легкодоступним, а також дотримуватись законів, які були запроваджені, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю.

Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.

Отже, однією з основних процедурних вимог принципу правової визначеності є вимога достатнього часу для змін у системі правовідносин, викликаних прийняттям нового закону.

В розвиток цього висновку слід зазначити, що пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України встановлений принцип стабільності, який визначає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

Одним із елементів транспортного податку є об'єкт оподаткування.

Так, об'єктом оподаткування на 2016 рік є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а об'єктом оподаткування на 2015 рік є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Просте співставлення цих об'єктів оподаткування вказує на зміну цього елементу податку у 2016 році в порівнянні з 2015 роком, а отже виникає необхідність застосування положень пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України.

За наведених обставин приходжу до висновку, що положення Закону України № 909-VII від 24.12.2015 року не можуть бути застосовані до спірних відносин не лише з точки зору законодавчої техніки (відсутність визначеності юридичної конструкції - не застосовуються вимоги окремих положень Закону, на відміну від юридичних конструкцій - скасування чи зупинення дії), а і з підстав невідповідності цього акта як принципу Верховенства права, так і загальним принципам Податкового кодексу України.

Суддя С.А. Уханенко