Рішення № 71875176, 23.01.2018, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/6563/17

Провадження №2/524/387/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2018 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого - судді - Нестеренка С.Г., при секретарі - Бельченко Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ «Приватна охоронна фірма «Скорпіон-2016», ПрАТ «СК «Брокбізнес», ПрАТ «СК «Мегаполіс», ПрАТ «СК «Уніка» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року до суду звернувся ОСОБА_1 з вказаним позовом до ОСОБА_2

Позивач зазначав, що працівниками управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції, згідно постанови слідчого СВ Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавській області про закриття кримінального провадження від 29 квітня 2017 року, на водія ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 23 березня 2017 року близько 18 год. 35 хв. на проспекті Лесі Українки у м. Кременчуці. Під час якої зіткнулися автомобіль НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, автомобіль «РУТА» державний номер НОМЕР_7, під керуванням водія ОСОБА_5, автомобіль ВАЗ-21113, державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, автомобіль ВАЗ-21070, державний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_6.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09 червня 2017 року водій ОСОБА_2, за вчинене адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, був визнаний винним, а провадження по справі було закрито у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Внаслідок ДТП автомобіль НОМЕР_4 отримав механічні пошкодження, в результаті чого, ОСОБА_1 були понесені матеріальні збитки, а саме вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 52 824,44 грн., а величина матеріальних збитків, завданих автомобілю становить 38 354,69 грн., вартість проведення експертизи становить 1000 гривень.

Просив стягнути з відповідача у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - 14 469,75 грн., моральну (немайнову) шкоду - у розмірі 5 000 грн., витрати пов'язані з оплатою висновку судового експерта у розмірі 1000 грн., а також судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2017 року було залучено позивачем - ОСОБА_1, відповідачем - ОСОБА_2, третьою особою - ТОВ «Приватна охоронна фірма «Скорпіон-2016». Ухвалою суду від 29 жовтня 2017 року було залучено відповідачем - ТОВ «Приватна охоронна фірма «Скорпіон-2016», третіми особами - ОСОБА_6, ОСОБА_5, ТОВ «АТП-15307». Ухвалою суду від 14 листопада 2017 року було залучено відповідачами - ПрАТ «СК «Брокбізнес», ПрАТ «СК «Мегаполіс», ПрАТ «СК «Уніка».

Позивач ОСОБА_1та його представник ОСОБА_7 у судове засідання не прибули, просили розглянути справу за їх відсутності, позов підтримали, про що надали письмові заяви.

Відповідач ОСОБА_2, представники відповідачів ПрАТ «СК «Мегаполіс»,ПрАТ «СК «Уніка»,ТОВ «Приватна охоронна фірма «Скорпіон-2016», ПрАТ «СК «Брокбізнес», представник третьої особи ТОВ «АТП-15307» та треті особи - ОСОБА_6, ОСОБА_5 у судове засідання повторно не прибули, були повідомленні про час та місце розгляду справи належним чином.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09 червня 2017 року, яка набрала законної сили, у справі про адміністративне правопорушення № 524/3672/17, № провадження 3/524/2659/17 за ст. 124 КУпАП, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, а провадження в справі закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ч. 4 ст. 38 КпАП України.

У постанові судом встановлено, що 23 березня 2017 року близько 18 год. 35 хв. на проспекті Лесі Українки у м. Кременчуці водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем НОМЕР_5 під час перестроювання не витримав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху допустив зіткнення з транспортним засобом ВАЗ-2107030, р.н. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_6, який отримавши прискорення зіткнувся з автомобілем «РУТА» р.н. НОМЕР_7, під керуванням водія ОСОБА_5, з автомобілем НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_1.

Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. У постанові вказано про те, що ОСОБА_2 порушив п.п. 12.1, 10.1, 11.4 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, обставини щодо місця дій та їх вчинення відповідачем ОСОБА_2, як водієм, за обставин вказаних у постанові суду від 09 червня 2017 року повторному доказуванню не підлягають.

Внаслідок ДТП автомобіль НОМЕР_4, яким позивач ОСОБА_1 керував на час ДТП на законних підставах, отримав механічні пошкодження, що підтверджується висновком експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля від 30 травня 2017 року за № 40-17, проведеного та складеного спеціалістом - автотоварознавцем ОСОБА_8 (а.с.а.с. 13-17).

Згідно висновку автотоварознавчого дослідження за № 40-17, складеного спеціалістом - автотоварознавцем ОСОБА_8 30 травня 2017 року, вартість відновлюваного ремонту ВАЗ-21113 становить 52824,44 грн., а вартість матеріальних збитків становить 38354,69 грн. (а.с. 17).

Відповідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

У відповідності до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями та бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при

вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01 березня 2013 року визначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

У п. 5 цієї Постанови Пленуму встановлено, що відповідно до частини першої статті 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно п. 6 вказаної Постанови Пленуму особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

Згідно п. 14 Постанови Пленуму при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Суд вважає, що на час ДТП позивач ОСОБА_1 на законних підставах керував автомобілем НОМЕР_6.

Відповідач ОСОБА_2 не подав суду належні і допустимі докази на спростування позову та відсутності його вини у вчиненні ДТП, заподіянні матеріальної шкоди позивачеві у вигляді механічних пошкоджень автомобіля ВАЗ-21113, непереборної сили, умислу та/або грубої необережності в своїх діях під час ДТП, яка мала місце 23 березня 2017 року, а також щодо його перебування у трудових відносинах з ТОВ «Приватна охоронна фірма «Скорпіон-2016» на час ДТП.

На підставі встановлених обставин, суд приходить до висновку, що матеріальна шкода у вигляді механічного пошкодження автомобіля ВАЗ-21113, належного позивачеві на час ДТП як власнику, була заподіяна позивачу з вини відповідача внаслідок його неправомірних дій, що полягали у порушенні правил дорожнього руху, котрі перебували у безпосередньому причинному зв'язку з наслідками ДТП - заподіянням механічних пошкоджень автомобіля позивача.

01 вересня 2017 року ПАТ «Страхова компанія «Уніка», в якій була застрахована відповідальність відповідача ОСОБА_2, виплатила позивачу ОСОБА_1, як потерпілій особі від дій ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі матеріального збитку, а саме: 38 354,69 грн.

Згідно висновку автотоварознавчого дослідження за № 40-17, складеного спеціалістом - автотоварознавцем ОСОБА_8 30 травня 2017 року, вартість відновлюваного ремонту ВАЗ-21113 становить 52824,44 грн., а вартість матеріальних збитків становить 38354,69 грн.

Суд вважає, що за даних обставин обов'язок відшкодувати завдану матеріальну шкоду повинен нести відповідач з вини якого відбулася дорожньо-транспортна пригода.

Також, суд вважає, що в результаті ДТП, за вчинення якої відповідача було притягнуто до кримінальної відповідальності, з вини відповідача, між неправомірними діями якого та наслідками ДТП є прямий причинний зв'язок, позивачеві також була заподіяна моральна шкода у вигляді моральних страждань внаслідок одержаних тілесних ушкоджень, тривалого перебування позивача на лікуванні, зміни способу та укладу його життєдіяльності щодо обмеження у вільному пересуванні, здійсненні самостійного обслуговування та догляду за собою.

Моральну шкоду суд оцінює в 5000 грн., як належну і допустиму грошову компенсацію моральних страждань позивача, і такий розмір моральної шкоди суд вважає справедливим та співмірним перенесеним позивачем фізичних та моральних страждань.

Суд приходить до висновку, що саме з вини відповідача ОСОБА_2 була заподіяна позивачеві ОСОБА_1 матеріальна шкода на суму 14469,75 грн. та моральна шкода, яка полягає, у тому, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивач мав моральні страждання, порушення звичного порядку, укладу життєдіяльності, необхідності вирішення питання шляхом звернення до правоохоронних та судових органів, що потребувало додаткового часу. Суд погоджується з розміром моральної шкоди в 5000 грн., оскільки такий розмір є справедливим та співмірним як належна компенсація моральних страждань.

Тому, з відповідача на користь позивачанеобхідно стягнути у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - 14469,75 грн., моральної шкоди 5000 грн., суму витрат, пов'язаних з оплатою послуг за проведення автотоварознавчого дослідження - 1000 грн., а також у повернення сплаченого судового збору в сумі 1280 грн.

У задоволенні позовної заяви в іншій частині вимог необхідно відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1188 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10-13, 18, 76 - 83, 258, 264, 265, 273, 281, 282, 283, 284, 289, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - 14469,75 грн., моральної шкоди 5000 грн., суму витрат пов'язаних з оплатою послуг за проведення автотоварознавчого дослідження - 1000 грн., а також у повернення сплаченого судового збору кошти в сумі 1280 грн.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в іншій частині вимог.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої упродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області безпосередньо або через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення виготовлено 30 січня 2018 року.

Суддя: