Вирок № 71874423, 30.01.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/223/18

Провадження №1-кп/359/254/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2018 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Пугач Д.О.,

за участю прокурора Кюрджиєва М.Г., потерпілого ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження за №12017110100002589, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.11.2017 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, неодруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, тимчасово не працюючого, працюючого зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше неодноразово судимого, засудженого за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.12.2016 року за ч.1 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України та з іспитовим строком на два роки, -

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.190 КК України, під час іспитового строку, будучи засудженим за ч.1 ст. 185 КК України за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.12.2016 року, за наступних обставин.

09.11.2017 року, приблизно о 22 год. 00 хв., ОСОБА_2, перебуваючи поблизу супермаркету «Еко маркет», що розташований по вул. Київський шлях, 2/14, в м. Борисполі Київської області, зустрівся з ОСОБА_1, після чого вони разом пішли до магазину і зробили покупки.

В той час, коли ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 вийшли з приміщення супермаркету, ОСОБА_2, під час спілкування з ОСОБА_1, побачив у нього мобільний телефон «Huyawei GR2017» моделі BLL-L21, після чого у нього виник умисел на заволодіння ним шахрайським шляхом.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, ОСОБА_2, будучи раніше засудженим за вчинення злочинів проти власності, перебуваючи під час іспитового строку, маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, діючи умисно та повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що його дії носять незаконних характер, скориставшись доброзичливими та довіритель ними відносинами з ОСОБА_1, ввів останнього в оману, та попросив телефон, щоб зателефонувати.

Після цього, ОСОБА_2 взяв телефон та зробив вигляд, що здійснює телефонний дзвінок, відійшов від ОСОБА_1, та з місця скоєння злочину втік. Викраденим майном ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_1 матеріальних збитків на суму 5136 грн. 67 коп.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив умисні дії, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, тобто скоїв кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.2 ст.190 КК України.

Доказами вчинення указаного кримінального правопорушення, є особисті покази обвинуваченого, надані ним в судовому засіданні.

З урахуванням позиції обвинуваченого, потерпілого та думки прокурора, суд, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому злочину, крім допиту обвинуваченого, зважаючи на те, що учасниками судового провадження фактичні обставини не оспорювались (щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини, завданих матеріальних збитків потерпілому, та повторності скоєного під час іспитового строку).

В судовому засіданні, ОСОБА_2 свою вину у інкримінованому йому злочині визнав повністю, розкаявся у скоєному та зазначив, що зрозумів значення вчиненого ним, приніс свої вибаченні потерпілому, відшкодував частково матеріальні збитки, завдані злочином, та висловив намагання виправити свою поведінку в подальшому, не вчиняти порушень законодавства України в майбутньому, надати йому можливість виправитись.

Просив врахувати при обранні міри покарання те, що він станом на 29.01.2018 року працевлаштувався, і намагається офіційно працювати, хоча доказів цьому суду не надав, та те що він має соціальні зв’язки.

Щодо обставин вчиненого злочину, повідомив, що він дійсно за обставин, викладених в обвинувальному акті, розуміючи значення своїх дій, та перебуваючи на іспитовому строку за попереднім вироком, маючи судимості за злочини проти власності, заволодів шахрайським шляхом мобільним телефоном свого знайомого ОСОБА_1, попросивши зателефонувати з нього, та в подальшому втік і здав його до ломбарду. Зазначив, що злочин вчинив із-за скрутного матеріального становища.

Після його скоєння, вони з потерпілим примирились, а він частково відшкодував вартість телефону.

Потерпілий ОСОБА_1 підтвердив примирення з обвинуваченим та просив його не притягати до кримінальної відповідальності, оскільки ОСОБА_2 відшкодував йому завдані матеріальні збитки.

Крім того, судом також досліджені докази, що свідчать про особу обвинуваченого та речові докази у справі.

Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію обвинуваченого, його захисника та відсутність з цього приводу клопотань прокурора.

При цьому розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого йому обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.

Повторність вчинення злочинів, як кваліфікуюча ознака, відповідає встановленим судом обставинам, оскільки ОСОБА_2 має непогашену та не зняту судимість за вчинення попереднього злочину проти власності, за що був засуджений вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.12.2016 року, та мав покарання з іспитовим строком, під час дії якого і вчинив новий злочин проти власності.

З урахуванням наведеного, показів обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_2 дійсно вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.190 КК України, внаслідок чого у суду відсутні сумніви щодо притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за санкцією указаної статті кримінального закону.

Злочин вчинено за обставин, наведених в обвинувальному акті.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини їх вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, у зв’язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст. 190 КК України.

Так, судом враховується те, що ОСОБА_2 вчинив умисний злочин середньої тяжкості, з урахуванням положень ст. 12 КК України. Так, санкцією ч.2 ст. 190 КК України передбачено покарання до трьох років позбавлення волі.

За час судового розгляду справи в суді, обвинувачений вів себе позитивно, дотримувався встановленого в суді порядку, зауважень головуючого не отримував.

Суд враховує, що у відповідності до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжує покарання не встановлено.

Щодо наявності пом’якшуючих відповідальність ОСОБА_2 обставин, суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття, сприяння органам досудового слідства в розкритті злочину, та відшкодування завданих збитків потерпілому ОСОБА_1, що останній підтвердив в судовому засіданні.

Доказів вчинення кримінального правопорушення внаслідок скрутного матеріального становища обвинуваченого, ОСОБА_2 суду не надано, доказів цьому не встановлено і під час дослідження судом документів судового провадження.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_2 на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває. За місцем проживання характеризується негативно, схильний до вживання спиртних напоїв. ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований, та неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за скоєння умисних злочинів проти власності, має не зняту та непогашену судимість, а доказів наявності міцних соціальних зв’язків суду не надано.

В той же час, потерпілий ОСОБА_1 претензій майнового та морального характеру до обвинуваченого не має, оскільки ним здійснено відповідне відшкодування збитків.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення його особистості та відношення до скоєного ним.

ОСОБА_2 має можливість сплати штраф, про що сам зазначив в суді, та процесуальні витрати, пов’язані з розглядом справи, однак це не може бути підставою для призначення покарання у виді штрафу, зважаючи на особу обвинуваченого, а тому суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на один рік.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України призначаючи покарання за сукупністю вироків, шляхом частково приєднання невідбутого покарання за вироком від 07.12.2016 року, слід визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді трьох років одного місяця позбавлення волі.

Дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчинених злочинів та його особу.

В той же час, підстав для повторного застосування ст. 75 КК України, та призначення ОСОБА_2 покарання з іспитовим строком, судом не встановлено, зважаючи на те, що раніше вже ст. 75 КК України до обвинуваченого була застосована, а новий умисний злочин середньої тяжкості вчинено ним саме під час дії іспитового строку.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

До набрання вироком суду законної сили, на думку суд, слід застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту із визначенням відповідних обов’язків та забороною залишення приміщення за місцем проживання в нічний час.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні становлять 296 грн. 61 коп., які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь Держави України.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 126, 318, 322, 363-368 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом частково приєднання невідбутої частини покарання за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.12.2016 року за ч.1 ст. 185 КК України, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту його затримання.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком суду законної сили обрати у вигляді домашнього арешту із забороною залишення місця проживання в період з 22.00 год. до 06.00 год. наступного дня та зобов’язанням повідомляти суд та прокурора про необхідність зміни місця проживання, виїзду за межі Київської області, обов’язкової явки на виклик до суду чи прокурора.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) на користь Держави України (р/р 31250281118154, в Державній казначейській службі України, МФО 820172, ЄДРПОУ 25575285) процесуальні витрати, пов’язані із залученням експерта в розмірі 296 (двісті дев’яносто шість) грн. 61 коп.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя С.М.Вознюк