Рішення № 71881292, 22.01.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2018

Справа № 910/18983/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Добропільська ЦЗФ”

до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця”

про стягнення 13 667, 89 грн

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство “ДТЕК Добропільська ЦЗФ” (далі - ПАТ “ДТЕК Добропільська ЦЗФ”, позивач) з позовом до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” (далі – ПАТ “Українська залізниця”) про стягнення збитків у сумі 13 667, 89 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що згідно із залізничною накладною № 50137637 від 24.05.2017 р. на адресу позивача були відправлені, зокрема, вагони № 55724561, № 62975206 та № 53104972 з вантажем – вугілля кам’яне, вантажовідправником якого є ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ». Проте, на станції Бурштин Львівської залізниці була виявлена недостача вантажу у вказаних вагонах, про що були складені комерційні акти № 388103/133 від 28.05.2017 р., № 388103/134 від 28.05.2017 р., № 388103/135 від 28.05.2017 р., внаслідок чого позивачу були спричинені збитки, які відповідач, як перевізник, зобов'язаний відшкодувати.

Посилаючись на ст.ст. 224, 225 ГК України, ПАТ “ДТЕК Добропільська ЦЗФ” просить стягнути з відповідача збитки, завдані йому на суму 13 667,89 грн.

Провадження у справі за вказаним позовом було порушено ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2017 р.

У зв'язку із набранням 15.12.2017 р. чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи судом здійснювався у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін згідно з ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2017 р.

У судове засідання представники сторін не з’явилися, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, клопотання про розгляд справи без їх участі або про відкладення розгляду справи до суду не подали. Представник відповідача через канцелярію суду подав клопотання про направлення справи за територіальною підсудністю до господарського суду Львівської області за місцезнаходженням регіональної філії “Львівська залізниця” ПАТ “Українська залізниця”, оскільки остання наділена правом бути позивачем та відповідачем у судах.

Розглянувши вказане клопотання, суд вирішив у його задоволенні відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з договору перевезення, у разі, коли одним з відповідачів є перевізник, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням перевізника.

Спір у даній справі виник з діяльності відокремленого підрозділу Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” - Регіональної філії “Львівська залізниця”.

Підпунктом 1 п. 2.8 Положення про Регіональну філію “Львівська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, затвердженого наказом Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” від 26.02.2016 № 147, визначено, що філія має право від імені товариства, відповідно до наданих повноважень та довіреності вчиняти правочини, укладати цивільні та господарські договори (угоди, контракти), вести претензійну роботу, набувати майнових та немайнових прав, виступати позивачем, у тому числі цивільним, та відповідачем у судах всіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом позивачу, цивільному позивачу, відповідачу і третій особі, з правом підпису усіх процесуальних документів в межах своїх повноважень, передбачених внутрішніми документами філії, а також вчиняти інші дії, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності філії з урахуванням процедури, передбаченої п. 5.7. положення.

Таким чином, Регіональній філії “Львівська залізниця” надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи – Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”.

Положеннями ч. 3 ст. 29 ГПК України передбачено, що позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Спори між судами щодо підсудності не допускаються (ч. 6 ст. 31 ГПК України).

Отже, зважаючи на те, що позивач звернувся із даним позовом у порядку виключної підсудності до головного підприємства перевізника - ПАТ “Українська залізниця”, а не до його філії - Регіональної філії “Львівська залізниця”, та реалізував своє право вибору між господарськими судами для захисту порушеного права, даний спір підсудний господарському суду міста Києва.

З урахуванням викладеного клопотання відповідача про направлення даної справи за місцезнаходженням філії ПАТ “Українська залізниця” задоволенню не підлягає.

Отже, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням такого.

Судом встановлено, що 24.05.2017 р. ПАТ “ДТЕК Добропільська ЦЗФ”, як вантажовідправник, за накладною № 50137637 від 24.05.2017 р. відправило на станцію Бурштин Львівської залізниці вагони з вантажем - вугілля кам’яне, у тому числі вагони № 55724561, № 62975206 та № 53104972 (вантажоодержувачу - ПАТ «ДТЕК Західенерго» Бурштинська ТЕС).

Також з матеріалів справи вбачається, що на станції призначення - Бурштин Львівської залізниці у вагоні № 55724561 була виявлена недостача вантажу у кількості 2 100 кг., у вагоні № 62975206 - у кількості 2 900 кг., а у вагоні № 53104972 – у кількості 3 650 кг., про що комісією у складі начальника станції, начальника вантажного району, комерційного агенту та приймоздавальника, складені комерційні акти № 388103/133 від 28.05.2017 р., № 388103/134 від 28.05.2017 р., № 388103/135 від 28.05.2017 р.

Позивач зазначає, що за таких обставин ПАТ “ДТЕК Добропільська ЦЗФ” понесло збитки у вигляді вартості недоотриманого вантажу у загальній сумі 13 667,89 грн., які просить стягнути з ПАТ “Українська залізниця”.

Згідно частини 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (далі - Статут) встановлено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст. 52 Статуту на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі:

прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій;

прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Привалами;

прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах);

прибуття вантажу, який був завантажений залізницею;

видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею;

прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах передбачених Правилами.

Частиною 1 ст. 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з правилами іншому підприємству.

При цьому відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Поряд із відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу (ст. 114 Статуту).

Згідно зі ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Як вже встановлено судом, відповідач в порушення умов договору перевезення від 24.05.2017 р., оформленого накладною № 50137637, не забезпечив збереження вантажу під час його перевезення, наслідком чого стало те, що вагони № 55724561, № 62975206 та № 53104972 прибули з недостачею вантажу, про що було складено комерційні акти № 388103/133 від 28.05.2017 р., № 388103/134 від 28.05.2017 р., № 388103/135 від 28.05.2017 р. При цьому будь-які заперечення щодо форми, порядку складання, змісту вказаних комерційних актів та посадових осіб, які їх підписали, а також факту опротестування їх з боку сторін відсутні.

Відповідно до п. 131 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.

Судом встановлено, що такі претензії вантажовідправником - ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» відповідачу не направлялись та збитки останнім не відшкодовані.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Судом встановлено, що невиконання відповідачем визначених законодавством зобов’язань в частині збереження перевезеного вантажу, вказаного у залізничній накладній № 50137637 від 24.05.2017 р., призвело до втрати частини вантажу, внаслідок чого позивачу були завдані збитки у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу, що є складом порушення господарського зобов'язання.

Вирішуючи питання про розмір спричиненої шкоди, завданої відповідачем, суд врахував наступне.

Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить для минерального палива – 1 %, зазначеної в перевізних документах.

Таким чином, сума норми природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 55724561 складає 678 кг. (67 800 кг. * 1 %), у вагоні № 62975206 складає 695 кг. (69500 кг. * 1 %), а у вагоні № 53104972 складає 679 кг. (67900 кг. * 1 %).

Кількість фактичної недостачі у вагоні № 55724561 становить 1 422 кг. (1,422 тонни) (2 100 кг. (недостача зазначена у комерційному акті № 388103/133 від 28.05.2017) - 678 кг. (сума норми природної втрати)), у вагоні № 62975206 становить 2 205 кг. (2,205 тонни) (2 900 кг. (недостача зазначена у комерційному акті № 388103/134 від 28.05.2017 р.) - 695 кг. (сума норми природної втрати)), а у вагоні № 53104972 становить 2 971 кг. (2,971 тонни) (3 650 кг. (недостача зазначена у комерційному акті № 388103/135 від 28.05.2017 р.) - 679 кг. (сума норми природної втрати))

Також суд зазначає, що вартість 1 тонни вантажу у вагонах № 55724561, № 62975206 та № 53104972 відповідно до довідки вантажовідправника - ПАТ “ДТЕК Добропільська ЦЗФ” по накладній № 50137637 від 24.05.2017 р. становить 2 071,52 грн. з ПДВ.

Отже, сума втраченого вантажу у вагоні № 55724561 складає 2 945,70 грн. (1,422 т. (кількість фактичної недостачі вантажу) * 2 071,52 грн. (вартість 1 тонни вантажу)), у вагоні № 62975206 - становить 4 576,70 грн. (2,205 т. (кількість фактичної недостачі вантажу) * 2 071,52 грн. (вартість 1 тонни вантажу)), а у вагоні № 53104972 - становить 6 154,49 грн. (2,971 т. (кількість фактичної недостачі вантажу) * 2 071,52 грн. (вартість 1 тонни вантажу)), що разом складає 13 667,89 грн. (2 945,70 грн. + 4 567,70 грн. + 6 154,49 грн.).

Враховуюче вищенаведене та беручи до уваги, що залізницею вчинено порушення господарського зобов'язання, що виявилось у незбереженні вантажу, прийнятого до перевезення, при цьому недостача поставленого вантажу сталася з вини відповідача та завдала позивачу збитків на суму 13 667,89 грн., розмір якої визначено відповідно до вимог законодавства, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 13 667,89 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 202, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Добропільська ЦЗФ” до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” про стягнення 13 667, 89 грн. задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Добропільська ЦЗФ” (85003, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, 1, ідентифікаційний код 00176472) збитки у сумі 13 667 (тринадцять тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 89 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Вступну та резолютивну частини рішення ухвалено в нарадчій кімнаті 22 січня 2018 року.

Повний текст рішення складений 29 січня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.