Постанова № 71882287, 23.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2018 р. Справа№ 910/17313/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Корсакової Г.В.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участю представників сторін

від позивача: Капуловський А.В. довіреність № 6314/10 від 08.12.2017 року;

від відповідача: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2017 року

у справі № 910/17313/16 (суддя: Демидов В.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом"

про стягнення заборгованості

Встановив

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором на послуги водопостачання та водовідведення №01831/5-01 від 13.02.2003 року у загальному розмірі 486 542,30 грн, з яких: 318 657,15 грн - основна заборгованість, 114 908,42 грн - інфляційні втрати, 13 575,81 грн - 3% річних, 7 535,21 грн - пеня та 31 865,71 грн. - штраф.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 13.02.2003 року №01831/5-01 на послуги водопостачання та водовідведення, з урахуванням додаткових угод, в частині повної, своєчасної та систематичної оплати отриманих послуг.

Господарський суд міста Києва задовольнив позов Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" своїм рішенням від 10.08.2017 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, скаржник, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення вказав, що ані загальні збори, ані наглядова рада відповідача не погоджували відповідну угоду, тобто фінансовим директором Котляровим В.О. були перевищені свої повноваження.

Також, скаржник зазначив, що відповідачем не було схвалено укладання оспорюваного правочину, оскільки останній не здійснював оплату рахунків, що виникали на його підставі.

Київський апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" до свого провадження.

Розгляд справи здійснювався різними колегіями суддів.

У судовому засіданні 23.01.2018 року представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, зазначивши, що суд першої інстанції прийняв правомірне та обґрунтоване рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 року розгляд справи № 910/17313/16 призначено на 23.01.2018 року.

У судовому засіданні 23.01.2018 року представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, зазначивши, що суд першої інстанції прийняв правомірне та обґрунтоване рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник зазначив, що відповідач визнав наявність основної заборгованості, щодо якої просив укласти мирову угоду за договором №01831/5-01 від 13.02.2003 року.

Представник відповідача у судове засідання 23.01.2018 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 11.12.2017 року на відповідну адресу. Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 2 ст. 273 ГПК України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки ухвали Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2017 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

13.02.2003 року між Відкритим акціонерним товариством "АК "Київводоканал", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Міжрегіональною Академією управління персоналом у формі акціонерного товариства закритого типу, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" (абонент) було укладено договір № 01831/5-01 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розрахуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65, які втратили чинність 18.10.2008 року у зв'язку із введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року №190 (далі - правила).

Відповідно до п. 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватися один раз на квартал.

Згідно з п. 3.3 договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності до Правил.

За умовами п. 3.5 договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Відповідно до п. 3.7 договору, в редакції угоди про внесення змін до договору від 21.10.2003, постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжний документ (дебетове повідомлення, вимогу-доручення тощо) для сплати за надані йому послуги згідно цього договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів, що надійшли від абонента, на розрахунковий рахунок постачальника. В разі утворення заборгованості за надані послуги, всі кошти, що надходять від абонента, першочергово зараховуються в погашення боргу. Оплата може проводитися абонентом за згодою постачальника іншими способами, що не заборонені законодавством.

За умовами п. 4.1 договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 10% від несплаченої суми.

Згідно з п. 4.2 договору за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 7.1 договору).

03.09.2012 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору №01831/5-01 від 13.02.2003 року на водовідведення додаткового об'єму стічних вод, які потрапляють в комунальну каналізацію м. Києва через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів (далі - угода), відповідно до умов якого постачальник надає абоненту послуги з водовідведення додаткового об'єму стічних вод від об'єкта абонента за адресою: м. Київ, вул. Фрометівська, 2, які потрапляють до комунальної каналізаційної мережі міста через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів в період дощів та сніготанення в порядку, передбаченому Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року №190, ДСТУ 3013-95 Гідросфера "Правила контролю за відведенням дощових і снігових вод з території міст і промислових підприємств", затвердженим наказом Держстандарту України від 23.02.1995 року №58, та даними гідрометеослужби і паспорту водного господарства абонента.

Згідно абз. 3 п. 1 угоди вартість послуг розраховується постачальником щомісячно (в інших випадках на квартал або рік) в залежності від об'ємів відведених стічних вод та на підставі тарифів на послуги з водовідведення, встановлених уповноваженими органами згідно з чинним законодавством України, і величини рівня атмосферних опадів за даними Гідрометцентру України. У разі зміни тарифів у період дії договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до договору стосовно строків їх введення та розмірів.

За умовами абз. 4 п. 1 угоди оплата послуг здійснюється абонентом на підставі розрахункового документа, який постачальник направляє відповідачу в електронному вигляді (дебетові повідомлення) або у паперовому вигляді (вимоги-доручення, рахунки тощо), шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника щомісячно, у п'ятиденний строк з дня направлення розрахункового документа абоненту або до банківської установи абонента. В разі неотримання від постачальника поточного розрахункового документа, абонент самостійно отримує його у постачальника та здійснює оплату вартості наданих послуг не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним періодом. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від визначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Згідно з наданими позивачем актами про зняття показників водолічильників, погодженими та підписаними відповідачем, дебетово-інформаційними повідомленнями, розшифровками рахунків відповідача, підтверджується надання абоненту послуг з водопостачання і водовідведення за період з 01.09.2013 року по 31.07.2016 року за кодом 1-489, за кодом 10-1296 та за кодом 10-51296 на загальну суму 385 154,28 грн, з яких сплачено 55 053,87 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 318 657,15 грн (з врахуванням перерахунків на суму 11 443,26 грн).

При цьому додатково сплачені відповідачем кошти в розмірі 12 380,80 грн відповідно до вказаного призначення платежу було зараховано позивачем в погашення боргу, що утворився в попередній період.

Абонент про незгоду щодо кількості або вартості отриманих з 01.09.2013 року по 31.07.2016 року послуг не повідомляв, свого представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту не направляв, а тому відповідно до п. 3.6 договору, кількість та вартість наданих позивачем з 01.09.2013 року по 31.07.2016 року послуг з водопостачання та водовідведення вважаються погодженими абонентом.

Обгрунтовуючими позовні вимоги, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 13.02.2003 року №01831/5-01 на послуги водопостачання та водовідведення, з урахуванням додаткових угод, в частині повної, своєчасної та систематичної оплати отриманих послуг, у зв'язку із чим утворилася заборгованість у розмірі 318 657,15 грн, а тому ним також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 114 908,42 грн - інфляційних втрат, 13 575,81 грн - 3% річних, 7 535,21 грн - пені та 31 865,71 грн. - штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Згідно з п. 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

На підтвердження надання послуг з водопостачання та водовідведення відповідачу в період з 01.09.2013 року по 31.07.2016 року позивачем надано завірені копії актів про зняття показників водолічильників та розшифровок рахунків Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом".

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, за надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.09.2013 року по 31.07.2016 року відповідач розрахувався не в повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 318 657,15 грн.

Так, матеріали справи не містять, а відповідачем не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів сплати відповідної заборгованості.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що скаржник не заперечує проти наявності заборгованості перед позивачем.

Щодо посилання скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що додаткова угода від 03.09.2012 року до договору від 13.02.2003 року №01831/5-01 є недійсною з моменту її укладання у зв'язку з відсутністю у посадової особи повноважень на її вчинення, колегія суддів відзначає наступне.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.11.2016 року у справі №910/19187/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 року, у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про визнання додаткової угоди недійсною, відмовлено.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилань відповідача на недійсність додаткової угоди від 03.09.2012 року та щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості у сумі 318 657,15 грн.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як безпідставне твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що відповідачем не було схвалено укладання оспорюваного правочину, оскільки останній не здійснював оплату рахунків, що виникали на його підставі.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 114 908,42 грн - інфляційних втрат, 13 575,81 грн - 3% річних, 7 535,21 грн - пені та 31 865,71 грн - штрафу, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням 3 % річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Київський апеляційний господарський суд перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат та 3% річних, погоджується з розрахунком позивача стягнення з відповідача 114 908,42 грн - інфляційних втрат та 13 575,81 грн - 3% річних.

Відповідно до п. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 231 Господарського кодексу України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладено у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

Відповідно до п. 4.1 договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 10% від несплаченої суми.

Згідно з п. 4.2 договору за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, у даній справі договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору згідно п.п. 4.1, 4.2 договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Київський апеляційний господарський суд перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, погоджується з відповідним розрахунком щодо стягнення з відповідача на користь відповідача пені у розмірі 7 535,21 грн та штрафу у розмірі 31 865,71 грн.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Так, скаржник, не надав суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2017 року у справі №910/17313/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" - задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2017 року у справі №910/17313/16 - залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Матеріали справи №910/17313/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

Г.В. Корсакова

повний текст судового рішення складено 30.01.2018 року