Постанова № 71874899, 18.01.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/8375/13-ц Головуючий у І інстанції Пухна О.М.Провадження № 22-ц/780/229/18 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л. А.Категорія 26 18.01.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 січня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

за участю секретаря Марченка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 21 січня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого останньому надано кредит на купівлю нерухомого майна та земельної ділянки на загальну суму 280 тис. доларів США зі сплатою 12% річних та терміном до 21 січня 2029 року. У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_2 кредитних зобов'язань станом на 03 березня 2014 року утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 257 067 доларів 15 центів США та 2 447 387 грн. 35 коп. - пені, 3% річних, плати за обслуговування кредиту, які з урахуванням уточнених позовних вимог, ПАТ «Родовід Банк» просило стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2014 року позовні вимоги задоволені повністю.

Дана справа розглядалась судами неодноразово.

Не погоджуючись з рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2014 року, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції змінити та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки додатковій угоді до кредитного договору, згідно якої йому було надано відстрочку по сплаті періодичних платежів. Крім того, зазначив, що стягнення суми процентів за користування кредитом у розмірі 2 219,57 доларів США та щомісячної плати за обслуговування кредиту у розмірі 11 023,99 грн. є безпідставним, а нарахування пені у випадку порушення строків сплати щомісячної плати за обслуговування кредиту не передбачено умовами договору та чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов «ПАТ Родовід Банк», суд першої інстанції виходив із того, що боржник зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку із чим утворилась заборгованість за кредитом, процентами та пеня, які підлягають стягненню з відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 21 січня 2008 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого останньому надано кредит на купівлю нерухомого майна та земельної ділянки на загальну суму 280 тис. доларів США зі сплатою 12% річних терміном до 21 січня 2029 року.

10 жовтня 2012 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до кредитного договору від 21 січня 2008 року, за умовами якої сторони погодили відстрочити сплату основної заборгованості, процентів та комісій за кредитом строком на три місяці, з жовтня 2012 року по грудень 2012 року; погодили порядок погашення заборгованості та порядок нарахування процентів і комісій.

ОСОБА_2 належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконував, унаслідок чого за розрахунком банку станом на 03 березня 2014 року утворилась заборгованість за тілом кредиту та відсотками у розмірі 257 067 доларів 15 центів США, та пеня, 3 % річних за користування кредитом, плата за обслуговування кредиту, що разом становить 2 447 387 грн. 35 коп.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів встановлений договором або законом. Стягнення з боржника, який порушив грошове зобов'язання, сум індексації грошового боргу та процентів не перешкоджає стягненню у передбачених законом або договором випадках неустойки (пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (чч. 1,2 ст. 551 ЦК України).

Як установлено судами, відповідно до п. 4.5 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язався сплачувати банку пеню за кожний день прострочення у розмірі 1,6 процентів від суми простроченої заборгованості, тобто 48 % в місяць від простроченої суми.

Відтак, умовами договору передбачено сплату пені виключно за невчасне внесення плати по тілу кредиту та відсотків за користування кредитом.

За загальним правилом, період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

До ухвалення рішення суду заяву про застосування строку позовної давності ОСОБА_2 не надав.

Отже колегія суддів дійшла до висновку про відсутність законних підстав для застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені. При цьому посилання на ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка застосовується щодо розміру неустойки у разі, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків є також безпідставним.

Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права і процесуального права.

Ураховуючи наведене та положення ст.375 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 6 ст. 259, ст. 268, 383 ЦПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2залишити без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2014 року- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Волохов Л.А.

Судді: Матвієнко Ю.О.

Мельник Я.С.