Ухвала суду № 71882369, 29.01.2018, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

"29" січня 2018 р. Справа № 926/107/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Буковина"

до відповідача ОСОБА_1 сільської ради

про визнання недійсним та скасування Рішення №155-25/17 XXV сесії VII скликання ОСОБА_1 сільської ради.

Суддя О.Г. Проскурняк

Представники сторін:

від позивача – ОСОБА_2, довіреність від 21 листопада 2017 року

від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Буковина" звернулось з позовом до відповідача ОСОБА_1 сільської ради про визнання недійсним та скасування Рішення №155-25/17 XXV сесії VII скликання ОСОБА_1 сільської ради.

Крім того, разом із позовною заявою позивач звернувся до суду із письмовою заявою про забезпечення позову, шляхом заборони відповідачеві вчиняти певні дії по передачі спірних земельних ділянок третім особам.

Заява мотивована тим, що не вжиття заходів забезпечення позову, на думку позивача, надасть можливість відповідачеві вчиняти дії по передачі спірних земельних ділянок третім особам, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 12 січня 2018 року відкрито провадження у справі № 926/107/18 та призначено підготовче засідання на 29 січня 2018 року. Крім того, вищезазначеною ухвалою суду встановлено, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам пункту 1 частини 3 статті 139 ГПК України, оскільки не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову та доказів знаходження нерухомого майна на спірній земельній ділянці, а тому призначено розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні з викликом сторін.

У підготовчому засіданні 29 січня 2018 року представник позивача підтримав вищезгадану заяву.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд встановив:

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як зазначено в пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 137 ГПК України, позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України(конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України "Про Вищу раду юстиції", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження" від 16 червня 2011 року N 5-рп/2011 зазначено, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до частини 2 статті 136 ГПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 13 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У свою чергу, в порушення вимог частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України позивач не надав доказів наявності фактичних обставин, необхідних для забезпечення позову, а лише посилається на потенційну можливість вчинення відповідачем дій по передачі спірних земельних ділянок, у зв’язку з чим у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Частиною 6, 8 статті 140 ГПК України унормовано, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Керуючись статтями 13, 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Повний текст ухвали складено та підписано - "29" січня 2018 року.

Окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції:

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. 3. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.Г. Проскурняк