Ухвала суду № 71877571, 29.01.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/793/46/18 Справа № 711/107/18 Категорія: ст. 181 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2018 року, якою відносно

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстроване місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактичне місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов’язків, передбачених ст. 194 КПК України. Строк дії ухвали визначено до 11 березня 2018 року, -

в с т а н о в и л а :

05 січня 2018 року слідчий звернувся до суду з клопотанням, в якому просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладанням обов'язків: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою; не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із ОСОБА_9 та свідками по даному кримінальному провадженню; здати на зберігання слідчому документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.

В обґрунтування клопотання зазначено, що досудове розслідування здійснюється за обставинами, відповідно до яких ОСОБА_8С, який є одноосібним засновником ПП «Меблева фабрика «РОМІРА», та з 18.12.2013р. будучи призначеним на посаду директора вказаного підприємства, достовірно знаючи про наявність в ПП «Меблева фабрика «РОМІРА» кредитних зобов'язань перед ПАТ «Державний ощадний банк України», за договорами кредитної лінії № 08-12 від 27.09.2012 на суму 910 000 грн. та договору кредитної лінії № 22-13 від 18.11.2013 на суму 1200 000 грн., переслідуючи умисел на заволодіння отриманих в ПАТ «Державний ощадний банк України» грошових коштів, користуючись репутацією підприємства, як добросовісного платника, шляхом обману, з метою неповернення отриманих ПП «Меблева фабрика «РОМІРА» коштів по вказаних кредитних договорах, з квітня 2015р. перестав здійснювати платежі по кредитних зобов'язаннях підприємства та вступив у злочинну змову із ОСОБА_9 з метою підробки документів та створення умов для шахрайського заволодіння державними коштами ПАТ «Державний ощадний банк України».

По обставинах кримінального провадження ОСОБА_8С, діючи від імені ПП «Меблева фабрика «РОМІРА», з метою збільшення боргових зобов'язань підприємства, 01.07.2014р. підписав із ОСОБА_9 договір будівельного підряду б/н від 01.07.2014 на виконання робіт по будівництву, ремонту, реконструкції та технічному переоснащенню об'єкта, розташованого в Черкаському районі, с Червона Слобода по вул. Берегова-Промислова, 12, за ціною 2 750 000,40грн.

В подальшому, в невстановленому досудовим розслідуванням місці, в липні 2015 року (точної дати під час досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_10 склав та спільно з ОСОБА_8 підписали завідомо підроблений офіційний документ - акт прийому виконаних підрядних робіт форми КБ-2В за липень 2015 рік на суму 2 750 000,40грн, до якого внесено переліки робіт та матеріалів, які згідно висновку судово-економічної експертизи №647/17-23, 900 17-23 від 17.08.2017 та висновку судової будівельно-технічної експертизи №787/16-23 від 28.07.2017 фактично не виконувались, та за які ПП «Меблева фабрика «РОМІРА» не розрахувалась. Тим самим, ними штучно створено кредитне зобов'язання ПП «Меблева фабрика «РОМІРА» перед ФОП ОСОБА_10 на суму 2 750 000,40грн основного боргу та штрафу в сумі 825 000,12грн.

В подальшому ОСОБА_8 з метою ухилення від виплати заборгованості по кредитних договорах 26.02.2016 звернувся до господарського суду Черкаської області з заявою про порушення справи про банкрутство, в якій просив визнати ПП «Меблева фабрика «РОМІРА», банкрутом.

Постановою господарського суду Черкаської області від 23.03.2016 ПП «Меблева фабрика «Роміра» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Далі, з метою утримання більшості голосів кредиторів та подальшого управління процедурою банкрутства, крім реальних кредиторів, кредиторами боржника ПП «Меблева фабрика «Роміра» визнано самого засновника підприємства ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_9 (на загальну суму 3 577 756,52 грн.)

В подальшому 29.07.2016 комітетом кредиторів (більшість голосів складають кредиторські вимоги ФОП ОСОБА_10М.), незважаючи на заперечення представника кредитора ПАТ «Державний ощадний банк України», прийнято рішення про укладення мирової угоди з прощенням практично всіх боргів, зокрема перед ПАТ «Державний ощадний банк України».

Своїми вищевказаними протиправними діями ОСОБА_8 та ОСОБА_10 реалізували свій злочинний умисел та шахрайським шляхом заволоділи грошовими коштами держави в особі ПАТ «Державний ощадний банк України» за Договором кредитної лінії №08-12 від 27.09.2012 в сумі 591 298,49 грн., що в 970 раз перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та по договору кредитної лінії № 22-13 від 18.11.2013 в сумі 1 097 121,85, що в 1801 раз перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є особливо великими розмірами.

04.01.2018р. винесено письмове повідомлення ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2018 року у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовлено. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8, 21.06.1967р.н., запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання і покладено на нього наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;

- не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора або суду за межі Черкаської області;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування із ОСОБА_9 та ОСОБА_11

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу визначено тривалістю два місяці, тобто на період до 11 березня 2018р.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_7, який діє від імені підозрюваного ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_8

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що слідчий суддя не врахував відсутність доказів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 злочину за ч.4 ст.190 КК України. Крім того, звертає увагу, що відомості про вчинене кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР ще 26.08.2016 року, тобто майже за півтора року до вирішення питання про обрання запобіжного заходу. Протягом цього часу жодних обмежень та заходів процесуального примусу до ОСОБА_8 не застосовувалось. Тому потреби в застосуванні на даний час запобіжних заходів до підозрюваного не має.

Захисник ОСОБА_7 та підозрюваний ОСОБА_8, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, не з’явилися, про причини неявки не повідомили, тому колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд без їх участі, що узгоджується з положеннями ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Яшника Б.С., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали клопотання та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

За змістом ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Постановляючи ухвалу про обрання найбільш м’якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання, слідчий суддя виходив з того, що існує обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину, що підтверджено доказами долученими до клопотання, однак, запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання буде достатнім для запобігання ризикам, які передбачені п.п.3,4 ст. 177 КПК України, а саме: незаконно впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.1 та 2 ч.1 ст. 194 КПК України , але не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов’язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.

Згідно положень ст. 179 КПК України особисте зобов’язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов’язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов’язки, передбачені ст. 194 цього кодексу.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог, передбачених статтями 178, 194 КПК України, а саме, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 злочину за ч.4 ст.190 КК України, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, санкція якого у випадку визнання особи винною передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років, особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв’язки, одружений, не має негативної репутації, відшкодував шкоду ПАТ «Ощадбанк», та дійшов вірного висновку про те, що застосування найбільш м’якого запобіжного заходу, а саме, особистого зобов’язання є достатнім і забезпечить належну поведінку підозрюваного ОСОБА_8

З наведених підстав колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 щодо безпідставності застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 та вважає, що вони не підлягають до задоволення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що будь-яких підстав для скасування ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2018 року не має.

На підставі викладеного, керуючись статтями 131, 132, 154, 155, 156, 157, 404, 405, 407, 422 КПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 – залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2018 року, якою застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання – без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :