Постанова № 71882504, 25.01.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2018 р. Справа № 920/726/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Бородіна Л.І. , суддя Лакіза В.В.

при секретарі судового засідання Євтушенку Є.В.

за участю представників учасників справи:

від позивача – ОСОБА_1, за довіреністю від 20 грудня 2017 ркоу №5415/10/18-11-10-02-28,

від відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Охтирської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (вх.№3587 С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 12 вересня 2017 року у справі № 920/726/17 (суддя Левченко П.І., повний текст рішення складено 18.09.2017р.)

за позовом Охтирської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, м. Охтирка, Сумська область

до Великописарівської селищної ради, смт. Велика Писарівка, Великописарівський район, Сумська область

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Охтирська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій, посилаючись на приписи статей 16, 344 Цивільного кодексу України, просив суд визнати за Охтирською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області право власності за набувальною давністю на приміщення гаражу за адресою: 42800, Сумська область, Великописарівський район, смт. Велика Писарівка, вул. Московська, буд. 3, площею 26,3 кв.м.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач добросовісно, безперервно та відкрито володіє зазначеним майном з 1997 року, проте у зв’язку з реорганізацією системи органів податкової служби та відсутністю бюджетного фінансування на виготовлення технічної документації, вказана документація виготовлена не була, а право власності на будівлю не було оформлено. Зазначає, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна право власності на спірне приміщення не зареєстроване.

Рішенням господарського суду Сумської області від 12 вересня 2017 року у справі № 920/726/17 відмовлено у задоволенні позову.

При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції, керуючись приписами ст.ст. 16, 316, 317, 319, 326, 344 Цивільного кодексу України, ст. 141 Господарського кодексу України, посилаючись на те, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами наявності у нього повноважень набувати та здійснювати від імені держави право державної власності, зокрема, набувати нерухоме майно у власність, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Охтирської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 12 вересня 2017 року у справі №920/726/17 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити вимоги Охтирської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області; визнати право власності за набувальною давністю на приміщення гаражу, за адресою: 42800, Сумська область, Великописарівський район, смт. Велика Писарівка, вул. Московська, буд. 3, площею 26,3 кв.м.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що починаючи з 1997 року Великописарівське відділення Охтирської ОДПІ, як добросовісний користувач, використовує спірне приміщення гаражу.

Вказує на те, що місцевим господарським судом не досліджено положення постанови ОСОБА_2 Міністрів Української РСР від 12.09.1990р. №74 “Про створення державної податкової служби”, постанови Кабінету Міністрів України від 05.10.1992 р. № 559, наказ Державної податкової адміністрації “Про створення власної служби охорони адміністративних приміщень та об’єктів органів державної податкової служби України” від 14.09.2000р. №490, які передбачали створення податкових інспекцій та забезпечення їх матеріально-технічною базою.

Вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відсутності у Охтирської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області права набувати у власність за набувальною давністю нерухоме майно, оскільки враховуючи положення діючих на той час нормативно-правових актів, локальних актів, та правовстановлюючих документів на приміщення, які знаходяться у фактичному користуванні, володінні, розпорядженні Охтирської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області, саме позивач, а не Державна фіскальна служба України має право набувати у власність за набувальною давністю нерухоме майно.

Крім того, зазначає, що позивачем на виконання листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 11.01.2017р. № 49305/1/1-16 та розпорядження ДФС України від 14.04.2017р. № 58-р. “Про реєстрацію права власності на нерухоме майно” здійснюються дії по реєстрації права власності за Охтирської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області на майно, яке перебуває на балансі та у фактичному користуванні позивача.

Також, посилаючись на приписи статей 318, 326, 329 Цивільного кодексу України, вказує на те, що згідно діючих нормативних актів позивач має право набувати майно на підставах не заборонених законом.

24.01.2018р. засобами поштового зв’язку до Харківського апеляційного господарського суду від Великописарівської селищної ради Сумського району Сумської області надійшов лист (вх. 24.01.2018р.), в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги Охтирської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області підтримує в повному обсязі. Крім того, повідомив про те, що земельна ділянка під приміщенням гаражу за адресою: Сумська область, Великописарівський район, смт Велика Писарівна, вул. Московська, 3, розташована на території Великописарівської селищної ради відноситься до земель комунальної власності (землі житлової та громадської забудови).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27 листопада 2017 року прийнято апеляційну скаргу Охтирської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області до провадження, розгляд справи призначено на 16 січня 2018 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23 січня 2018 року оголошено перерву у розгляді справи №920/726/17 до 25.01.2018 р.

25.01.2018р. від позивача надійшло клопотання (вх.№894 від 25.01.2018.р) про долучення до апеляційної скарги інформації про спірне нерухоме майно, а саме: довідку бухгалтерського обліку, інвентарну картку № 211 обліку об’єкта основних засобів, пояснення, довідку працівника персоналу, реєстру про направлення клопотання відповідачу, копія наказу про виконання обов’язків начальника інспекції ОСОБА_2

15.12.2017р. згідно з Законом України у редакції від 03.10.2017р. №2147-VIII “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” набув чинності Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Положеннями цього Кодексу запроваджено інші (відмінні від попередньої редакції) правила подання учасниками справи заяв та клопотань, а також їх прийняття та розгляд у судових засіданнях.

Зокрема, суд залишає без розгляду заяви і клопотання, які без поважних причин не були заявлені у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (стаття 207 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України у редакції, що діє з 15.12.2017р., суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

З огляду на те, що скаржником взагалі не зазначено причин неподання таких документів до суду першої інстанції та не надано доказів неможливості їх подання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у даному випадку підстав для прийняття додаткових матеріалів (доказів) судом апеляційної інстанції, у зв’язку з чим вказане клопотання не підлягає задоволенню.

В судове засідання 23.01.2018р. представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до вимог статті 268 ГПК України відповідач повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, про що свідчить відтиск штампу на останньому аркуші ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2017р. та 16.01.2018р., долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 82).

Окрім того, враховуючи невідкладне розміщення ухвал Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2017р. та 16.01.2018р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень, колегія суддів зазначає, що всіх учасників справи належним чином повідомлено про час та місце судового засідання.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).

У судовому засіданні 25.01.2018р. представник Охтирської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати рішення господарського суду Сумської області від 12 вересня 2017 року у справі №920/726/17 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити вимоги Охтирської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області; визнати право власності за набувальною давністю на приміщення гаражу, за адресою: 42800, Сумська область, Великописарівський район, смт. Велика Писарівка, вул. Московська, буд. 3, площею 26,3 кв.м.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, переглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже було зазначено у цій постанові, позивач - Охтирська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій, посилаючись на приписи статей 16, 344 Цивільного кодексу України, просив суд визнати за Охтирською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області право власності за набувальною давністю на приміщення гаража за адресою: 42800, Сумська область, Великописарівський район, смт. Велика Писарівка, вул. Московська, буд. 3, площею 26,3 кв.м.

За твердженням позивача, з 1997 року Охтирською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області використовується вищевказане приміщення гаража, проте в зв’язку з неодноразовими реорганізаціями у системі органів податкової служи та відсутністю бюджетного фінансування на виготовлення технічної документації, своєчасно така документація виготовлена не була та не оформлено право власності на дане нерухоме майно.

13.04.2017р. за замовленням Охтирської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби ТОВ «Бюро технічної інвентаризації та експертиз» виготовлено технічний паспорт на гараж, вул. Московська № 3, Сумська область (а.с.11).

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного державно реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна на приміщення гаража загальною площею 26,3 кв.м., яке розташоване за адресою: 42800, Сумська область, Великописарівський район, смт. Велика Писарівка, вул. Московська, буд. 3, право власності не зареєстроване.

За даними інформаційної довідки з Реєстру нерухомості, станом на 15.05.2017 р. за адресою реєстрації: 42800, Сумська область, Великописарівський район, смт. Велика Писарівка, вул. Московська, буд. 3, зареєстровано право власності Покровської релігійної громади Української православної церкви на нежитлову будівлю храму та Фінансового управління Великописарівської РДА Сумської області на нежитлове приміщення іншого гаражу загальною площею 26,9 кв.м.

Відповідно до довідки Охтирської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби від 31.07.2017р. № 4332/8/18-11-05-00-41, позивач має в оперативному управлінні (користуванні) нерухоме манйо, що обліковується на балансі Охтирської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області, а саме: гараж, інвентарний номер – 10340010, розташований за адресою: Сумська область, смт. Велика Писарівка, вул. Московська, буд. 3; залишкова вартість нерухомого майна станом на 01.07.2017р. складає 13869,90 грн. (а.с.17).

Посилаючись на те, що Охтирська ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області позивач добросовісно, безперервно та відкрито володіє зазначеним майном з 1997 року, позивач звернувся до місцевого господарського суду з даним позовом.

Як уже було зазначено вище, при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції, керуючись приписами ст.ст. 16, 316, 317, 319, 326, 344 Цивільного кодексу України, ст. 141 Господарського кодексу України, посилаючись на те, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами наявності у нього повноважень набувати та здійснювати від імені держави право державної власності, зокрема, набувати нерухоме майно у власність, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Охтирської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а згідно частини другої даної правової норми, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Згідно зі ст.ст. 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Змістом права власності є володіння, користування та розпорядження майном на власний розсуд.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Одним зі способів набуття права власності Цивільний кодекс України визначає набуття права власності за набувальною давністю.

Відповідно до частини першої статті 344 Цивільного кодексу України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (ч.4 ст. 344 Цивільного кодексу України).

Згідно пунктів 1, 8 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Кодексу він набирає чинності з 1 січня 2004 року. Правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Таким чином, перебіг строку володіння майном для визнання права власності на нього за набувальною давністю слід рахувати тільки після 1 січня 2001 року.

Отже, можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, у зв'язку з чим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності повноважень у позивача повноважень набувати та здійснювати від імені держави право державної власності, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 325 Цивільного кодексу України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Відповідно до статті 326 Цивільного кодексу України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб’єктами.

Виходячи з приписів частин 1-3 статті 141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності.

Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об'єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу.

Управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб'єкти.

Держава реалізує право державної власності через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління, які здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (ч.5 ст.22 Господарського кодексу України).

Відповідно до Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року N 236, ДФС відповідно до покладених на неї завдань: 66) організовує роботу з виявлення, обліку, зберігання, оцінки, розпорядження безхазяйним майном, а також іншим майном, що переходить у власність держави, та з обліку, попередньої оцінки, зберігання майна, вилученого, конфіскованого за порушення митного та податкового законодавства; 85) здійснює управління об'єктами державної власності (п.66, 85 ч. 4 цього Положення).

З довідки Охтирської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби від 31.07.2017р. № 4332/8/18-11-05-00-41 також свідчить, що позивач має в оперативному управлінні (користуванні) спірне нерухоме майно.

Враховуючи вищезазначене, вірним є висновок суду першої інстанції, що за Охтирською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, як за державним органом, майно може закріплюватися, зокрема, на праві оперативного управління. Проте, позивач не може бути самостійним суб’єктом права власності на майно, оскільки органи державної влади здійснюють управління майном, що є у державній власності, відповідно до закону, але власником такого майна є держава (стаття 326 Цивільного кодексу України, стаття 141 Господарського кодексу України).

Судова колегія також зазначає, що виходячи зі змісту статті 344 ЦК України до обставин, які мають значення для даної справи та які підлягали доведенню позивачем: законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Нерухоме майно може стати об'єктом набуття за давністю, оскільки вважається, що таке майно існує. Якщо будівля чи споруда не є об'єктом нерухомості, прийнятим в експлуатацію, право на яке зареєстроване у установленому порядку, то набути право власності за давністю володіння на таке майно неможливо.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на чуже нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Добросовісність заволодіння майном особою полягає в її переконанні, що заволодіння правомірне, тобто майно надійшло до неї законно, а саме, особа про заволодіння майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності чи володіння майном.

Норми статті 344 Цивільного кодексу України також не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов'язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Крім того, оскільки право власності за набувальною давністю набувається за рішенням суду, то на момент прийняття рішення право володіння позивача не має бути припинено.

Натомість, матеріали справи взагалі не містять належних та допустимих доказів в підтвердження зазначених обставин.

При цьому, позивачем не доведено, що спірний об'єкт побудований з дотриманням норм чинного на момент будівництва законодавства та введення його в експлуатацію, тобто набуття статусу нерухомого майна.

Встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду. Проте, позивачем вказані обставини також не були доведені.

Перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

А відтак, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що перебування спірного майна на балансі позивача не являється підставою правомірності (добросовісності) набуття права власності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Охтирської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на рішення господарського суду Сумської області від 12 вересня 2017 року у справі № 920/726/17 без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

З огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 129, 282 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 254, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Охтирської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 12 вересня 2017 року у справі № 920/726/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 30.01.2018 р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.