Постанова № 71876675, 30.01.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2018 року м. Рівне

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шеремет А.М.

секретар судового засідання: Вихотень Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 18 жовтня 2017 року, що ухвалене в м. Рівне під головуванням судді Харечка С.П., в справі №569/7753/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"; про відшкодування шкоди (дата складання повного тексту: 18.10.2017 року),

в с т а н о в и л а:

У травні 2017 року в суд звернулася ОСОБА_2 через свого представника - адвоката ОСОБА_3 із позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - НАСК "Оранта" або Страховик); про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Мотивовано позов тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу завдано шкоди, частину якої добровільно виплачено НАСК "Оранта". Оскільки відповідач заперечує проти виплати різниці у відшкодуванні, що становить 8 793, 35 гривень, вважав, що її мусить сплатити ОСОБА_1 Крім того, йому завдано й моральної шкоди, розмір якої оцінив у 2 000 гривень.

Рішенням Рівненського міського суду від 18 жовтня 2017 року позов задоволено частково:

Стягнуто із відповідача на користь ОСОБА_2 8 793, 35 гривень різниці вартості відновлювального ремонту. В задоволенні інших вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

У поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликався на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

На її обґрунтування зазначалося про неврахування судом вимог ст. 215 ЦПК України в попередній редакції щодо форми та змісту рішення. Залишено без уваги письмову заяву позивача, де він просив Страховика оцінити та відшкодувати шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також його згоду із розміром та способом визначення відшкодування. Також не взято до уваги наданий позивачем доказ - "Акт фактичних робіт" від 03.02.2017 року, де вказано, що вартість ремонту автомобіля НОМЕР_1, складає 19 680, 00 гривень. Існує інший доказ, перевірений судом, щодо розміру шкоди - "Дослідження №ВК9972АТ-26.04/5" від 26.04.2017 року. Він становить 10 886, 65 гривень.

Наведені докази оцінено судом помилково, без з'ясування обставин, що мають значення для справи, зробивши висновки, які суперечать обставинам справи. При цьому, "Акт фактичних робіт" від 03.02.2017 року вважав недопустимим та неналежним доказом у справі.

На його думку, 100 000 гривень ліміту страхового відшкодування було достатньо для покриття шкоди відповідно до поліса АК/1740280 за рахунок НАСК "Оранта". При вирішенні справи суд повинен був керуватися ст. 22 ЦК України та п. 8.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, що затверджений наказом Міністерства юстиції України і Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142\5\2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за №1074\8395, а також ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність".

Зважаючи на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове - про відмову в задоволенні позову повністю.

Іншими учасниками справи рішення суду не оскаржувалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Частково задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції правильно виходив із доведеності та обґрунтованості позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, оскільки обов'язок відповідача сплатити її розмір передбачений законом і відповідає обставинам справи.

Щодо моральної шкоди, то підстав для її відшкодування відповідачем судом встановлено не було.

Як убачається з матеріалів справи, і ці обставини сторонами не оспорюються, 27 грудня 2016 року о 19 год. 40 хв. в м. Рівне по вулиці Гагаріна, 26, водій ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_2, при перестроюванні праворуч не надав переваги в русі автомобілю НОМЕР_1, який рухався в попутному напрямку під керуванням позивача в тій самій смузі, куди мав намір перестроїтися відповідач, скоївши з ним зіткнення. В результаті дорожньо-транспортної пригоди обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Наведені факти зафіксовано в постанові Рівненського міського суду від 13 січня 2017 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, встановленого ст. 124 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу розміром 340 гривень (а.с. 5).

Згідно із ч. 4 ст. 61 ЦПК України в попередній редакції (аналогічні положення містяться і в ч. 6 ст. 82 ЦПК України) вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Обов'язкова цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована НАСК "Оранта", про що свідчить також поліс №АК/1740280 від 01.12.2016 року, яким передбачено ліміт відшкодування шкоди, заподіяної майну, у 100 000 гривень (а.с. 37).

Проведеним "Дослідженням №ВК9972АТ-26.04/5" від 26.04.2017 року з'ясовано, що збитки, завдані власникові автомобіля НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді становлять 10 886, 65 гривень (а.с. 46-50). Дана сума страхового відшкодування була перерахована Страховиком на користь ОСОБА_2 (а.с. 51).

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу виплати різниці позивачу між страховим відшкодуванням, нарахованим і сплаченим НАСК "Оранта", та сумою, встановленою "Актом фактично виконаних робіт" від 03.02.2017 року, яка понесена позивачем і повинна бути виплачена на його користь відповідачем.

Так, із зазначеного "Акту фактично виконаних робіт" (а.с. 6) видно, що при виконанні таких робіт:

Демонтаж-монтаж:

-передня ліва дверка 250 грн.;

-задня ліва дверка 250 грн.;

-накладка порога 200 грн.

Рихтування автомобіля:

-заміна задньої арки 1 300 грн.;

-заварювання заднього лівого лонжерона 1 500 грн.;

-витягування центральної стійки кузова 2 900 грн.

Фарбування автомобіля:

-переднє ліве крило (локально) 1 600 грн.;

-передня ліва дверка (з 2-х боків) 2 900 грн.;

-заднє ліве крило 2 500 грн.;

-задній лівий дверний пройом 1 200 грн.;

-задня ліва дверка з 2-х боків 2 900 грн.;

-фарбування холдингів (2 шт) 500 грн.;

-накладка лівого порога 1 200 грн.

Антикорозійна обробка 260 грн.

Мийка автомобіля 220 грн.

Загальна сума без податку на додану вартість склала 19 680 грн.

Фіскальний чек від 03.02.2017 року свідчить про перерахування позивачем на користь підприємця ОСОБА_4, який виконав ремонтно-відновлювальні роботи, зазначеної суми (а.с. 7).

Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1.)шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2.)за наявності вини лише особи, якій завдано шкоду, вона їй не відшкодовується;

3.)за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин,що мають істотне значення.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1.)втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2.)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обстави, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, віднявши від уже сплачених Страховиком 10 886, 65 гривень 19 680 гривень як фактично понесених на ремонтно-відновлювальні роботи, суд правильно отримав реальні збитки у розмірі 8 793, 35 гривень.

Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин підлягають застосуванню норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув із відповідача на користь ОСОБА_2 8 793, 35 гривень.

Щодо доводів апеляційної скарги про помилковість застосування норм матеріального права, то вони спростовуються правильністю висновків міського суду.

Не заслуговують на увагу і посилання відповідача на порушення норм процесуального права, оскільки будь-яких фактів, які свідчили би про такі процесуально-правові дефекти, що потягли би хибність оскаржуваного рішення, ОСОБА_1 не надав, а апеляційним судом не було здобуто.

Згідно із абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Не можна погодитися як з необґрунтованими і з твердженнями про помилковість оцінки доказів у справі, адже відповідно до ст. 212 ЦПК України в попередній редакції суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Решта доводів відповідача є помилковими і з ними погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, хоча автор скарги формально наполягає на перегляді оскаржуваного рішення в повному обсязі, однак де-факто в частині відшкодування моральної шкоди судове рішення ним не оскаржувалося. Таким чином, унеможливлюється право апеляційного суду перевірити законність та обґрунтованість рішення суду щодо часткової відмови ОСОБА_2 у позові.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення відповідно до ст. 375 ЦПК України є ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367-368, 374-375, 381-384, 389-391 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду від 18 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: