Постанова № 71882631, 23.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2018 р. Справа№ 910/14418/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю секретаря судового засідання: Бойко І.О.

За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 23.01.2018.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАСТЕЛ ГРУП"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 (повний текст рішення складено 25.10.2017)

у справі № 910/14418/17 (суддя Мельник В.І.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАСТЕЛ ГРУП"

до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

третя особа1: Національний банк України

третя особа2: Міністерство фінансів України

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАСТЕЛ ГРУП" до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 18.11.2016, позивач сплатив на рахунок ПАТ КБ "Приватбанк" згідно договорів поруки, грошові кошти у розмірі 3 670 399 973, 33 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками. Однак станом на дату звернення з позовом, ПАТ КБ "ПриватБанк не виконав приписів статті 556 ЦК україни та не передав ТОВ "ГАСТЕЛ ГРУП" документи, які підтверджують обов'язок боржників перед кредитором.

09.10.2017 ухвалою суду першої інстанції залучено до участі у справі № 910/14418/17 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національний банк України та залучено до участі у справі № 910/14418/17 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство фінансів України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 у справі № 910/14418/17 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі 910/14418/17 від 20.10.2017, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "ГАСТЕЛ ГРУП" задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не досліджено всіх обставин справи та не надано належної оцінки доказам у справі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник наголосив що посилання суду на ненадання доказів стосовно підтвердження порушення права позивача та заперечення відповідача проти задоволення позовної заяви, є незрозумілими та такими, що порушують права та законні інтереси ТОВ "ГАСТЕЛ ГРУП".

При цьому, відповідачем не виконано вимоги частини 1 статті 556 ЦК України, яка передбачає обов'язок кредитора щодо передання поручителю документів, які підтверджують обов'язок боржника, у разі виконання поручителем обов'язку боржника перед кредитором.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАСТЕЛ ГРУП" у справі № 910/14418/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАСТЕЛ ГРУП" прийнято до провадження, призначено до розгляду на 23.01.2018.

23.01.2018 в судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору, підтримав доводи апеляційної скарги ТОВ "ГАСТЕЛ ГРУП" та просив задовольнити апеляційну скаргу ТОВ "ГАСТЕЛ ГРУП", скасувати рішення суду першої інстанції повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 23.01.2018 представник відповідача надав пояснення по суті спору, заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "ГАСТЕЛ ГРУП", рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 залишити без змін.

В судове засідання, призначене на 23.01.2018, повноважні представники третіх осіб не з'явилися.

Колегією суддів враховано, що відповідно до частини 2 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, в свою чергу частиною 3 статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно із частиною 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

Колегією суддів, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників третіх осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Колегією суддів на підставі ч. 7 ст. 270 ГПК України надано учасникам судової справи можливість виступити у судових дебатах, яке учасниками справи реалізовано.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАСТЕЛ ГРУП", як поручителем та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", як кредитором було укладено договори поруки: №4Б13301И/П від 17.11.2016 року, №4К13316И/П від 17.11.2016 року, №41013261И/ГІ від 17.11.2016 року, №4Л13053И/П від 17.11.2016 року, №4М13236И/П від 17.11.2016 року, №4С13398И/П від 17.11.2016 року.

Предметом Договору поруки №4Б13301И/П від 17.11.2016 є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Берсоль" зобов'язань за: кредитним договором від 15.05.2013 року №4Б13301И (далі - Кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 1; кредитним договором від 11.11.2013 року №4Б13719И (далі - Кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 2; кредитним договором від 13.11.2013 року №4Б13735И (далі - Кредитний договір 3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 3; кредитним договором від 20.11.2014 року №4Б14346И (далі - Кредитний договір 4), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 4.

Предметом Договору поруки №4К13316И/П від 17.11.2016 є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "КАЛАРІ" своїх зобов'язань за: кредитним договором від 21.05.2013 року №4К13316И (далі - Кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору; кредитним договором від 24.05.2013 року №4К13315И (далі - Кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 2; кредитним договором від 01.11.2013 року №4К13699И (далі - Кредитний договір 3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 3; кредитним договором від 17.07.2014 року №4К14250И (далі - Кредитний договір 4), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 4.

Предметом Договору поруки №4Ю13261И/П від 17.11.2016 є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІВЕГА ПЛЮС" своїх зобов'язань за: кредитним договором від 18.04.2013 року №4Ю13261И (далі - Кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 1; кредитним договором від 22.04.2013 року №4101327411 (далі - Кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 2; кредитним договором від 23.04.2013 року №4Ю13282И (далі - Кредитний договір 3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 3; кредитним договором від 17.02.2014 року №4Ю14168И (далі - Кредитний договір 4), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 4; кредитним договором від 20.02.2015 року Л" 4Ю15052И (далі - Кредитний договір 5), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 5.

Предметом Договору поруки №4Л13053И/П від 17.11.2016 є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАНСЕЛ" своїх зобов'язань за: кредитним договором від 15.02.2013 року №4Л13053И (далі - Кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 1; кредитним договором від 01.11.2013 року №4Л13697И (далі - Кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 2; кредитним договором від 04.11.2013 року №4Л13698И (далі - Кредитний договір 3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 3; кредитним договором від 11.02.2014 року №4Л14028И (далі - Кредитний договір 4), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 4; кредитним договором від 22.01.2015 року №4Л15019И (далі - Кредитний договір 5), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 5.

Предметом Договору поруки №4С13398И/П від 17.11.2016 є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "СТІМЕКС ЛТД" своїх зобов'язань за: кредитним договором від 19.06.2013 року №4С13398И (далі - Кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 1; кредитним договором від 26.06.2013 року №4С13400И (далі - Кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 2; кредитним договором від 09.10.2013 року №4С13634И (далі - Кредитний договір 3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 3; кредитним договором від 16.10.2014 року №4С14327И (далі - Кредитний договір 4), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 4.

Предметом Договору поруки №4М13236И/П від 17.11.2016 є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "МІКУРАН" своїх зобов'язань за: кредитним договором від 15.04.2013 року №4М13236И (далі - Кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 1; кредитним договором від 07.11.2013 року №4М13707И (далі - Кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 2; кредитним договором від 08.11.2013 року №4М13714И (далі - Кредитний договір 3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 3; кредитним договором від 15.01.2015 року №4М15007И (далі - Кредитний договір 4), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 4.

Згідно із пунктом 2 Договорів, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Відповідно до пунктів 5 та 6 Договорів у випадку невиконання боржником обов'язку пункту 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних дні з моменту отримання вимоги.

Пунктом 7 Договорів визначено, що у випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого пунктом 6 цього Договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за Кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього Договору.

Згідно із пунктом 8 Договорів поруки, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Відповідно до пункту 9 Договорів поруки, у випадку невиконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в пункті 5 цього Договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов'язань за цим Договором.

Пунктом 10 Договорів поруки, кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.

Згідно із пунктом 11 Договорів поруки він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за цим Договором.

Договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 06.09.2016, укладеної сторонами.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи, платіжних доручень: №6 від 18.11.2016 . №8 від 18.11.2016, №7 від 18.11.2016, №5 від 18.11.2016, №10 від 18.11.2016, №9 від 18.11.2016, № 11 від 18.11.2016, № 12 від 18.11.2016, № 28 від 18.11.2016, № 30 від 18.11.2016, № 27 від 18.11.2016, № 29 від 18.11.2016, № 13 від 18.11.2016, №15 від 18.11.2016, № 14 від 18.11.2016, №16 від 18.11.2016, № 21 від 18.11.2016, №18 від 18.11.2016, № 20 від 18.11.2016, №23 від 18.11.2016, № 25 від 18.11.2016, № 22 від 18.11.2016, №24 від 18.11.2016 позивач виконав обов'язок боржників за вище зазначеними кредитними договорами.

Однак станом на дату звернення з позовом, ПАТ КБ "ПриватБанк не виконав приписів статті 556 ЦК україни та не передав ТОВ "Гастела груп" документи, які підтверджують обов'язок боржників перед кредитором.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладені між позивачем та відповідачем договори №4Б13301И/П від 17.11.2016 року, №4К13316И/П від 17.11.2016 року, №41013261И/ГІ від 17.11.2016 року, №4Л13053И/П від 17.11.2016 року, №4М13236И/П від 17.11.2016 року, №4С13398И/П від 17.11.2016 року за своєю правовою природою є договорами поруки.

Згідно із статтею 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 Договорів поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору.

Статтею 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем) (ст. 512 ЦК України).

Згідно із частиною 2 статті 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Відповідно до частини 1 статті 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

Згідно із пунктом 10 Договорів поруки, сторони передбачили, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просив суд застосувати спосіб захисту, передбачений пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, а саме - примусове виконання обов'язку в натурі

Проте, такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у тих випадках, коли відповідач зобов'язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов'язок. Тобто цей засіб захисту застосовується за наявності зобов'язальних правовідносин між позивачем та відповідачем.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідачем не заперечується факт укладення Договорів поруки №4Б13301И/П від 17.11.2016 року, №4К13316И/П від 17.11.2016 року, №41013261И/ГІ від 17.11.2016 року, №4Л13053И/П від 17.11.2016 року, №4М13236И/П від 17.11.2016 року, №4С13398И/П від 17.11.2016, отримання коштів від позивача відповідно до платіжних доручень №6 від 18.11.2016 . №8 від 18.11.2016, №7 від 18.11.2016, №5 від 18.11.2016, №10 від 18.11.2016, №9 від 18.11.2016, № 11 від 18.11.2016, № 12 від 18.11.2016, № 28 від 18.11.2016, № 30 від 18.11.2016, № 27 від 18.11.2016, № 29 від 18.11.2016, № 13 від 18.11.2016, №15 від 18.11.2016, № 14 від 18.11.2016, №16 від 18.11.2016, № 21 від 18.11.2016, №18 від 18.11.2016, № 20 від 18.11.2016, №23 від 18.11.2016, № 25 від 18.11.2016, № 22 від 18.11.2016, №24 від 18.11.2016, зарахування вказаних коштів в рахунок погашення заборгованості по поверненню кредиту та сплати відсотків як це передбачено умовами Договору поруки.

Слід зауважити, що положеннями Договорів поруки та положеннями чинного законодавства України не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.

Таким чином, враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Доводи, які наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАСТЕЛ ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 у справі № 910/14418/17 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 у справі № 910/14418/17 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 267-270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАСТЕЛ ГРУП" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 у справі № 910/14418/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/14418/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська