Постанова № 71876877, 30.01.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2018 року м. Рівне

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шеремет А.М.

секретар судового засідання: Вихотень Я.В.

за участі: сторін та їх представників - адвокатів Курганської О.В. і Сокаля В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Рівненського районного суду від 27 жовтня 2017 року, що постановлена в м. Рівне під головуванням судді Гладишевої Х.В., в справі №570\4452\17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Друга Рівненська державна нотаріальна контора; про визнання права власності на садовий (дачний) будинок у порядку спадкування (час постановлення ухвали невідомий),

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Рівненського районного суду від 27 жовтня 2017 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_3 про забезпечення зазначеного позову через накладення арешту і заборони Другій Рівненській державній нотаріальній конторі оформляти право власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 до прийняття рішення по суті.

У поданій на рішення апеляційній скарзі позивач покликалася на порушення судом норм процесуального права.

На її обґрунтування зазначалося про помилковість вказівки суду щодо дати звернення із заявою про забезпечення позову - замість "7 жовтня 2017 року" вважала правильним "13 жовтня 2017 року", вказавши, що потребує вжиття таких заходів до 21 жовтня 2017 року. Ці обставини мають значення для справи, адже Друга Рівненська державна нотаріальна контора має намір видати відповідачу правовстановлюючі документи на спадщину, після чого своє право позивач вправі оформляти лише в судовому порядку. Вважає, що ухвала суду від 18 жовтня 2017 року, якою її зобов'язано подати окрему заяву про забезпечення позову та сплатити судовий збір, перешкодила їй своєчасно захистити свої права. Так, заходів забезпечення вона потребувала до 21 жовтня 2017 року, а не пізніше, що вже було недоцільно саме з вини суду.

Тому суд знехтував наведеним і розглянув заяву у день її надходження, висунувши іншу штучну перешкоду і відмовивши у задоволенні її за відсутності підстав.

Покликаючись на ст.ст. 293, 294, 311 ЦПК України (в попередній редакції), просить забезпечити позов, наклавши арешт і заборонивши Другій Рівненській державній нотаріальній конторі і відповідачу оформляти право власності на квартиру АДРЕСА_1 до прийняття судом рішення по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи позивача, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Як установлено матеріалами справи, на вирішенні Рівненського районного суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Друга Рівненська державна нотаріальна контора; про визнання права власності на садовий (дачний) будинок у порядку спадкування. Предметом спору є право на садовий (дачний) будинок, що розташований в Олександрійській сільській раді Рівненського району на території дачного товариства масиву "Борковський" по АДРЕСА_2. Цей будинок входить до складу спадщини після смерті матері сторін. Право власності на нього за фізичними чи юридичними особами не зареєстроване, хоча позивач вважає себе його фактичним власником через те, що протягом останніх 10 років доглядає його, користується ним та володіє (а.с. 1-3).

Згідно з ч. 3 ст. 151 ЦПК України (в попередній редакції) забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в абз. першому п. 4 своєї постанови від 22.12.2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник та існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, з'ясувавши, що між сторонами виник та існує цивільно-правовий спір з приводу спадкового майна, правильно виходив з того, що заходи забезпечення повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо пов'язаними із предметом спору, бути співмірним заявленим матеріально-правовим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Окрім того, позивачем не надано тих доказів, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених у ч. 3 ст. 151 ЦПК України (в попередній редакції), тобто до утруднення чи невиконання рішення суду.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права не заслуговують на увагу, оскільки не призвели до помилкового вирішення питання про забезпечення позову (абз. другий ч. 2 ст. 376 ЦПК України)

Не можна погодитися і з твердженнями позивача про невмотивованість висновків про відсутність підстав для забезпечення позову.

Повно та правильно встановивши обставини процесуального питання, а також з'ясувавши, що невжиття заходів забезпечення позову не призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, районний суд переконався у необґрунтованості забезпечення позову, відповідні мотиви про що відобразив у своїй ухвалі.

Підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення відповідно до ст. 375 ЦПК України є постановлення ухвали судом першої інстанції з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 367-368, 374-375, 381-384, 389-391 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського районного суду від 27 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови складено 30.01.2018 р. о 13 год. 40 хв.