Постанова № 71875032, 25.01.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/305/17 Головуючий у І інстанції Рудюк О. Д.Провадження № 22-ц/780/168/18 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я. С.Категорія 26 25.01.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 вересня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року представник ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 26 вересня 2017 року між ним та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 00428671-200313, згідно якого банк відкрив відповідачці картковий рахунок НОМЕР_1 та відкрив відновлювану відкличну кредитну лінію.

Вказує, що банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, натомість відповідачка свої обов'язки з повернення кредиту на умовах повернення, строковості та платності не виконує, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 63 167,00 грн., з яких 44 917, 00 грн. простроченого тіла кредиту та 18 250 грн. заборгованості за комісією., які він просить стягнути з відповідачки на його користь, а також судові витрати.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26 вересня 2017 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» кредитну заборгованість у розмірі 40 917, 00 грн. та 1378, 00 грн. судових витрат, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням, представник ПАТ «Дельта Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

У обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не було враховано тих обставин, що відповідно до п.1.3 розділу 5 Правил надання банківських послуг при здійсненні кредитування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» від 18 липня 2012 року № 392, строк позовної давності щодо вимог про повернення кредитну, сплати процентів, плат, комісій, неустойки до договору складає п'ятдесят років. Крім того зазначає, що комісії є невід'ємною частиною доходу фінансового інструменту та є активом, а не послугою, а тому вважає висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення комісії та застосування строку позовної давності до вимог про стягнення боргу безпідставним та необґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачкою були порушені умови кредитного договору в частині вчасного повернення кредитних коштів зі сплатою процентів, однак вимоги банку у частині стягнення заборгованості по комісії задоволенню не підлягають, оскільки законом не передбачено права кредитора на стягнення комісії за користування кредитом як супутньої послуги, крім того до позовних вимог у частині стягнення боргу за тілом кредиту підлягає застосуванню загальний строк позовної давності у три роки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 березня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_3 укладено договір № 004-28671-200313 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки, згідно якого шляхом відкриття відновлюваної відкличної кредитної лінії відповідачу надає кредит на загальну суму 100 000,00 грн. та на день укладання договору встановлює ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 50 000,00 грн.

Відповідно до 2.3. клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитною лінією та /або Овердрафтом за ставки, які зазначені в тарифах.

Відповідно до п.3.6 договору клієнт картки зобов'язаний щомісяця в строки, визначені правилами здійснювати погашення заборгованості у вигляді обов'язкового мінімального платежу (ОМП), складові якого зазначаються у тарифах. Обов'язковими складовими ОМП є частка погашення заборгованості, Овердрафт та прострочення заборгованість попередніх періодів. В залежності від умов Тарифів до складу ОМП можуть включатись інші платежі.

Відповідачка своїх зобов'язань за кредитним договором не виконує, суму заборгованості та нараховані проценти не сплачує, через що станом на 13 грудня 2016 року за ОСОБА_3 рахується заборгованість на загальну суму 63 167,00 грн., яка складається з простроченого тіла кредиту у розмірі 44 917,00 грн. та заборгованості за комісіями у розмірі 18 250,00 грн.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно до ч. 1, 3 ст. 5 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами-підприємцями. Надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа.

Дія положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами, поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи,договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачкою належним чином не виконуються зобов'язання за кредитним договором щодо повернення взятих коштів, тому позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягають частковому задоволенню із врахуванням строку позовної давності, оскільки Умови надання споживчого кредиту фізичним особам, якими установлено позовну давність тривалістю в п'ятдесят років, не містять підпису відповідачки, та сторони в передбаченому законом порядку не укладали письмову угоду щодо збільшення цього строку.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про те, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, однак позивачем не надано доказів того, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за комісіями не підлягають задоволенню.

Доводи апелянта про наявність між сторонами угоди про збільшення загального строку позовної давності, а також про те, що комісія за обслуговування кредиту є фінансовою складовою доходу банку, а тому може бути стягнутий з відповідачки, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а тому не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які, відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 375, ЦПК України, колегія судів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: