Постанова № 71877359, 09.01.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/34/18Головуючий по 1 інстанції - Пересунько Я.В. Категорія: 59 Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2018 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі:

Головуючого Нерушак Л.В.

Суддів Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради - В.О. Конотопської на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2017 року, ухваленого суддею Пересунько Я.В., у справі за позовом Департамент соціальної політики Черкаської міської ради до ОСОБА_4 про повернення безпідставно набутих грошових коштів, -

в с т а н о в и л а :

15 травня 2017 року Департамент соціальної політики Черкаської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про повернення безпідставно набутих грошових коштів.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 згідно до заяви від 2 грудня 2014 року та відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (далі - Порядок, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) отримував адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

За результатами проведеної Державною фінансовою інспекцією в Черкаській області ревізії використання коштів, виділених з державного бюджету на надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за період з 1 жовтня 2014 року по 31 липня 2016 року, встановлено випадки призначення адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам за паспортом, серія та номер якого внесено до реєстру втрачених документів, що є порушенням п.п. 6, 7 Порядку.

Позивач зазначає, що було встановлено, що ваідповідачем ОСОБА_4 незаконно отримано щомісячну адресну допомогу за період із 2 грудня 2014 року по 1 червня 2015 року, у розмірі 5304 грн. 95 коп. за паспортом, який внесено до реєстру втрачених документів.

Відповідача ОСОБА_4 було повідомлено про необхідність повернення безпідставно набутої грошової допомоги, однак на даний час кошти ним не повернуто.

У зв`язку з вищевикладеним, Департамент соціальної політики Черкаської міської ради просив суд стягнути з ОСОБА_4 на їх користь надміру виплачені кошти у розмірі 5304 грн. 95 коп.

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2017 року у задоволенні позовних вимогах Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради - відмовлено.

Не погоджуючись із ухваленим заочним рішенням суду першої інстанції, представник Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради - В.О. Конотопська оскаржила рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

Апелянт вважає, що рішення є незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального права та таким що підлягає скасуванню. Апелянт посилається, що ревізорами ДФІ в Черкаській області було встановлено, що відповідач незаконно отримав кошти по щомісячній адресній допомозі за період з 02.12. 2014 року по 01.06. 2015 року у розмірі 5304 грн. 95 коп. у зв'язку із оформленням грошової допомоги за паспортом, який внесено до реєстру втрачених документів, що підтверджується даними довідки. Тому відповідач безпідставно отримав грошову допомогу у розмірі 5304 грн. 95 коп. на підставі паспорту громадянина України серії ЕМ номер 721586, який внесено до реєстру вкрадених та втрачених, а тому недійсних документів. Апелянт просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.09.2017 року у справі №712/5894/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

П. 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження у вказаній справі відкрито до набрання чинності редакції ЦПК України (15 грудня 2017 року), а тому розгляд подання, у відповідності до п. 9 Перехідних положень ЦПК України, продовжується за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції ЦПК України.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується даними судових повісток про вручення.

Справа двічі не розглядалась та була відкладена у зв'язку із неотриманням відповідачем судової повістки про дату розгляду справи, тому було надруковано оголошення в газеті «Урядовий кур'єр « № 234 від 12 грудня 2017 року про дату та час розгляду справи для належного повідомлення відповідача.

Заслухавши суддю - доповідача, сторін, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів про те, що паспорт відповідача ОСОБА_4 серія НОМЕР_2, перебуває серед викрадених та втрачених, як і не підтверджена також наявність у ОСОБА_4 двох паспортів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 2 грудня 2014 року ОСОБА_4 було видано довідку № 7102001040 про взяття його на облік як особи, яка переміщена з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції. Рішенням від 9 грудня 2014 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначено допомогу як переміщеній особі на проживання (а.с. 9).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлені Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно ст. 2 якого Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішнього переміщених осіб», визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішнього переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в ст. 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

З метою підтримки та соціального захисту тимчасово переміщених осіб КМУ встановлено надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, що передбачено постановою КМУ № 505 від 01.10.2014 року, якою також затверджений Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку грошова допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи на підставі заяви ОСОБА_5 від 02.12.2014 року та відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505, заявник отримував в Управлінні соціального захисту населення Соснівського району департаменту соціальної політики Черкаської міської ради адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 5 вказаного Порядку для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім'ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім'ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім'ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку.

Згідно п. 5 Порядку при зверненні із заявою про отримання допомоги для покриття витрат на проживання, у тому числі й на оплату житлово-комунальних послуг, особа має пред'явити паспорт громадянина України.

Звертаючись з даним позовом про повернення безпідставно набутих грошових коштів , позивач послався на те, що паспорт ОСОБА_5 серія НОМЕР_2 значиться в реєстрі втрачених документів, а тому він незаконно отримав кошти по щомісячній адресній допомозі за період з 02.12. 2014 року по 01.06. 2015 року у розмірі 5304 грн. 95 коп.

Такі ж доводи апелянтом вказуються в апеляційній скарзі, де апелянт вважає, що відповідач ОСОБА_4 безпідставно отримав грошову допомогу на підставі паспорту, який внесено до реєстру викрадених та втрачених документів.

Відповідно до п. 10.4 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13 квітня 2012 року № 320 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 2 липня 2012 року за № 1089/21401, погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв'язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.

Згідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин справи (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно даних листа № 12/3.3-31279 Управління Державної міграційної служби України у Луганській області від 12 вересня 2017 року ОСОБА_4 паспортом громадянина України не документувався, інформація про втрату паспорта серії НОМЕР_2 відсутня. Згідно інформаційної підсистеми «ФМ «Недійсні документи» Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами, інформація про втрату паспорта серії НОМЕР_2 відсутня (а.с.46).

Згідно листа № 06/19193 Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області від 13 вересня 2017 року паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданий Кам'янобрідським РВ УМВС України в Луганській області 14 серпня 2000 року на ім'я ОСОБА_4 як втрачений не значиться.

Судом не встановлено, а позивачем не надано належних і допустимих доказів про те, що паспорт ОСОБА_4 серія НОМЕР_2, перебуває серед викрадених та втрачених, не підтверджена також наявність у ОСОБА_4 двох паспортів.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобовязання в натурі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, оскільки доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, були предметом розгляду суду першої інстанції , яким судом дана належна оцінка, тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та вимог позивача про задоволення позову.

Інших доводів, які слугували підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог позивача апеляційна скарга не містить.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки доводи апелянта не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, зводяться до невірного трактування норм матеріального права і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 258, 268, 367, 374, 375 , 381- 384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради - В.О. Конотопської - залишити без задоволення.

Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2017 року у справі за позовом Департамент соціальної політики Черкаської міської ради до ОСОБА_4 про повернення безпідставно набутих грошових коштів - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Бородійчук В.Г.

Василенко Л.І.