Рішення № 71879351, 25.01.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року м. Житомир справа № 806/3200/17

категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить:

- визнати неправомірною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині невиконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду по справі № 806/293/17 від 20.02.2017;

- зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. надати роз'яснення про порядок повторного пред'явлення виконавчого документа виконавчого листа № 777/2017 до виконання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою від 20.02.2017 по справі № 806/293/17 зобов'язано суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії. Стверджує, що відповідач свідомо не виконуючи рішення суду повернув виконавчий лист без виконання у зв'язку з пред'явленням його не за підвідомчістю і не направив його відповідному органу державної виконавчої служби для виконання. Зазначає, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не виконав вимогу ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".

Позивач в судове засідання не прибув, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача через канцелярію суду подала письмові заперечення, в яких вказала, що заперечує проти вимог викладених у позовній заяві, оскільки право вибору місця відкриття виконавчого провадження надано стягувачу лише у разі підвідомчості виконавчого провадження одночасно кільком органам державної виконавчої служби. На підставі викладеного вважає, що повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання винесено відповідно вимог чинного законодавства, тому позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними. В прохальній частині просить розгляну без участі представника в порядку письмового провадження.

Зважаючи на неявку сторін та керуючись приписами ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.17 відбувся перехід в письмове провадження. Судове рішення складено в повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень ст.258 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що постановою від 20.02.2017 по справі № 806/293/17 позов ОСОБА_1 задоволено, зобов'язано Головне управління Національної поліції в Житомирській області надати позивачу відповідь на звернення від 23.12.2016.

Після набрання рішенням законної сили Житомирським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 777/17 по справі № 806/293/17 (а.с.6).

Заявою про виконання рішення від 08.11.2017 виконавчий лист № 777/17 направлено для виконання до Держаної виконавчої служби України (а.с.7).

За результатами розгляду виконавчого листа 30.10.2017 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєв О.В. прийняв рішення у вигляді повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Таке рішення державного виконавця вмотивоване тим, що виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю (а.с.8).

Вважаючи неправомірною бездіяльність відповідача при виконанні виконавчого листа № 777/17, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Нормами ч.3 ст.24 Закону №1404-VIII передбачено, що виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

На підставі п.10 ч.4 ст.4 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до п.4 розд.І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року N 2832/5) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 р. за N 1302/29432 (у редакції, чинній на момент пред'явлення позивачем виконавчого листа, далі - Інструкція), відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.

Згідно з п.4 розд.ІІІ Інструкції виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.

Відповідно до ст.37 Закону № 1404-19 виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

У контексті наведеного, ст.37 Закону № 1404-VIII визначено вичерпний перелік причин повернення виконавчого документа стягувачу після відкриття виконавчого провадження.

Суд звертає увагу, що процедура повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання визначена ст.4 Закону № 1404-VIII, а тому посилання позивача на статтю 37 Закону № 1404-VIII є безпідставним.

Аналізуючи норми законодавства, суд дійшов висновку, що право вибору місця відкриття виконавчого провадження надано стягувачу лише у разі підвідомчості виконавчого провадження одночасно кільком органами державної виконавчої служби, тобто тоді, коли вчинення виконавчих дії щодо виконання рішення на певній території відноситься до функцій кількох органів державної виконавчої служби.

Щодо позовної вимоги про визнання неправомірною бездіяльності відповідача по справі, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, боржником у виконавчому листі № 777/17 по справі № 806/293/17 є Головне управління Національної поліції в Житомирській області.

Головне управління поліції в Житомирській області керуючись нормами законодавства України реалізує повноваження Національної поліції на території Житомирської області.

Суд звертає увагу, що Законом № 1404-VIII передбачено, що виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Враховуючи, що боржником по справі № 806/293/17 є територіальний орган центрального органу виконавчої влади Житомирської області, виконавчий лист по даній справі підвідомчий Відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Житомирській області.

Доказів, які б свідчили про поширення функцій відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання рішень суду за яким боржником є Головне управління поліції в Житомирській області на територію місцезнаходження боржника та його майна, матеріали справи не містять.

Отже, суд не визнає неправомірною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині невиконання постанови по справі № 806/293/17.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. надати роз'яснення про порядок повторного пред'явлення виконавчого документа виконавчого листа №777/17 до виконання, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 4 розд. ІІІ Інструкції виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.

При дослідженні судом змісту повідомлення від 30.10.2017 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, судом встановлено, що головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Медведєв О.В. роз'яснив стягувачу якому органу державної виконавчої служби територіально підвідомче виконання виконавчого листа № 777/17.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, повертаючи виконавчий документ діяв на підставі закону та у межах своїх повноважень, а тому позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (проспект АДРЕСА_1 інд. код НОМЕР_1) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул.Городецького,13, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва