Рішення № 71881783, 19.01.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2018

Справа № 910/15565/17

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-логістична група "ЗИСК"

про

стягнення 29 261 грн 44 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.09.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-логістична група "Зиск" про стягнення штрафу та пені у розмірі 29 261 грн 44 коп. за договором поставки № ОД/НХ-17-152НЮ від 13.03.2017.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки № ОД/НХ-17-152НЮ від 13.03.2017 належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання, у зв’язку з чим за порушення термінів поставки продукції позивачем нараховано штраф у розмірі 27 922 грн 69 коп. та за недопоставку товару нараховано пеню у розмірі 1 338 грн 75 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 порушено провадження у справі № 910/15565/17, розгляд справи призначено на 17.10.2017.

26.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

28.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2017 у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

09.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

12.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2017, у зв’язку із неявкою у судове засідання представника позивача та неподання витребуваних судом документів, керуючись статтею 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 13.11.2017.

25.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, відповідно до якого позивач просить забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції та доручити проведення відеоконференції Господарському суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Судове засідання, призначене на 13.11.2017, не відбулося у зв’язку із перебуванням судді на лікарняному.

14.11.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду, довідка про відсутність аналогічного спору та пояснення до позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 розгляд справи призначено на 21.12.2017.

28.11.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, відповідно до якого позивач з метою економії державних коштів просить забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції та доручити проведення відеоконференції Господарському суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.12.2017, на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.03.2017 між Публічним акціонерним товариством "Українська Залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-логістична група "ЗИСК" (постачальник за договором) укладено договір поставки № ОД/НХ-17-152НЮ, відповідно до умов якого постачальник передає у власність замовника, а замовник оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що додається до договору про закупівлю і є його невід’ємною частиною.

Згідно з пунктом 16.2 договору термін дії договору: з моменту його підписання до 31.12.2017, а в частині розрахунків – до повного виконання сторонами зобов’язань.

Відповідно до пункту 5.1. договору сторони визначили, що товар має бути поставлений на підставі письмових заявок замовника впродовж 5 робочих днів з моменту їх отримання будь-яким способом (факсом: 044-228-90-29, електронною поштою, листом за адресою: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 69 В, офіс 618) постачальником у кількості, визначеній у заявці. Замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, якщо товар не поставлений замовнику впродовж 5 робочих днів від дня одержання постачальником заявки замовника.

Представник замовника при прийнятті товару зобов’язаний завірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку-фактурі і накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальнику довіреність, що підтверджує право представника на отримання даної партії товар (пункт 5.3 договору).

У відповідності до пункту 9.5 договору підтвердженням про одержання товару замовником є видаткова накладена, підписана уповноваженими представниками сторін.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами частин 1 та 2 статті 694 Цивільного кодексу України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач в позовній заяві зазначає, що 22.05.2017 звернувся до відповідача з письмовою заявкою № НХ-13/4957 про відвантаження товару у кількості 12 048 літрів, проте відповідач в порушення умов договору поставки № ОД/НХ-17-152НЮ від 13.03.2017 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної поставки товару, а саме відповідачем прострочено поставку 9 167 літрів молока на суму 139 613 грн 41 коп., у зв’язку з чим позивачем нараховано відповідачу за порушення термінів постачання товару штраф у розмірі 27 922 грн 69 коп. та пеню за недопоставку продукції у строк у розмірі 1 338 грн 75 коп. за загальний період прострочення з 29.05.2017 по 11.06.2017.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нормами статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до пункту 11.3 договору у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару, за кожний день затримки. Крім того, за порушення термінів поставки продукції, визначених, постачальник має сплачувати штраф у розмірі 20 % від суми непоставленої у строк продукції.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що положеннями пункту 5.1 договору сторони визначили, що товар має бути поставлений постачальником на підставі письмових заявок замовника впродовж 5 робочих днів з моменту їх отримання будь-яким способом (факсом: 044-228-90-29, електронною поштою, листом за адресою: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 69 В, офіс 618).

Відповідно до пункту 59 Правил надання послуг поштового зв'язку внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення.

Згідно з пунктом 60 Правил надання послуг поштового зв'язку внутрішні поштові відправлення з позначкою "Звіт" (листи та бандеролі з оголошеною цінністю, посилки), а також поштові відправлення з вкладенням дорогоцінних металів, ювелірних виробів і нумізматичних монет та їх колекцій подаються для пересилання лише з описом вкладення.

У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися (пункт 61 Правил надання послуг поштового зв'язку).

За статтею 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу.

Якщо попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження.

У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

Судом встановлено, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів направлення відповідачу письмової заявки № НХ-13/4957 від 22.05.2017 поштовим зв’язком та електронною поштою, в порядку визначеному пунктом 5.1. договору, у зв’язку з чим позивачем не доведено факту прострочення виконання відповідачем обов’язку з поставки товару за договором поставки № ОД/НХ-17-152НЮ від 13.03.2017, у зв’язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за порушення термінів поставки продукції у розмірі 27 922 грн 69 коп. та пені за недопоставку товару у строк у розмірі 1 338 грн 75 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Б. Плотницька