Рішення № 71881451, 25.01.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2018

Справа № 914/1941/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук’янчук Д.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Львівського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"

до Приватного акціонерного товариства "Міжрегіональна академія управління персоналом" в особі Львівського інституту Приватного акціонерного товариства "Міжрегіональна академія управління персоналом"

про стягнення 133 984, 46 грн.

за участю представників:

від позивача:

не з’явився

від відповідача:

не з’явився

ВСТАНОВИВ:

21.09.2017 р. до господарського суду Львівської області звернулось Львівське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" (далі - ЛКП "Львівтеплоенерго", позивач) із позовом до Приватного акціонерного товариства "Міжрегіональна академія управління персоналом" в особі Львівського інституту Приватного акціонерного товариства "Міжрегіональна академія управління персоналом" (далі - ПрАТ "МАУП", відповідач) про стягнення 133 984, 46 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 3952/Ш від 01.01.2004 р. в частині оплати вартості отриманої теплової енергії у гарячій воді в обумовлені договором строки. У зв’язку з несплатою наданих послуг позивач просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 115 709,00 грн., пеню у сумі 9 703,60 грн., інфляційні втрати у сумі 6 842,49 грн., 3 % річних у сумі 1 729,28 грн., а всього - 133 984, 46 грн.

Провадження у справі за вказаним позовом було порушено ухвалою господарського суду Львівської області від 25.09.2017 р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.11.2017 р. матеріали вказаної справи направлені за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.12.2017 р. вказану справу прийнято до свого провадження суддею Головіною К.І. та вирішено про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

У судове засідання представники сторін не з’явилися, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у якому судом було відмовлено, як необгрунтованому.

Представник відповідача про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про розгляд справи, заяв чи клопотань про відкладення розгляду або про розгляд справи у його відсутність суду не подав, причини його неявки судом визнані неповажними. У строк, визначений судом, відповідач відзиву не надав, позиція відповідача щодо позовних вимог суду невідома.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 202 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що 01.01.2004 р. між ЛКП "Львівтеплоенерго" (енергопостачальна організація) та ПрАТ "МАУП" (споживач) був укладений договір № 3952/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді. Відповідно до умов цього договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах, згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року відповідно до графіка, затвердженого органами місцевої влади.

Згідно з п. 3.2.2 договору споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.

Згідно з п. 6.3 договору споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує енергопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2004 р., з подальшою його пролонгацією (п.п. 10.1, 10.4).

У судовому засіданні встановлено, що позивач умови договору виконав у повному обсязі, у період з 01.04.2016 р. по 30.06.2017 р. надав послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді на загальну суму 115 709,09 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Однак, відповідач зі свого боку зобов'язання з оплати послуг виконав неналежним чином, надані йому послуги на вказану суму не оплатив.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами.

Статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Тарифи на теплову енергію були погоджені сторонами та на час розгляду даної справи не скасовані та недійсними не визнані.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідач суду не надав, позовні вимоги в частині стягнення 115 709,09 грн. основного боргу за договором № 3952/Ш від 01.01.2004 р. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у сумі 9 703,60 грн., нараховану у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання.

Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з п. 7.2.3 договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Обмеження строку нарахування пені 6-ти місячним строком також передбачено пунктом 2.5 Постанови Пленуму від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Провівши розрахунок штрафних санкцій на підставі зазначених нормативних актів, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 9 703,60 грн., тобто у сумі, якій просить позивач.

Крім того, за прострочення з оплати вартості наданих послуг позивач нарахував ПрАТ "МАУП" інфляційні втрати у сумі 6 842,49 грн. та 3 % річних у сумі 1 729,28 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Провівши перерахунок суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу в сумі 6 842,49 грн. та 3 % річних у сумі 1 729,28 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що даний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 202, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Львівського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" до Приватного акціонерного товариства "Міжрегіональна академія управління персоналом" в особі Львівського інституту Приватного акціонерного товариства "Міжрегіональна академія управління персоналом" про стягнення 133 984, 46 грн. задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Міжрегіональна академія управління персоналом" в особі Львівського інституту Приватного акціонерного товариства "Міжрегіональна академія управління персоналом" (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, буд. 2, ідентифікаційний код 00127522) на користь Львівського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, буд. 1, ідентифікаційний код 05506460) основний борг у сумі 115 709 (сто п'ятнадцять тисяч сімсот дев’ять) грн. 09 коп., пеню у сумі 9 703 (дев’ять тисяч сімсот три) грн. 60 коп., інфляційні втрати у сумі 6 842 (шість тисяч вісімсот сорок дві) грн. 49 коп., 3 % річних у сумі 1 729 (одна тисяча сімсот двадцять дев’ять) грн. 28 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 009 (дві тисячі дев’ять) грн. 77 коп.

Вступну та резолютивну частини рішення ухвалено в нарадчій кімнаті 25 січня 2018 року.

Повний текст рішення складений 29 січня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.