Постанова № 71874947, 24.01.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/11/16-ц Головуючий у І інстанції Кравченко Л. М.Провадження № 22-ц/780/51/18 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.Категорія 26 24.01.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.

суддів Сліпченка О.І., Таргоній Д.О.

за участю секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та збитків за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

У січні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 03.12.2012 між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір № 50006063 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредитні кошти в сумі 345119,13 грн., що на дату укладення Договору становило еквівалент в сумі 42180,29 доларів США, строком на 60 місяців, за змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки «Ауді», модель А4, 2012 року випуску, а відповідач зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредит в повному обсязі, а також сплатити проценти передбачені умовами договору.

В якості забезпечення виконання умов договору між ТОВ «Порше Мобіліті» та відповідачем було укладено договір застави транспортного засобу № 50006053 від 03.12.2012, за яким відповідачем було передано в заставу транспортний засіб марки «Ауді», модель А4, 2012 року випуску.

У зв'язку із тим, що відповідач починаючи з квітня 2015 року почав порушувати умови договору щодо виплати щомісячних платежів, сплачуючи їх з значним порушенням строків встановлених Графіком погашення кредиту, утворилась заборгованість.

Станом на 24.12.2015 заборгованість відповідача перед позивачем становила 21187,81 грн. Позивач 19.05.2015 направив відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту та сплати заборгованості. Вимога відповідачем була отримана 30.05.2015 та не виконана.

Загальна сума основного боргу відповідача на день подачі позову становить 612303,15 грн. Також позивачу спричинено збитки, до яких відносяться витрати на юридичні послуги: а саме послуги ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» у сумі 14559,22 грн. з урахуванням ПДВ, послуги ТОВ «Юридична фірма «Вернер» в сумі 12000,00 гр. з урахуванням ПДВ.

Позивач вважає, що має всі підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача відповідно до положень ст.22 ЦК України реальних збитків в розмірі 26559,22 грн. внаслідок неналежного виконання зобов'язань. Також позивач поніс витрати на страхування предмету застави, які становлять з урахуванням ПДВ 63391,00 грн., а всього позивачу заподіяно збитки в розмірі 89950,89 грн. Вважає, що відповідач також має сплатити неустойку (штраф) за порушення умов договору відповідно до п.п. 3.3., який становить 69023,83 грн. Крім того, підлягають стягненню з відповідача і штрафні санкції, передбачені п. 8.3. кредитного договору за порушення п.п. 5.2., 5.3., 5.4., 8.2 договору у розмірі 2429,45 грн.

За порушення умов п. 8.4. договору щодо невиконання п.5.5 договору відповідач має сплатити штраф в розмірі 51767,87грн., а всього штрафних санкцій 123221,15 грн., пеню за порушення зобов'язань за п.8.1 договору в розмірі 1313,67 грн.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у сумі 8528,71 грн. та інфляційні втрати у сумі 7276,79 грн. Таким чином розмір заборгованості відповідача складається з основного боргу, основного боргу зі сплати додаткового кредиту, збитків, штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат і становить 842594,36 грн.

Під час судового розгляду справи, позивачем були збільшені позовні вимоги. При цьому були враховані також сплачені відповідачем платежі у розмірі 62364,18 грн., які були направлені на погашення штрафу за порушення умов Договор за п.8.3. у розмірі 242,45 грн., несплаченого страхового платежу за квітень 2015 року на суму 7489,18 грн. відповідно до рахунку-фактури № 245002/4098 від 06.04.2015 р., несплаченого страхового платежу за травень 2015 року на суму 6553,43. Відповідно до рахунку фактури № 245002/4098 від 08.05.2015 р., частково несплаченого страхового платежу за червень 2015 року на суму 5800,56 грн. відповідно до рахунку-фактури № 245002/4098 від 05.06.2015 р.; збитків у розмірі 5709,22 грн. відповідно до рахунку-фактури № 132 від 30.04.2016 р.

Позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача заборгованість, відповідно до Кредитного договору № 50006053 від 03.12.2012, яка складається з основної суми заборгованості в розмірі 681143,42 грн.; збитків в розмірі 121795,38 грн.; штрафу в розмірі 120791,70 грн., пені в розмірі 1313,67 грн. три проценти річних в розмірі 392,36 грн.; інфляційні втрати в розмірі 1124,73 грн., а всього 926561,26 грн.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Порше Мобіліті» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції, не зважаючи на зміст заявлених позовних вимог та обставин справи, які викладені в позовній заяві і наведені в позовній заяві розрахунки, не повно та не об'єктивно з'ясовано всі обставини справи та зміст заявлених вимог та не повною мірою досліджені докази у справі, що призвело до неправильних та передчасних висновків.

Висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не надано розрахунок заборгованості не відповідають обставинам справи, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем було детально наведено розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором від 03.12.2012 станом на 24.12.2015, а в заяві про збільшення позовних вимог наведено розрахунок залишку неповернутої суми кредиту з урахуванням обмінного курсу та процентів за користування ним.

Окрім того, в заяві про збільшення позовних вимог було подано розрахунок несплачених щомісячних страхових платежів.

Також судом першої інстанції при вирішенні даного спору не було застосовано норми чинного законодавства, що передбачають зобов'язання відповідача повернути кошти у відповідному розмірі із врахуванням обмінного діючого курсу валюти та сплатити проценти за користування ними.

На підставі викладеного, скаржник просив апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.12.2012 між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 50006053 відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредитні кошти в сумі 345 119,13 грн., що на момент укладення договору є еквівалентом у сумі 42 180,29 доларів США за курсом 8,1820 грн./долар США «КІБ» ПАТ «Креді Агріколь Банк» строком на 60 місяців зі змінною процентною ставкою і з цільовим призначенням - для придбання автомобіля марки «Ауді», модель А4, 2012 року випуску (Т.1, а.с.13,14-43).

Відповідач за умовами договору взяв на себе зобов'язання, зокрема, повернути грошові кошти та сплатити відповідні проценти за користування у порядку та спосіб, встановлений кредитним договором.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами було укладено договір застави транспортного засобу № 50006053, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Копійкою В.В. Предмет застави - транспортний засіб «Ауді», модель А4, 2012 року випуску (Т.1, а.с.39-43).

Відповідно до п. 3.2.1.Умов кредитування, які є невід'ємною частиною кредитного договору № 50006053 від 03.12.2012 р., у випадку порушення боржником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту, на строк більше ніж 30 (тридцять) календарних днів, кредитодавець має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав.

Відмовляючи у задоволенні вимог ТОВ «Порше Мобіліті» про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, суд першої інстанції такі свої висновки обґрунтовував відсутністю в матеріалах справи належного розрахунку заборгованості за кредитом, що з його точки зору свідчить про недоведеність позовних вимог.

З наведеними висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, вважаючи їх безпідставними. Хоча позивачем й не було надано розрахунку заборгованості за кредитом в якості окремого документу, тим не менш, розмір заборгованості, період та порядок її обрахування за кожним видом нарахувань за кредитом було зазначено в тексті позовної заяви. Таким чином, зважаючи на те, що чинне процесуальне законодавство не містить вимоги щодо представлення такого розрахунку саме у вигляді окремого документа, підстави для неприйняття розрахунку, викладеного в позовній заяві, відсутні, відтак висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості вимог позивача не відповідають дійсним обставинам.

Відображаються проведені за кредитом відповідача операції й у наданій суду виписці з рахунку ОСОБА_2 (а.с.18 т.3). Зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд саме на підставі позовної заяви та доданих до неї документів мав можливість перевірити правомірність нарахування позивачем заборгованості за кредитом. Оскільки суд безпідставно ухилився від перевірки доводів позовної заяви, рішення суду не може бути визнано законним і обґрунтованим і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п. 1.1 Загальних умов кредитування, підписаних ТОВ «Порше Мобіліті», позичальником ОСОБА_2, які є додатком до Кредитного договору, компанія зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі, визначеній у Кредитному договорі, в українських гривнях. У Кредитному договорі сторони встановлюють еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, прийнятній для сторін.

Згідно із п. 1.3 Загальних умов кредитування сторони погоджуються, що кошти у повернення кредиту позичальником відображають справедливу вартість кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання компанією очікуваної станом на дату сплати таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти, як це погоджено сторонами у Кредитному договорі.

У пп. 1.3.1 п. 1.3 Загальних умов кредитування визначено, що розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти на день укладення Кредитного договору у Графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною Кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у Кредитному договорі.

Відповідно до Графіку погашення кредиту ОСОБА_2 зобов'язався здійснювати погашення кредиту та процентів шляхом сплати щомісячних платежів у сумі, еквівалентній 894,13 доларів США (а.с. 22-23 т. 1).

Судова колегія не може погодитись із запереченнями відповідача проти позову, які зводяться,зокрема, до того, що застосування еквівалентів платежів в іноземній валюті є протиправним і умови договору є несправедливими.

За положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У силу ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Не вважається пропонуванням споживчого кредиту застереження про можливість надання його під час придбання продукції. Надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

Наведена норма закону не містить заборони на визначення грошового зобов'язання у гривні із зазначенням еквівалента суми зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За положеннями ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Отже, визначення сторонами в Договорі еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті відповідає вимогам ст. 533 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи спірний Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позичальник на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного Договору та в подальшому виконував його умови.

При цьому, сторонами досягнуто домовленість щодо положення Кредитного договору про сплату усіх платежів за Кредитним договором у гривнях з перерахунком за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначених у Графіку погашення кредиту.

Крім того, відповідно до п. 9.5 Загальних умов кредитування ОСОБА_2 своїм підписом засвідчив, що ТОВ «Порше Мобіліті» належним чином ознайомило його з інформацією, передбаченою ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», та з Правилами надання фінансових послуг (кредитів), затверджених компанією.

Згідно із п. 9.6 Загальних умов кредитування ОСОБА_2 підтвердив, що йому надано вичерпну інформації про умови надання послуги фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника.

Відповідно до положень статей 525-526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено договором кредиту і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Наданими доказами підтверджено, що ОСОБА_2 порушує свої зобов'язання за Кредитним договором, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість.

Згідно із пп. 1.4.1, 1.4.2, 1.4.3 п. 1.4 Загальних умов кредитування, надання кредиту здійснюється починаючи з дати укладення кредитного договору. Датою надання кредиту є дата списання коштів у розмірі суми кредиту з рахунка компанії відповідно до умов Кредитного договору.

Повернення кредиту здійснюється позичальником у повному обсязі в терміни, встановлені Графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими Загальними умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту (стаття 3).

До 10 числа кожного місяця компанія надсилає позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до Графіка погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до Графіка погашення кредиту.

Відповідно до Графіка погашення кредиту датою сплати чергового платежу є 15 число поточного місяця (а.с. 22-23 т. 1).

За умовами п. 3.2 Загальних умов кредитування сторони погодили, що компанія має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав.

19 травня 2015 року ТОВ «Порше Мобіліті» на адресу ОСОБА_2 направлено вимогу про дострокове повернення кредиту та сплати заборгованості за Кредитним договором, яка залишені позичальником без задоволення (а.с. 54-56 т. 1).

Відповідачем не спростовано, що за березень, квітень 2015 року ним не сплачувались чергові платежі на суму 22353,25 грн. та 21012,06 грн. відповідно.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що станом на 16.08.2016 неповернута сума кредиту за Договором становить еквівалент у гривні 24369 доларів США, що відповідно до курсу валют 25.10 грн./дол. США ПАТ «Креді Агріколь Банк» дійсного станом на 16.08.2016 складає 611672,69 грн.( 24 369,43 *25,10).

За умовами п. 2.1, 2.4 Загальних умов кредитування за використання кредиту в межах встановленого терміну кредитування позичальник сплачує компанії проценти за процентною ставкою (фіксованою або змінною), визначеною у Кредитному договорі.

Нарахування процентів здійснюється щомісячно 15 числа поточного місяця. Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до Графіка погашення кредиту.

Враховуючи умови Кредитного договору, зокрема, розмір процентної ставки - 9,9 %, стягненню на користь ТОВ «Порше Мобіліті» підлягають проценти за користування кредитними коштами у розмірі 69470,73 грн (611672,69 *9,9%*413/360 = 69470,73 грн).

Таким чином, загальна сума основного боргу зі сплати кредиту становить 681143,42 грн.

Статтею 611 ЦК визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Поняття збитків визначено ст. 22 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.

04 грудня 2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 укладено Договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Копійкою В.В. та зареєстрований в реєстрі за №5984, предметом якого є автомобіль AUDI модель А4, р.н. НОМЕР_1 (а.с. 39-43 т. 1).

Відповідно до п. 2.3.7. договору застави в день підписання цього Договору заставодавець за власні кошти здійснює страхування Предмету застави на користь заставодержателя.

Відповідно до п.2.3.9. в тому випадку, якщо заставодавець не сплатить страховій компанії страхові платежі у строки, обумовлені договором страхування, який буде укладений згідно з пунктом 2.3.7. цього Договору, Заставодавець дає згоду та доручає Заставодержателю здійснити від імені і за рахунок заставодавця сплату страхових платежів, передбачених таким договором страхування, на користь страхової компанії заставодавець компенсує заставодержателю витрати, понесені останнім у зв'язку із виконанням даного доручення в порядку, передбаченому кредитним договором.

Відповідно до п. 5.5, 5.6 Загальних умов кредитування позичальник зобов'язується забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором, протягом усього строку дії Кредитного договору в страховій компанії, яка авторизована компанією. Страхування зазначеного майна здійснюється щорічно на вказаних умовах до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором. Позичальник зобов'язаний невідкладно надавати компанії оригінали відповідних полісів страхування.

Якщо позичальник у порушення пункту 5.5. цього Кредитного договору не укладе договір страхування або якщо укладений договір страхування не буде чинним з будь-яких причин, компанія на власний вибір укладе такий договір страхування від власного імені або від імені позичальника та здійснить сплату страхових платежів, передбачених таким договором страхування, на користь страхової компанії відповідно до умов, передбачених цими Загальними умовами кредитування. Позичальник надає згоду і доручає компанії здійснити від імені і за рахунок позичальника сплату страхових платежів на користь страхової компанії. Позичальник компенсує компанії витрати, понесені останньою у зв'язку із виконанням даного доручення/укладанням договору страхування від власного імені та сплатою страхових платежів, в порядку, передбаченому пунктами 1.7.1-1.7.6 цього Договору.

03 грудня 2012 року між ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_2 укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 245002/4098/0001000 та додаткова угода № 1 до цього договору була укладена 22 листопада 2013 року (а.с. 34 т. 1).

Оскільки ОСОБА_2 порушені зобов'язання, вказані в п. 5.5 Загальних умов кредитування щодо сплати страхових платежів на користь страхової компанії за договором страхування, ТОВ «Порше Мобіліті» було сплачено страхові платежі за період з квітня 2015 року липень 2016 року на загальну суму 93862,52 грн. без ПДВ. (т. 1, а.с. 59-89; т.2, а.с. 104-126).

При цьому, ТОВ «Порше Мобіліті» в заяві про збільшення позовних вимог зазначає, що відповідачем після подання до суду позову були сплачені грошові кошти в розмірі 62364.18 грн, з яких 19843,17 грн. були зараховані за несплачені страхові платежі за квітень 2015 року, травень 2015 року та червень 2015 року разом з ПДВ. Однак, ТОВ «Порше Мобіліті» всупереч вимогам чинного податкового законодавства було зараховано такі суми, включаючи до них ПДВ.

Так, відповідно до п. 196.1., п. 196.1.3. ст.. 196 Податкового Кодексу України, не є об'єктом оподаткування операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Таким чином, частина грошових коштів, що були сплачені відповідачем та зараховані на погашення несплачених страхових платежів не повинні були включати відшкодування ПДВ, яке ніби то було сплачено ТОВ «Порше Мобіліті» (ТОВ «Порше Мобіліті» не надало належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ними було здійснено сплату ПДВ за страхові платежі). Відповідно, заборгованість відповідача перед ТОВ «Порше Мобіліті» за страховими платежами зменшилася та становить 74019,35 грн.

Також не підлягають задоволенню вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» про стягнення 21690 грн. з урахуванням податку на додану вартість, зазначені у позовній заяві як збитки та сплачені ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М», ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» та ТОВ «Юридична фірма «Вернер» за супроводження процесу звернення стягнення на предмет застави, супроводження процесу стягнення заборгованості та підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості відповідно до кредитного договору та представництва інтересів позивача у суді.

Так, захист порушених, невизнаних або оспрюваних прав, свобод та інтересів здійснюється судом.

За правилами цивільного судочинства витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, відносяться до судових витрат та питання їх відшкодування вирішується судом під час розгляду справи по суті.

Отже, витрати ТОВ «Порше Мобіліті» на юридичну допомогу ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» не є збитками і не підлягають відшкодуванню на підстав ст. 22 ЦК України.

Щодо витрат ТОВ «Порше Мобіліті» за послуги ТОВ «Юридина фірма Вернер» у розмірі 10000,00 грн без ПДВ ( 12000,00 грн з ПДВ), колегія суддів зазначає таке.

Частиною 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року №10, при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи 15 жовтня 2010 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ТОВ «Юридична фірма Вернер» укладено Договір про надання юридичних послуг №24/2010. (а.с. 126-140 т. 1)

Згідно Додаткової угоди №224 від 10.08.2015 року до Договору про надання юридичних послуг №24/2010 ТОВ «Юридична фірма Вернер» зобов'язалося надати ТОВ «Порше Мобіліті» правову допомогу по справі про звернення стягнення на предмет застави та стягнення заборгованості та збитків з ОСОБА_2 за Договором кредиту №50006053 від 03.12.2012 року. (а.с. 215-218 т. 1)

Матеріали справи не містять даних, що ТОВ «Юридична фірма Вернер» є юридичною особою, яка займається діяльністю з надання правової допомоги, а представники ТОВ «Порше Мобіліті», які підписали позовну заяву та приймали відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7 брали участь у справі як представники ТОВ «Порше Мобіліті» на підставі виданої ним же довіреності, а не на підставі довіреності ТОВ «Юридична фірма Вернер».

До матеріалів справи не було долучено документів на підтвердження того, що вони є працівниками ТОВ «Юридична фірма Вернер».

Крім того, ТОВ «Порше Мобіліті» не було надало суду розрахунку витрат на правову допомогу. Разом з тим, чинним законодавством України не передбачено можливість стягнення витрат на правову допомогу поза межами судового розгляду справи.

За таких обставин відсутні підстави для стягнення на користь ТОВ «Порше Мобіліті» витрат на правовому допомогу в сумі 12000 грн. з ПДВ.

Щодо позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті» про стягнення пені за період з 16.04.2015 року по 24.12.2015 року в розмірі 1313,67 грн. та штрафу в розмірі 120791,70 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 8.1, 8.2 Загальних умов кредитування передбачено, що у разі порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту, позичальник сплачує компанії пеню у розмірі 10% річних від суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно.

У разі порушення позичальником терміну повернення кредиту, визначеного у статті 3.3, за винятком умови порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту, передбаченої в статті 3.2.1, позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20 відсотків від суми кредиту.

Згідно із п. 8.4 Загальних умов кредитування у випадку будь-якого порушення позичальником вимог пункту 5.5 цього Кредитного договору, включаючи, але не обмежуючись випадками укладення позичальником договору страхування із страховою компанією, неавторизованою компанією тощо, позичальник сплачує на вимогу компанії штраф в розмірі 15% від суми кредиту.

Із наведеного вище вбачається, що пеня застосовується у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту, а штраф - за неповернення кредиту в тридцять календарних днів з дати одержання повідомлення про дострокове повернення кредиту (п. 3.3 Загальних умов кредитування); за порушення п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 Загальних умов кредитування; за порушення п. 5.5 Загальних умов кредитування, включаючи, але не обмежуючись випадками укладення позичальником договору страхування із страховою компанією, неавторизованою компанією тощо.

Отже, пеня та штраф у даній справі застосовані за різні порушення умов Кредитного договору.

Таким чином, на користь ТОВ «Порше Мобіліті» підлягає стягненню пеня в розмірі 1313,67 грн та штраф у розмірі 120791,7 грн. (штраф згідно п. 8.2 - 69023,83 грн. грн, п. 8.4 - 51767,87 грн.).

За положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно позовної заяви та розрахунку, зазначеному в ній, 3% річних за період із 16.04.2015 року по 24.08.2015 року становлять 392,36 грн.

Суд погоджується з наданим ТОВ «Порше Мобіліті» розрахунком 3% річних, оскільки він узгоджується з матеріалами справи і не спростований відповідачами, а заявлені вимоги відповідають положенням ст. 625 ЦК України.

При цьому, не підлягають задоволенню вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1124,73 грн, оскільки зобов'язання позичальника щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом були визначені в еквіваленті до іноземної валюти долар США і обчислення заборгованості відбулося з переведенням долара США у гривні.

З урахуванням наведеного вище, стягненню підлягає сума в розмірі 877660,50 грн. що складається з: основного боргу зі сплати кредиту в розмірі 681143,42 грн., пені в розмірі 1313,67 грн., 3% річних у розмірі 392,36 грн., штрафу в розмірі 120791,70 грн., збитків у розмірі 74019,35 грн.

Враховуючи, що колегією суддів вирішено апеляційну скаргу у даній справі задовольнити частково, то відповідно апеляційним судом повинно бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат.

Так, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позов було подано до суду першої інстанції у січні 2016 року, таким чином при розрахунку судового збору використовуватимуться ставки, що діяли на момент звернення до суду з позовом.

Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів справи та визначено судом, при зверненні до суду першої інстанції з даним позовом ТОВ «Порше Мобіліті» було вірно сплачено судовий збір в розмірі 13898 грн. 42 коп. = (926561,26*1,5/100), де 926561,26 - ціна позову з урахуванням збільшених вимог, а 1,5 - ставка судового збору.

Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги ставка судового збору становила 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, тобто не залежно від того в якій частині були задоволені позовні вимоги.

Таким чином, при зверненні до суду з апеляційною скаргою ТОВ «Порше Мобіліті» було вірно сплачено судовий збір в розмірі 15288 грн. 26 коп., що підтверджується квитанцією про сплату судового збору (Т. 2, а.с. 252).

Колегія суддів, враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено частково, а саме 94,72 % = ((877660,50:926561,26*100), де 877660,50 сума, що підлягає до задоволення, а 926561,26 - сума, яку просив стягнути позивач) від заявлених вимог, то відповідно з відповідача слід стягнути судовий збір, пропорційно до задоволених вимог.

Так, за звернення до суду з позовом з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ТОВ «Порше Мобіліті» судовий збір в розмірі 13164 грн. 58 коп. = (13898,42*94,72/100), а за звернення до суду з апеляційною скаргою з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ТОВ «Порше Мобіліті» судовий збір в розмірі 14481 грн. 04 коп. = (15288,26*94,72/100). Загальна сума судового збору, що підлягає стягненню становить 27645 грн. 62 коп.

На підставі ст.ст. 22, 192, 203, 215, 525, 526, 533, 549, ч. 4 ст. 559, ст. 611, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 626, ст. 627, ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 1049, ч. 1, 2 ст. 1050, ст. 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», статтями 367, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2017 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, ;реєстраційний номер облікової картки фізичної особи платника податків : НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (місцезнаходження: проспект Павла Тичини, 1В, офіс «В», Україна. 02152, ідентифікаційний код 36422974, п/р 26001014076000, філія «КІБ» ПАТ «Креді Агріколь банк», м.Київ, МФО 300379) суму заборгованості відповідно до кредитного договору №50006053 від 03 грудня 2012 року в розмірі 877660,50 грн. що складається з: основного боргу зі сплати кредиту в розмірі 681143,42 грн., пені в розмірі 1313,67 грн., 3% річних у розмірі 392,36 грн., штрафу в розмірі 120791,70 грн., збитків у розмірі 74019,35 грн.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 про стягнення збитків у розмірі 21690 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1124,73грн. відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 13164 грн. 58 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 14481 грн. 04 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції буде складено в межах процесуальних строків, що визначені цивільно-процесуальним законодавством.

Головуючий

Судді: