Ухвала суду № 71881957, 29.01.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

29.01.2018

Справа № 910/694/18

Суддя Отрош І.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерґо-Інвест» про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВР Технологія» заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

23.01.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерґо-Інвест» про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВР Технологія» заборгованості у розмірі 51873 грн. 82 коп., а саме 35000 грн. 00 коп. основного боргу, 10392 грн. 86 коп. пені, 1178 грн. 26 коп. 3% річних та 5302 грн. 70 коп. інфляційних втрат.

Вказана заява обґрунтована неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «СВР Технологія» умов Договору підряду № ЕІ-161220/3 від 20.12.2016 в частині здійснення оплати за виконані заявником (Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерґо-Інвест») роботи у грудні 2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно з ч. 1 ст. 149 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 Господарського процесуального кодексу України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п’яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерґо-Інвест» заяву про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВР Технологія» заборгованості у загальному розмірі 51873 грн. 82 коп., суд дійшов висновку про видачу судового наказу в частині вимог про стягнення з боржника 35000 грн. 00 коп. основного боргу, 1178 грн. 26 коп. 3% річних, 5302 грн. 70 коп. інфляційних втрат та про постановлення ухвали про відмову у видачі судового наказу в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВР Технологія» пені у розмірі 10392 грн. 86 коп. з огляду на таке.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред’явлення позову в суд за такою вимогою.

Відповідно до п. 4.1.1 Договору підряду № ЕІ-161220/3 від 20.12.2016 оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами актів виконаних робіт за умови надходження на рахунок генпідрядника коштів від замовника на фінансування робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З долученого заявником до заяви про видачу судового наказу розрахунку пені вбачається, що вона нарахована за період з 17.01.2017 по 16.01.2018.

Судом встановлено, що з моменту виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвест» права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВР Технологія» про стягнення пені за період з 17.01.2017 по 22.01.2017 пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги (враховуючи строки здійснення боржником оплати за виконані заявником роботи, встановлені у Договорі підряду № ЕІ-161220/3 від 20.12.2016, та дату звернення заявника до суду із даною заявою – 23.01.2018).

Таким чином, заявником заявлено вимогу про стягнення пені в тому числі за період, який виходить за межі позовної давності, що є підставою для відмови у видачі наказу.

Крім того, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 12.3 Договору підряду № ЕІ-161220/3 від 20.12.2016 за порушення без поважних причин термінів оплати виконаних робіт генпідрядник сплачує на користь субпідрядника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми такої заборгованості.

Таким чином, кредитор має право на стягнення пені, нарахованої протягом шести місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане, а саме за період з 04.01.2017 по 04.07.2017 (так як умовами договору не передбачено нарахування пені за інший період, ніж той, що встановлений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Судом встановлено, що із поданої заявником заяви не вбачається виникнення у заявника права грошової вимоги на стягнення з боржника пені за період з 05.07.2017 по 16.01.2018.

Таким чином, стягувач у розрахунку пені просить стягнути суму пені, нараховану, в тому числі, за період з 05.07.2017 по 16.01.2018, за який у заявника не виникло право грошової вимоги – права на стягнення пені, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відмови у видачі наказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

Суд зазначає, що, за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог заявлених стягувачем по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК). Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, та встановлення обставин спливу позовної давності щодо заявленої вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов’язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, щодо спливу позовної давності, в тому числі щодо наявності прострочення виконання зобов’язання боржником (зокрема, з метою визначення періоду, який знаходиться в межах позовної давності). Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 ГПК). Так у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог у певній частині (у межах конкретної вимоги – наприклад, неправильно визначено період нарахування пені) заявника або у випадку заявлення вимог поза межами позовної давності навіть щодо частини періоду нарахування в межах певного виду вимог (в даному випадку – вимог про стягнення пені), - мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог (що є обов’язковим критерієм при здійсненні наказного провадження), а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав. При цьому, законом не передбачено обов’язку суду здійснювати перерахунок заявлених вимог та право суду видавати судовий наказ на частину заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги (у даному випадку пені), так як у протилежному випадку – суд, по суті, буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інститут наказного провадження.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку постановити ухвалу про відмову у видачі судового наказу в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВР Технологія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвест» пені у розмірі 10392 грн. 86 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Згідно з ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 2 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Керуючись п.п. 5, 8 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерґо-Інвест» у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВР Технологія» пені у розмірі 10392 грн. 86 коп.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку у строки, встановлені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.М. Отрош