Постанова № 71882630, 25.01.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2018 р. Справа № 907/751/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.,

суддів Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

секретар судового засідання Гула Б.Я.,

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 соціального захисту населення Міжгірської районної державної адміністрації

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.11.2017 (суддя Пригара Л.І., повне рішення складено 24.11.2017)

у справі № 907/751/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Закарпатської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Ужгород

до відповідача ОСОБА_2 соціального захисту населення Міжгірської районної державної адміністрації, смт. Міжгір’я

про стягнення 45’ 501,85 грн. невідшкодованих коштів за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян,

Представники сторін в судове засідання не з’явилися.

10.02.2017 до Господарського суду Закарпатської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства (надалі – ПАТ) «Укртелеком» в особі Закарпатської філії ПАТ «Укртелеком» до ОСОБА_2 соціального захисту населення Міжгірської районної державної адміністрації (надалі – УСЗН Міжгірської РДА) про стягнення суми 45’ 501,85 грн. невідшкодованих коштів за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян (а.с. 6-10).

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.11.2017 у даній справі (а.с. 153-162) вказаний позов задоволено.

Ухвалюючи рішення місцевий господарський суд встановив, що УСЗН Міжгірської РДА, є органом, що відповідає за зобов'язаннями щодо відшкодування витрат з надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян, які проживають на території Міжгірського району. Незважаючи на те, що між УСЗН Міжгірської РДА та ПАТ «Укртелеком» не укладалося договору про відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг на 2016 рік, зобов'язання з відшкодування позивачу витрат, понесених ним внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям осіб в УСЗН Міжгірської РДА виникло в силу дії норм Бюджетного кодексу України, Закону України «Про телекомунікації», постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, у зв’язку з чим позов у даній справі задоволив.

Не погодившись із ухваленим рішенням, УСЗН Міжгірської РДА оскаржило його в апеляційному порядку, зважаючи на те, що Господарським судом Закарпатської області:

1) помилково не було залучено до участі у справі представників державної казначейської служби, без яких ухвалити законне і обґрунтоване рішення неможливо;

2) не було враховано ту обставину, що зміни до Бюджетного кодексу України, за яких видатки на надання пільг з послуг зв'язку включено до визначених ст. 91 цього Кодексу видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, набрали чинності лише з 01.01.2017 і станом на 2016 рік не були чинними. Натомість частина 5 статті 102 Бюджетного кодексу України відносила такі видатки до видатків Державного бюджету України, що призвело до неправильного вирішення справи;

3) не взято до уваги, що договір на фінансування пільг з послуг зв'язку УСЗН Міжгірської РДА з ПАТ «Укртелеком» протягом 2016 року не укладався, що свідчить про те, що ніяких фінансових зобов'язань та фінансової відповідальності УСЗН Міжгірської РДА перед ПАТ «Укртлеком» не несе.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначив, що:

1) апелянт не вказав, яку саме юридичну особу суд першої інстанції повинен був залучити до участі у розгляді справи і в якості якої сторони така особа мала бути залучена до участі;

2) доводи апелянта про те, що борг має бути відшкодовано за рахунок державного бюджету не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, оскільки порядок виконання рішення як і джерело поступлення коштів для його виконання не є предметом спору. Крім того, апеляційна скарга також ґрунтується на доводах про те, що Закон України «Про Державний бюджету України на 2016 рік» не відповідає Конституції України та про «недобросовісність держави у відносинах виконання цього обов'язку перед підприємствами - надавачами відповідних послуг зв'язку по їх компенсуванню», а ці доводи, на думку позивача, не стосуються предмета спору та, більше того, не відносяться до юрисдикції господарського суду, з огляду на положення ст.20 ГПК України;

3) не мають відношення до даного спору твердження апелянта про те, що зміни до ст.91 Бюджетного кодексу України про можливість здійснення оплати послуг зв'язку з місцевих бюджетів набрали чинності тільки з січня 2017 року, оскільки оскаржуване рішення суду не містить посилань на вказану статтю;

4) покликання відповідача на ст.176 ЦК України як на підставу звільнення його від відповідальності за порушення своїх зобов’язань є некоректними, оскільки вказана стаття стосується юридичних осіб публічного та приватного права, які створюються державою у відповідності до ст.167 ЦК України;

5) судом першої інстанції належним чином обґрунтовано, що зобов'язання відповідача виникають безпосередньо із закону, тому його позиція про відсутність в нього відповідних зобов'язань в зв'язку з неукладенням договору безпідставна.

Позивач та відповідач не забезпечили явку своїх представників в судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про час і місце судового розгляду, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення ухвали суду від 11.12.2017.

Колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги у даній справі можливо здійснити без представників сторін зважаючи на те, що: 1) в матеріалах даної справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті; 2) позивач виклав свою позицію в письмовому відзиві на апеляційну скаргу; 3) явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов’язковою; 4) дана господарська справа в розумінні ст.12 ГПК України є малозначною.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

У період з січня по грудень 2016 року Закарпатська філія ПАТ «Укртелеком» надавала телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам Міжгірського району Закарпатської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювалась дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справи і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про охорону дитинства», «Про жертви нацистських переслідувань».

За кожний місяць вказаного періоду Закарпатська філія ПАТ «Укртелеком» надсилала на адресу УСЗН Міжгірської РДА акти звірки розрахунків по відшкодуванню пільг по абонплаті та встановленню квартирних телефонів пільговим категоріям громадян (форма №3-пільга), а також розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов’язаних із наданням пільг (форма №2-пільга) (а.с. 115-117).

У вказаний період Закарпатська філія ПАТ «Укртелеком» зверталася до УСЗН Міжгірської РДА із листами, які стосувалися питань погашення заборгованості з відшкодування пільг за період до 01.01.2016 (а.с. 118) та вирішення проблемних питань з приводу: прийняття управлінням від підприємства розрахунків форми №2-пільга (а.с. 120); формування списків пільговиків (а.с. 121, 123); відшкодування витрат філії за надання послуг у 2016 році (а.с. 125).

У відповідь на лист Закарпатської філії ПАТ «Укртелеком» про забезпечення формування списків пільговиків від 24.06.2016, УСЗН Міжгірської РДА у своєму листі від 13.07.2016 №569 (а.с. 146) повідомило, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв’язку та інших передбачених законодавством пільг для пільгових категорії громадян не передбачена.

На основі вищезгаданих розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов’язаних із наданням пільг (форма №2-пільга), Закарпатська філія ПАТ «Укртелеком» здійснила загальний розрахунок цих витрат за 2016 рік (а.с. 126), які склали 45’ 501,85 грн.

Зважаючи на те, що УСЗН Міжгірської РДА не здійснювало відшкодування витрат, понесених Закарпатською філією ПАТ «Укртелеком» внаслідок надання послуг на пільгових умовах визначеним законодавством категоріям громадян у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, остання звернулася до Господарського суду Закарпатської області із позовом про стягнення вказаних витрат на загальну суму 45’501,85 грн. (а.с. 6-10).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв’язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов’язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Категорії громадян, яким надаються пільги з оплати послуг зв’язку, визначені Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справи і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про охорону дитинства», «Про жертви нацистських переслідувань».

Так, відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв’язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів – додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

В силу п. 10 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: позачергове безплатне встановлення квартирних телефонів і позачергове користування всіма послугами зв’язку. Абонементна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів, а для інвалідів Великої Вітчизняної війни та війни з Японією зі 100-процентною знижкою від затверджених тарифів.

Згідно із п. 18 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни (статті 8, 9) надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв’язку та позачергове встановлення телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

Пунктом 20 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що особам, на яких поширюється чинність цього Закону (стаття 10), надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв’язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

Відповідно до п. 11 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема. 50-процентна знижка плати за користування телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості). Зазначені у цьому пункті пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законом.

Норма п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлює, що особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, першочергове встановлення телефону з оплатою 50 процентів вартості його встановлення.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України надаються пільги: 50-відсоткова знижка плати за користування квартирним телефоном ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально – виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і членами їх сімей, які проживають разом з ними.

Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за встановлення і користування квартирним телефоном.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» багатодітним сім’ям надаються пільги, зокрема, позачергове встановлення квартирних телефонів. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.

Надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах жертвам нацистських переслідувань встановлюють положення п. 18 ст. 61, п. 10 ст. 62, п. 17 ст. 63, п. 19 ст. 64 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань».

За нормою п. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

ПАТ «Укртелеком» є оператором телекомунікацій і включене до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації (http://www.nkrzi.gov.ua). Позивач надає телекомунікаційні послуги фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.

Зі змісту підпункту «б» пункту 4 частини 1 ст. 89 та ч. 5 ст. 102 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній у спірному періоді) вбачається, що до видатків місцевих бюджетів належать, в тому числі видатки на відшкодування вартості послуг зв’язку наданих пільговим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі – Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (в редакції, чинній у період спірних відносин), на виконання ст.102 Бюджетного кодексу України визначено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, в тому числі компенсаційних виплат за пільговий зв'язок.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення згідно п. 3 Порядку є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

З врахуванням наведеного, УСЗН Міжгірської РДА є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищезазначених соціальних пільг у Міжгірському районі Закарпатської області, а ПАТ «Укртелеком» в особі Закарпатської філії – постачальником телекомунікаційних послуг, що надаються на пільгових умовах громадянам, які мешкають у Міжгірському районі.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

В силу ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно – правового акту, що регулює господарську діяльність.

Вказані норми законодавства закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов’язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв’язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов’язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Згідно пунктів 10-11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25-го числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга». Уповноважений орган, у свою чергу, щомісяця має звірити інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією що надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадити розрахунки, до уточнення цієї інформації.

Як було зазначено вище, позивач щомісяця складав відповідні розрахунки форми « 2-пільга» та надсилав їх на адресу відповідача.

Відповідно до п. 5 Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): зокрема, до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг з послуг зв'язку, зокрема, безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

Згідно п. 6 Порядку, фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Севастополі: зокрема, до 25 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг з послуг зв'язку, зокрема, безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

Приписами ч. 1 п. 8 Порядку, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому, головні розпорядники коштів у п’ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п. 8 Порядку).

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що саме відповідачем має бути компенсована вартість телекомунікаційних послуг, наданих позивачем на пільгових умовах визначеній законодавством категорії населення на території Міжгірського району Закарпатської області.

Матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, передбачених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, пунктами 5, 8 Порядку, а саме, відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, а також підготовки відповідних актів звіряння розрахунків та направлення їх фінансовим органам Міжгірської РДА. З розрахунку, доданого до позовної заяви вбачається, що в 2016 році відповідач лише погасив існуючу заборгованість із відшкодування пільг за період до 01.01.2016 в сумі 761,63 грн.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано задоволив позовні вимоги у даній справі.

Стосовно доводів скаржника, зазначених в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне:

Зобов’язання відповідача перед позивачем щодо відшкодування витрат понесених останнім внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах виникли в силу закону, а саме, ст.20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», підпункту «б» пункту 4 частини 1 ст. 89 та ч. 5 ст. 102 Бюджетного кодексу України, пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 та Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Зважаючи на наведене, а також на положення ст. 11 ЦК України, колегія суддів вважає безпідставним твердження, що для виникнення відповідних зобов’язань необхідна наявність окремого договору про фінансування пільг з послуг зв'язку.

Також, безпідставним є твердження апелянта про необхідність залучення до участі в справі представників державної казначейської служби. В силу вищенаведених положень законодавства, безпосередні правовідносини щодо відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, склалися лише між позивачем та відповідачем. Відсутність бюджетного фінансування чи невиконання відповідачем положень п. 5 Порядку жодним чином не пояснюють необхідності участі у розгляді даної справи державної казначейської служби. Крім того, відповідачем не було зазначено, в якості якого саме учасника процесу слід залучити державну казначейську службу, та які саме права чи законні інтереси останньої можуть бути порушені рішенням у даній справі.

Не має значення при вирішенні даного спору і твердження скаржника про те, що зміни до Бюджетного кодексу України, відповідно до яких видатки на надання пільг з послуг зв'язку включено до визначених ст. 91 цього Кодексу видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів набрали чинності лише з 01.01.2017. Судова колегія звертає увагу, що при вирішенні спору у даній справі ст. 91 Бюджетного кодексу України не підлягає застосуванню, натомість, як було зазначено вище, спірні правовідносини регулюються підпунктом «б» пункту 4 частини 1 ст. 89 та ч. 5 ст. 102 Бюджетного кодексу України.

Додатково суд звертає увагу скаржника на те, що відсутність бюджетних коштів, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

За нормою ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, яка є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. ч. 1 – 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов’язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державної казначейської служби України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

У листі від 30.06.2011 № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, зокрема, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності. Відповідні правові позиції узгоджуються із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005, у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалене відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.11.2017 у справі №907/751/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 соціального захисту населення Міжгірської районної державної адміністрації – без задоволення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови складено 29.01.2018.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя Л.С. Данко