Постанова № 71882282, 24.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2018 р. Справа№ 910/16467/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

на рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2017

у справі №910/16467/17 (суддя: Якименко М.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Фізичної особи-підприємця Ковальчука В’ячеслава Івановича

про стягнення 37 767,50 грн

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: представник Іващенко О.В. (довіреність №17072008 від 20.07.2017);

від відповідача: Ковальчук В.І. (паспорт серії НОМЕР_1 від 06.12.2001),

представник Верчик І.Є. (довіреність №4073 від 17.10.2017),

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (надалі - ПАТ «Київенерго») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Ковальчука В’ячеслава Івановича (надалі - ФОП Ковальчук В.І.) про стягнення 37 767,50 грн нарахувань за самовільно спожиту електроенергію.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2017 у справі № 910/16467/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, ПАТ «Київенерго» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 24.01.2018.

Відповідач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

24.01.2018 до початку судового засідання через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшли доповнення до апеляційної скарги.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач та його представник вимоги апеляційної скарги не визнали, доводи, на яких вона ґрунтується вважають безпідставними, а судове рішення законним, у зв'язку з чим просили залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

24.01.2018 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення відповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 25.04.2017 уповноваженими працівниками ПАТ «Київенерго» було проведено перевірку приладів обліку електричної енергії за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська (Велика Васильківська) 114, приміщення: «…. Ремонт електроніки та моб. телефонів», за наслідками якої складно Акт про порушення №049119 (далі - Акт про порушення) (а.с. 22).

Вказаним актом зафіксовано порушення ФОП Ковальчуком В.І. статей 26, 27 Закону України «Про електроенергетику» та пунктів 3.34, 6.40, 10.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 31.07.1996 за № 28 (далі - ПКЕЕ), а саме, встановлено самовільне підключення струмоприймачів до електромережі енергопостачальника без дозволу останнього з метою безоблікового споживання електроенергії.

До Акта про порушення додано фотокопії свідоцтва про державну реєстрацію ФОП Ковальчука В.І., серію та номер якого визначити неможливо, та свідоцтва № 515 про сплату єдиного податку від 01 січня 2011 року, термін дії якого встановлено на 2011 рік (а.с. 25-26).

Також представниками позивача було складено додаток до Акта про порушення, відповідно до якого у зв'язку з тим, що представників ПАТ «Київенерго» не було допущено представниками ФОП Ковальчука В.І. до приміщення до головного розподільного щита (ГРЩ) офісу, зразок кабельної лінії був вилучений безпосередньо з живлячої лінії на поверховому щиті в точці підключення офісу, при цьому, вказано, що для більш точного визначення щодо споживання електричної енергії офісним приміщенням, в якому проводить комерційну діяльність ФОП Ковальчук В.І., необхідно обстежити ГРЩ офісу (а.с. 24).

01.06.2017 відбулося засідання комісії по розгляду Акту про порушення, на якому прийнято рішення, оформлене протоколом від 01.06.2017 №933, про нарахування відповідачеві вартості спожитої ним електричної енергії, яка не була облікована внаслідок порушення споживачем ПКЕЕ у розмірі 37 767,50 грн за період часу з 26 жовтня 2016 по 25 квітня 2017 року (а.с. 32).

З вказаного протоколу вбачається, що нарахована сума повинна бути сплачена протягом 30 календарних днів з дня отримання протоколу та рахунку. При цьому, відповідач на даному засіданні комісії присутній не був.

06.06.2017 супровідним листом від 01.06.2017 вих. №030/34-1528 позивач надіслав відповідачеві копію протоколу від 01.06.2014 № 933, розрахунок вартості електроенергії, спожитої без обліку (договору) та рахунок для оплати недонарахованої електроенергії (а.с. 33).

З матеріалів справи вбачається, що вказаний лист був отриманий відповідачем 07.06.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 34).

Однак, у зв'язку з несплатою відповідачем виставленого йому рахунку на оплату, враховуючи, що рішення комісії з розгляду акту про порушення у судовому порядку не оскаржено, позивач звернувся з даним позовом до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на здійснення відповідачем самовільного підключення до струмоприймачів електричної мережі ПАТ «Київенерго» з метою не облікованого споживання електричної енергії, що є порушенням ПКЕЕ, а тому на підставі ст.ст. 1212,1213 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 37 767,50 грн нарахувань за спожиту ним недораховану електроенергію.

Заперечуючи проти задоволення позову, як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і в апеляційній інстанції, відповідач вказував на те, що ФОП Ковальчук В.І. не здійснює господарську діяльність у приміщенні, яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Червоноармійська (Велика Васильківська 114), та у якому споживалася електрична енергія поза обліковими приладами, а тому наголошував на необґрунтованості та недоведеності вимог позивача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що єдиним доказом, який пов'язує ФОП Ковальчук В.І. з обставинами у даній справі, є наявність у позивача фотокопії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та фотокопії свідоцтва № 515 про сплату єдиного податку від 2011 року, а тому дійшов висновку, що позивачем не доведено і документально не підтверджено причетність відповідача до самовільного споживання електричної енергії на суму 37 767,50 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, а доводи скаржника вважає безпідставними та недоведеними, з огляду на наступне.

Як зазначено в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 16.12.2015 №3 «Про узагальнення судової практики вирішення спорів, що виникають у сфері надання послуг з електропостачання» електроенергетична галузь - одна з базових галузей економіки України. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 92 Конституції України засади організації та експлуатації енергосистем визначаються виключно законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Таким чином, договірні відносини у сфері постачання електроенергії мають свої особливості, що пов'язано зі специфікою предмету договору та обумовлює спеціальний порядок його укладання. Особливістю договору електропостачання є покладення на споживача додаткових обов'язків, пов'язаних з необхідністю: дотримуватись передбаченого договором режиму споживання електроенергії; забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичних мереж та справність приладів і устаткування, що використовуються у процесі споживання електричної енергії.

Статтею 275 Господарського кодексу України встановлено, що відпуск електроенергії без оформлення договору енергопостачання не допускається; суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів електроенергією, зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції. Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), регулюють Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 № 28 (надалі - ПКЕЕ).

Згідно з п. 5.1 ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

У пункті 1.2. ПКЕЕ визначено споживача електричної енергії як особу, що використовує її для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Водночас зі змісту інших положень ПКЕЕ, зокрема з підпункту 1 пункту 10.2. вбачається, що даний термін необхідно застосовувати в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують електричну енергію без укладення договору на електропостачання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 16.05.2011 № 3-38гс11, в якій, крім того вказано, що вирішуючи спори, пов'язані з постачанням і використанням електричної енергії, судам слід враховувати те, що дія ПКЕЕ поширюється на осіб, які використовують електричну енергію на підставі договору, так і на тих осіб, які в порушення цих ПКЕЕ споживають електричну енергію в позадоговірному порядку внаслідок самовільного підключення до електромереж.

Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 6.41. ПКЕЕ, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженими представниками постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень ПКЕЕ або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформлюється акт про порушення.

В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача. У разі відмови споживача підписати акт, в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.

Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачеві. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків (пункт 6.42 ПКЕЕ).

Оформлене протоколом рішення комісії, прийняте за результатом розгляду акту про порушення , за своєю правовою природою є обов'язковим для виконання ненормативним актом (актом індивідуальної дії).

Статтею 27 Закону України «Про електроенергетику» визначено відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику. До правопорушень в електроенергетиці відносять, зокрема, крадіжку електричної і теплової енергії та самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без (поза) приладів обліку.

Для визначення обсягу та обрахування вартості електричної енергії, яку особа споживала за відсутності укладеного договору про постачання електричної енергії, застосовуються положення ПКЕЕ та Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 №562.

При цьому, позов про стягнення вартості електричної енергії, спожитої без укладення договорів на її постачання (розрахованої на підставі Методики), та не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ, може бути поданий на підставі статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, оскільки сторони не перебувають між собою у договірних відносинах.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.05.2011 у справі № 15/147/10.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються, зокрема, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Разом з тим, у постанові від 05.12.2012 у справі № 5011-54/4922-2012 Вищий господарський суд звертав увагу на те, що з огляду на відсутність договірних відносин між сторонами нарахована енергопостачальником сума недоврахованої електричної енергії за своєю правовою природою є збитками, а не оперативно-господарською санкцією.

Отже, не облікована спожита електрична енергія - це збитки енергопостачальника, завдані внаслідок вчинення правопорушень споживачем у сфері електроенергетики, які підлягають доказуванню з урахуванням приписів статей 224, 225 Господарського кодексу України та статей 22, 614,1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для донарахування споживачеві суми електроенергії визначальним є факт порушення ПКЕЕ особою, яка вчинила правопорушення, який може доводитися, в тому числі, але не виключно, актом про порушення.

При цьому, якщо ж таку особу порушника встановити неможливо, то відповідає власник майна або особа, що володіє іншими речовими правами щодо цього майна (зокрема, правом володіння).

У вирішенні спорів про стягнення вартості електричної енергії, спожитої внаслідок самовільного підключення до об'єктів електроенергетики, та визначенні особи, яка є споживачем та належним відповідачем у спорі, судам слід виходити з приписів положень 319, 322 Цивільного кодексу України та враховувати, що відповідальність щодо належного утримання майна несе власник цього майна або особа, що володіє іншими речовими правами щодо цього майна (зокрема, правом володіння).

Відповідно до частини четвертої статті 319 Цивільного кодексу України, власність зобов'язує (рівно, як і зобов'язують інші речові права щодо майна).

У статті 322 Цивільного кодексу України зазначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було зазначено вище, 25.04.2017 за наслідками перевірки приладів обліку електричної енергії за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська (Велика Васильківська) 114, приміщення: «…. Ремонт електроніки та моб. телефонів» уповноваженими особами структурного відокремленого підрозділу СВП «Київські електричні мережі» ПАТ «Київенерго» було складено Акт про порушення №049119, в якому зафіксовано порушення статей 26, 27 Закону України «Про електроенергетику» та пунктів 3.34, 6.40, 10.2 ПКЕЕ.

З Акту про порушення вбачається, що його було складено за участю представника споживача, який відмовився назватися та підписати даний акт, що засвідчено трьома підписами представників ПАТ «Київенерго».

З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що відсутність підпису представника споживача на спірному акті не ставить під сумнів його правомірність та не спростовує факт порушення ПКЕЕ.

Разом з тим, як правильно встановив суд першої інстанції, в Акті про порушення споживачем безоблікового споживання електричної енергії, і відповідно, порушником, вказано ФОП Ковальчука В.І., однак, жодних документів, які б підтверджували перебування, знаходження, чи проведення діяльності відповідачем у даному приміщенні чи будівлі, зокрема, договорів оренди, укладених між відповідачем та третіми особами, позивачем суду не надано.

За твердженням позивача, про факт вчинення правопорушення саме відповідачем свідчать фотокопії Свідоцтва про державну реєстрацію ФОП Ковальчука В’ячеслава Івановича та свідоцтва № 515 про сплату останнім єдиного податку від 01 січня 2011 року, термін дії якого встановлено на 2011 рік. Зі слів позивача дані документи були знайдені представниками ПАТ «Київенерго» під час перевірки та додані до Акта про порушення.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування..

При цьому, обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, на переконання колегії суддів, фотокопії вказаних документів не є належними та допустимими доказами, що підтверджують користування ФОП Ковальчуком В.І. об'єктом (приміщенням), в якому була здійснена перевірка, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Акт про порушення складено позивачем відносно неналежного порушника.

Доводи позивача про те, що саме ФОП Ковальчук В.І. здійснював підприємницьку діяльність в приміщеннях, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Червоноармійська (Велика Васильківська 114), не підтверджено жодними доказами.

Разом з тим, як наголошує відповідач, відповідно свідоцтва про сплату єдиного податку №515 від 01.01.2011, термін дії якого встановлено на 2011 рік та на яке посилається позивач, місцем здійснення діяльності ФОП Ковальчука В.І. є наступна адреса: м. Київ, вул. Шутова, 9А і оф. 56.

При цьому, відповідачем також надане свідоцтво платника єдиного податку серія А №583835 від 17.05.2012, згідно з яким місцем провадження господарської діяльності ФОП Ковальчука В.І. є адреса: м. Київ, вул. Полковника Шутова, 9-а, оф. 42 (а.с. 47)

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено і документально не підтверджено причетність відповідача до безпідставного споживання електричної енергії шляхом самовільного підключення струмоприймачів до електромережі енергопостачальника на суму 37 767,50 грн.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача нарахувань за самовільно спожиту електроенергію у сумі 37 767,50 грн, недоведеність позовних вимог та відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, виходячи з наступного.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, у відповідності до статті 27 ГПК України в редакції чинній на момент розгляду такого клопотання, можуть бути залучені до участі у справі на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Відповідно до абзацу 5 пункту 1.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування поданого клопотання позивач посилався на те, що згідно рішення Господарського суду м. Києва від 28.04.2010 у справі №51/364 було встановлено, що нежиле приміщення за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська (Велика Васильківська) 114, є комунальною власністю територіальної громади Голосіївського району м. Києва і остання має право передавати його на умовах оренди іншим юридичним особам. У зв'язку з зазначеним, з метою встановлення чи передавалося вказане приміщення на умовах оренди чи у будь-який інший спосіб відповідачеві, позивач просив залучити Голосіївську районну у м. Києві державну адміністрацію в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Тобто як підставу для залучення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації до участі у даній справі позивачем визначено необхідність з'ясування в такої особи певних обставин на підтвердження своїх позовних вимог.

Разом з тим, позивачем не обґрунтовано та колегією суддів не встановлено, що у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи вказану особу буде наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надано доказів того, що він самостійно звертався до Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації з метою встановлення дійсного користувача приміщення, в якому було проведено перевірку та встановлено порушення ПКЕЕ.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста від 21.11.2017 у справі №910/16467/17 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ПАТ «Київенерго» - без задоволення.

Судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2017 у справі №910/16467/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2017 у справі №910/16467/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/16467/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.01.2018.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук