Ухвала суду № 71882012, 22.01.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.01.2018 р. Справа № 914/360/17

За заявою: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Науково – виробничого підприємства “Енергія – Новояворівськ”, м. Новояворівськ Львівської області,

про: визнання виконавчого документу - наказу Господарського суду Львівської області №914/360/17 від 14.06.2017, таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 249 400,20 грн пені, 3 212,16 грн – штрафу, 122 248,37 грн – інфляційних втрат, 27 484,44 грн – 3% річних та заборони приймати наказ №914/360/17 від 14.06.2017 р. до виконання.

у справі: №914/360/17

за позовом: Держаного підприємства “Енергоринок”, м. Київ,

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Науково – виробничого підприємства “Енергія – Новояворівськ”, м. Новояворівськ Львівської області,

про: стягнення заборгованості в розмірі 3 614 509,16 грн.

Суддя Синчук М.М.

при секретарі Х. Карась

За участю представників:

заявника (відповідача): ОСОБА_2 – довіреність б/н від 18.08.2017 р.;

позивача: ОСОБА_3 – довіреність №01/44-1042Д від 21.12.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.03.2017 р. у справі №914/360/17 позовні вимоги Держаного підприємства “Енергоринок” задоволено повністю та стягнено з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Науково – виробничого підприємства “Енергія – Новояворівськ” (адреса: 81053, вул. Богдана Пасічника, 1, м. Новояворівськ; ідентифікаційний код 32789941) на користь Державного підприємства “Енергоринок” (адреса: 01032, вул. Симона Петлюри, б. 27, м. Київ; ідентифікаційний код 21515381) 3 212 163,99 грн основної заборгованості, 249 400,20 грн пені, 3 212,16 грн – штрафу, 122 248,37 грн – інфляційних втрат, 27 484,44 грн – 3% річних, 54 217,64 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 р. у справі №914/360/17 рішення суду залишено без змін.

На виконання вищевказаного рішення, судом було видано наказ від 14.06.2017 р. у справі №914/360/17.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.07.2017р. у справі №914/360/17 задоволено заяву ТОВ НВП "Енергія-Новояворівськ" та визнано наказ господарського суду Львівської області від 14.06.2017 р. №042164 у справі №1914/360/17 таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення з Боржника 3 212 163,99 грн. суми основного боргу, у зв'язку з її сплатою на користь стягувача.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.07.2017 р. наказ від 14.06.2017 р. у справі №914/360/17 визнано таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 3 212 163,99 грн основної заборгованості, у зв’язку з сплатою такої.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.07.2017 р. задоволено частково заяву Боржника та надано йому відстрочку виконання рішення суду до 30.10.2017 р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.11.2017 р. задоволено частково заяву Боржника та надано йому розстрочку виконання рішення суду до 30.04.2018р.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 р. скасовано ухвалу господарського суду Львівської області від 08.11.2017 р. у справі №914/360/17.

Станом на день розгляду заяви судом, рішення господарського суду Львівської області від 06.03.2017 р. у справі №914/360/17 про стягнення з ТОВ НВП "Енергія-Новояворівськ" на користь ДП "Енергоринок" заборгованості залишається невиконаним.

05.01.2018 р. на адресу суду від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Науково – виробничого підприємства “Енергія – Новояворівськ” надійшла заява б/н від 04.01.2018 р., відповідно до якої заявник просить суд визнати виконавчий документ - наказ Господарського суду Львівської області №914/360/17 від 14.06.2017, таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 249 400,20 грн пені, 3 212,16 грн – штрафу, 122 248,37 грн – інфляційних втрат, 27 484,44 грн – 3% річних. Одночасно заявник просить суд до розгляду даної заяви заборонити приймати наказ №914/360/17 від 14.06.2017 р. до виконання.

Відповідно до ст.328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Ухвалою суду від 10.01.2018 р. заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Науково – виробничого підприємства “Енергія – Новояворівськ” прийнято до розгляду в судовому засіданні, а також до розгляду даної заяви заборонено приймати наказ №914/360/17 від 14.06.2017 р. до виконання. Розгляд заяви в судовому засіданні призначено на 22.01.2018 р.

В судове засідання 22.01.2018 р. представник заявника з’явився, вимоги за заявою підтримав, через канцелярію суду подав довідку з бухгалтерії про обсяг заборгованості позивача перед відповідачем за Договором №3742/02 від 20.12.2006 р., довідку з бухгалтерії про обсяг заборгованості позивача перед відповідачем за Договором №3742/02 від 20.12.2006 р. станом на 04.01.2018 р.

В судове засідання 22.01.2018 р. представник позивача (стягувача) з’явився, подав письмові заперечення на заяву боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, просить суд відмовити в задоволенні заяви.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Як передбачено ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч.2 ст.328 ГПК України).

Згідно з положеннями статті 129 Конституції України, однією з основних засад здійснення судочинства є обов’язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення і в процесуальному законодавстві України. Так, відповідно до норм п.8 ч.3 ст.2, ст.18 та ст.326 ГПК України, встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Заявою від 19.12.2017 р. №01/44-15203, що відправлена 20.12.2017 р., ДП "Енергоринок" звернулося до Яворівського РВДВС ГТУЮ у Львівській області щодо відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Львівської області від 14.06.2017 р. №914/360/17.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, спрямованого на примусове виконання рішення суду та являє собою сукупність органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, які провадяться на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону, Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до вимог ст.10 Закону визначено заходи примусового виконання рішень, якими, згідно норм п.1 ч.1 ст.10 Закону, зокрема, є звернення стягнення на кошти боржника.

Враховуючи визначений в рішенні Господарського суду Львівської області, та виданому на його примусове виконання Наказі, спосіб його виконання, а саме шляхом стягнення коштів з Боржника на користь Стягувача, а також беручи до уваги вимоги ст.ст.1, 18 Закону (щодо дій державного виконавця в межах повноважень та в порядку встановленому Законом), державний виконавець має право виконувати Рішення суду виключно у спосіб та шляхом стягнення коштів з ТОВ НВП "Енергія-Новояворівськ" на користь ДП "Енергоринок", як це передбачено виконавчим документом.

ДП "Енергоринок" листом від 10.01.2018 №07/44-128 надало відповідь ТОВ НВП "Енергія-Новояворівськ" про непогодження поданої останнім заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог у зв'язку з її суперечністю умовам договору від 20.12.2006 р. №3742/02 та вимогам Закону України "Про електроенергетику".

Підставами та обґрунтуванням ДП "Енергоринок" непогодження припинення зобов'язань за заявою ТОВ НВП "Енергія-Новояворівськ" про врахування зустрічних однорідних вимог є наступне.

Питання зарахування зустрічних однорідних вимог врегульовано регламентовано ч.3 ст.203 ГК України та ст.601 ЦК України відповідно до яких зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Разом з тим, згідно з ст.602 ЦК України встановлені винятки за яких не допускається зарахування зустрічних вимог за заявою лише однієї зі сторін зобов'язання, зокрема, у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п.6 постанови КМУ "Про утворення державного підприємства “Енергоринок" від 05.05.2000 №755 встановлено, що розрахунки за електричну енергію, придбану на оптовому ринку, та за спожиту електричну енергію проводяться виключно у грошовій формі.

На необхідність проведення розрахунків за електричну енергію у грошовій формі вказують і норми статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику” від 16.10.1997 №575/97-ВР, відповідно до якої:

- для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання;

- кошти за електричну енергію, закуплену на оптовому ринку електричної енергії, всіма енергопостачальниками перераховуються виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії;

- умови про оплату електричної енергії коштами та про відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії (енергопостачальника, що здійснює господарську діяльність постачання електричної енергії на закріпленій території) є обов'язковими умовами договору купівлі-продажу електричної енергії між оптовим постачальником електричної енергії та енергопостачальником (договору на постачання електричної енергії між енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, та споживачем).

Згідно з абз.6 ч. 11 ст.15 Закону, у кожному розрахунковому періоді (місяці) забезпечується оплата вартості електричної енергії та послуг, закуплених у цьому періоді оптовим постачальником електричної енергії, у рівному відсотку кожній енергогенеруючій компанії. Ця оплата забезпечується з урахуванням остаточних платежів відповідно до договору, на підставі якого створено оптовий ринок електричної енергії.

Таким чином, на законодавчому рівні закріплено вимогу про необхідність проведення розрахунків за куповану/продану електричну енергію виключно у грошовій формі.

Будь-які інші форми розрахунків, виконання зобов’язань з оплати купованої/проданої електроенергії, в т.ч. шляхом зарахування зустрічних вимог, порушуватимуть встановлений порядок розрахунків відповідно до вимог чинного законодавства України в сфері електроенергетики.

Крім того, відповідно до п.4.2 Договору від 20.12.2006 №3742/02 (далі - Договір), платежі за отриману ДПЕ у ТЕЦ електроенергію здійснюються кожного банківського дня з поточного рахунку із спеціальним режимом використання ДПЕ відповідно до алгоритму ОРЕ, який затверджується НКРЕКП.

Згідно з п.5.5.2 Договору, зобов'язання ДПЕ щодо сплати грошовими коштами за куплену електроенергію чітко обмежуються наявними на поточному рахунку із спеціальним режимом використання ДПЕ грошовими коштами, які відповідно до алгоритму ОРЕ підлягають перерахуванню ТЕЦ.

Оскільки, порядок здійснення розрахунків між членами ОРЕ передбачає їх здійснення в грошовій формі, тому, в даному випадку, припинення зобов'язань з оплати купованої/проданої електроенергії, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, - суперечить порядку проведення розрахунків на ОРЕ, який визначений вимогами Закону України "Про електроенергетику", положеннями Постанови КМУ "Про утворення державного підприємства "Енергоринок" від 05.05.2000 №755 та умовами Договору.

Надіслана ТОВ НВП "Енергія-Новояворівськ" заява не відповідає вимогам ст.ст.601, 602 ЦК України щодо однорідності нібито зустрічних зобов'язань, враховуючи суть заборгованості, а саме: 1) штраф, пеня, 3% річних, інфляційні нарахування та судовий збір згідно з рішенням господарського суду Львівської області від 06.03.2017 у справі №914/360/17, що підлягають сплаті ТОВ НВП "Енергія-Новояворівськ" на користь ДП "Енергоринок",

2) заборгованість ДП "Енергоринок" перед ТОВ НВП "Енергія-Новояворівськ" за куповану електроенергію згідно Договору, зобов'язання з оплати якої обмежуються наявними на рахунку із спеціальним режимом викортання коштами, що розподіляються згідно з встановленим НКРЕКП алгоритмом та щодо якої (заборгованості) відсутнє рішення суду про визнання обґрунтованими вимог ТОВ НВП "Енергія-Новояворівськ" про її стягнення.

Судом встановлено, що ДП "Енергоринок" не надавало згоди на проведення зарахування зустрічних однорідних вимог згідно з заявою ТОВ НВП «Енергія-Новояворівськ" від 27.12.2017 р.№2367.

Фактичні обставини справи свідчать як про наявність спору між сторонами щодо оплати вартості купованої електричної енергії згідно з договором, так і про наявність спору щодо правомірності односторонньо доданої заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, що підлягають вирішенню в окремому позовному провадженні, а не під час розгляду заяви даної Боржника. Доказів вирішення такого спору, в тому числі у судовому порядку, Боржником не надано.

Заява про залік є способом приведення (включення) у дію самої процедури заліку, який має бути здійснений взаємно і добровільно сумлінними учасниками господарських правовідносин шляхом здійснення відповідних проводок по рахунках бухгалтерського обліку, зафіксувавши, таким чином, факт безготівкового розрахунку зі своїм контрагентом. Завершити результат цієї господарської операції можна, наприклад, складанням акта звіряння взаємних розрахунків і/або укладанням мирової угоди в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження". Саме виконавче провадження в цьому випадку підлягає закінченню на підставі п. 2 ст. 37 зазначеного Закону у зв'язку з визнанням судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження. Мирова угода, про яку вказували судові інстанції, що розглядали скаргу підприємства, ґрунтується на згоді сторін і їхній добрій волі щодо проведення заліку.

Сама заява про залік зустрічних однорідних вимог не є безумовною підставою для заліку грошових вимог, а дія відповідача по пред'явленню заяви про залік грошових вимог повинна мати зворотну дію (сприяння) з боку позивача, а в даному випадку позивач не зарахував вимоги відповідача як зустрічні однорідні.

Аналогічних висновків доходить ВГСУ в постанові від 07.11.2016 р. у справі №901/1291/13: "Однак сам по собі факт подання відповідачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, за відсутності доказів виконання такої заяви про зарахування іншою стороною (наприклад відображення в бухгалтерському обліку відповідних змін), не свідчить про проведення такого зарахування, внаслідок якого припиняються зобов'язання".

З вищенаведеного вбачається, що законодавством передбачено ряд підстав, за якими наказ може бути визнано таким, що не підлягає виконанню, які стосуються випадків якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, в даному випадку, обставини, що зумовлюють визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відсутні, а тому заявлена вимога є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 232, 234, 235, 236, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Науково – виробничого підприємства «Енергія – Новояворівськ» б/н від 04.01.2018 р., про визнання виконавчого документу - наказу Господарського суду Львівської області №914/360/17 від 14.06.2017, таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 249 400,20 грн пені, 3 212,16 грн – штрафу, 122 248,37 грн – інфляційних втрат, 27 484,44 грн – 3% річних- відмовити.

Відповідно до п.23 ч.1 ст.255 ГПК України ухвала про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 29.01.2018 р.

Суддя Синчук М.М.