Постанова № 71877609, 30.01.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/91/18Головуючий по 1 інстанції Степаненко О.М. Категорія: 47 Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Пономаренка В.В.

секретар: Торопенко М.М.

сторони у справі: ОСОБА_4, представник ОСОБА_4 - адвокат Костюкович Ф.Ф., представник ОСОБА_6- адвокат Джирма А.В.

особа що подала апеляційну скаргу: ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 03 листопада 2017 року, ухваленого суддею Степаненком О.М., у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, третя особа: служба у справах дітей Черкаської міської ради про поділ спільного майна подружжя,:

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_6 про розподіл майна подружжя.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 28 лютого 2009 року між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб, який рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 лютого 2017 року був розірваний.

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Під час шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_6 придбали земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1. 30 грудня 2011 року ОСОБА_6 отримав державний акт про право власності на вказану земельну ділянку.

В 2011 році сторони спільними зусиллями почали будувати приватний будинок на вказаній земельній ділянці, право власності на який оформлений на ОСОБА_6

Позивач зазначає, що оскільки в подружжя особистих коштів для будівництва будинку не було, то 01.02.2011 року вони взяли позику у сумі 6 000 дол. США у ОСОБА_9

В подальшому батько позивачки - ОСОБА_10 у ОСОБА_11 придбав будівельні матеріали а саме: цегла, плити перекриття, балки, каналізаційні кільця - еквівалент яких становить 150 000 грн., про що було укладено договір позики від 15.05.2011 року та розписку про повне погашення боргу.

20.08.2016 року для утеплення будинку та придбання твердопаливного котла та димохідних труб на встановлення системи опалення подружжям було отримано позику від ОСОБА_12 сумою 150 000 грн.

Як зазначала ОСОБА_4 в своїй позовній заяві, вказані договори позики було укладено виключно в інтересах подружжя та на момент звернення з позовом заборгованість не погашена.

Позивач при розподілі спільного майна подружжя просила суд відійти від рівності часток майна, оскільки малолітня дочка колишнього подружжя, після розірвання шлюбу залишилися проживати з ОСОБА_4, а розмір аліментів є недостатнім.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнила позовні вимоги та остаточно просила суд:

- визнати домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, до складу якого входить садовий будинок, загальною площею 190,7 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_2 площею 5576 кв.м., за якою закріплена вказана адреса, спільним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_6

- в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_4 право власності на 2/3 частки садового будинку, загальною площею 190,37 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 із відповідною часткою земельної ділянки за даною адресою;

- в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/3 частки садового будинку, загальною площею 190,37 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 із відповідною часткою земельної ділянки за даною адресою;

- стягнути із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 1/2 частку від суми грошових зобов'язань (79 895,50 грн.) по договору позики від 01.02.2011 року, укладеного між ОСОБА_9, та 1/2 частини суми грошових зобов'язань (75 000 грн.) по договору позики від 20.08.2016 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_12, а всього у загальній сумі 154 895,50 грн.

У липні 2017 року ОСОБА_6 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про розподіл спільного сумісного майна подружжя.

Свої вимоги мотивуючи тим, що в період з 08.09.2005 року по 27.02.2009 рік він з ОСОБА_4 перебував у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу.

В даний період спільного проживання сторонами по справі на підставі кредитного договору від 29.08.2008 року був придбаний автомобіль Hyundai Accent 2008 року випуску.

ОСОБА_6 просив суд:

- встановити факт що має юридичне значення про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без шлюбу в період 08.09.2005 року по 27.02.2009 року;

- визнати спільним майном подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_4 автомобіль Hyundai Accent 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1; ОСОБА_6 та ОСОБА_4 земельну ділянку АДРЕСА_1 площею 576 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_2, по АДРЕСА_1; визнати спільним майном подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_4 садовий будинок АДРЕСА_1;

- визнати за ОСОБА_6 право власності на 3/4 частини садового будинку АДРЕСА_1 та 3/4 частини земельну ділянку АДРЕСА_1 площею 576 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_2, по АДРЕСА_1.

- визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частини садового будинку АДРЕСА_1 та 1/4 частини земельну ділянку АДРЕСА_1 площею 576 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_2, по АДРЕСА_1, та автомобіль Hyundai Accent 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1;

- здійснити розподіл судових витрат.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 листопада 2017 року позовні вимоги первісного за зустрічного позову задоволено частково.

Поділено майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнавши за ОСОБА_4 та ОСОБА_6 право власності по 1/2 частині садового будинку, загальною площею 190,7 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1, а також по 1/2 частині земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 площею 576 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1.

В інших позовних вимогах як ОСОБА_4 так і ОСОБА_6 відмовлено.

Понесені сторонами судові витрати залишено без розподілу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції були неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, при розгляді справи були порушені норми матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове, яким позовні вимоги ОСОБА_4 за первісним позовом задовольнити повністю.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції при визначенні часток спільного майна подружжя не врахував інтереси дитини, що залишилася проживати з ОСОБА_4 та не надав належну оцінку договорам позики, кошти за якими були використанні в інтересах сім'ї.

Заслухавши осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до залишення без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.

Частково задовольняючи позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами суд першої інстанції виходив з того, що недостатній розмір аліментів на дитину не є підставою для відступлення від рівних часток на права власності на спільне майно подружжя, а факт отримання ОСОБА_4 коштів у борг в інтересах сім'ї є недоведеним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що 28.02.2009 року у відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції був зареєстрований шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (актовий запис №220).

У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_8

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.02.2017 шлюб розірвано. Цим же рішенням із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання дочки в твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн.

В суді першої інстанції сторонами не заперечувалося, що підчас шлюбу ним було набуто садовий будинок, загальною площею 190,7 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1, а також земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 площею 576 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1 та обоє просили визнати даний садовий будинок та земельну ділянку спільною власністю.

Згідно ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 3 ст.368 ЦК України визначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно з ч.1, 3 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до ч.1 ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

ОСОБА_4 зазначає, що суд першої інстанції не врахував інтереси дитини та не взяв до уваги низький розмір аліментів який є недостатнім для розвитку дитини, здійснив розподіл спільного майна подружжя в рівних частках.

Проте колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_4 при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини сама просила суд стягувати з ОСОБА_6, аліменти в розмірі 500 грн. щомісячно, що і було встановлено рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.02.2017 року (а.с.89-90). Отже вбачається, що позивачка вважала, що даний розмір аліментів зможе задовольнити потреби дитини.

Крім того суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні роз'яснив ОСОБА_4, що вона не позбавлена права звернення до суду щодо збільшення розмінів аліментів на утримання неповнолітньої дитини, а сам факт сплати аліментів у розмірі 500 грн., згідно рішення суду, не може бути підставою для відступлення рівних часток при розподілі спільного майна подружжя.

Також при зверненні з апеляційною скаргою ОСОБА_4 не погодилася з рішенням суду першої інстанції в частині відмови розподілу боргів за договорами позики, кошти з яких було витрачено в інтересах сім'ї.

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Якщо наявність боргових зобов'язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов'язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 був укладений договір позики на суму 6 000 дол. США, для купівлі земельної ділянки, що знаходиться в м. Черкаси по АДРЕСА_1 , з кінцевим терміном повернення 01.02.2016 року (а.с.10).

20.08.2016 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_4 був укладений договір позики на суму 150 000 грн. для утеплення будинку та придбання твердопаливного котла та димохідних труб та встановлення системи опалення в будинку, що знаходиться в м. Черкаси по АДРЕСА_1. Кінцевий термін повернення грошових коштів - 20.08.2017 рік (а.с. 13).

Відповідно вбачається, що термін повернення позик за даними договорами закінчився, і сума позик повинна була б бути поверненою, що згідно умов даних договорів, повинно підтверджуватися розписками про повернення коштів.

Проте розписки про повернення нею коштів відсутні і відсутні підстави вважати, що термін повернення боргів був продовжений. Оскільки відповідно до даних договорів позики, умови договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складання письмового документу.

Суд першої інстанції зазначив, що згідно даних договорів вбачається, що факт отримання грошових коштів ОСОБА_4 від позикодавців повинно підтверджуватися розписками. Проте такі розписки до суду не надавалися.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, оскільки відповідно до умов наданих в матеріали справи договорів позики від 01 лютого 2011 року /а.с.10/ та від 20 серпня 2016 року /а.с. 13/ , а саме відповідно до п. 6.1 даних договорів вбачається, що вказані Договори набирають чинності з моменту надання позики Позичальнику /що підтверджується відповідною розпискою Позичальника/ і є дійсними до моменту його повного виконання. П. 6.2 передбачено, що умови Договорів можуть бути змінені за взаємною згодою Сторін з обов»язковим складанням письмового документу. Розписки про передачу коштів Позичальнику, як передбачено умовами Договорів в матеріалах справи відсутні, умови Договорів Сторонами не змінювались.

З вищезазначеного не вбачається, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допустив порушень норм матеріального чи процесуального права та залишив не розглянутими обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутні підстави для відступлення від рівності часток чоловіка та дружини на спільне майно подружжя та не вбачається підстав для розподілу боргів за договорами позики.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 03 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, третя особа: служба у справах дітей Черкаської міської ради про поділ спільного майна подружжя залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Гончар Н.І.

Сіренко Ю.В.

Пономаренко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 30 січня 2018 року.