Ухвала суду № 71873456, 25.01.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 154/1598/15 Провадження №11-кп/773/43/18 Головуючий у 1 інстанції:Канівець Л. Ф. Категорія: ч.1 ст.483 МК УкраїниДоповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2018 року місто ОСОБА_1

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Гапончука В.В.,

суддів – Борсука П.П., Подолюка В.А.,

з участю

секретаря – Старенько Л.М.,

прокурора – Олішкевича О.В.,

захисника – ОСОБА_2,

обвинуваченого – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальне провадження №42015030000000108 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06 квітня 2016 року, щодо нього,

ВСТАНОВИВ:

Даним вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, житель ІНФОРМАЦІЯ_3, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одружений, непрацюючий, раніше не судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 41 (сорока одного) неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що становить 697 (шістсот дев’яносто сім) гривень.

Вироком вирішено долю речових доказів.

Згідно вироку суду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 розпорядженням Президента України № 450 /2014 від 04.04.2014 року призначений на посаду голови Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області, яка відповідно до ст.25 Закону України «Про державну службу» відноситься до 3 категорії посад державних службовців.

Перебуваючи на вказаній посаді ОСОБА_3 14.10.2014 року близько 17 години в приміщенні кабінету загального відділу ОСОБА_3 - Волинської районної державної адміністрації, що по вулиці Небесної Сотні, 3 в м. Володимирі-Волинському, під час раптово виниклого словесного конфлікту за його ініціативою із заступником голови Володимир-Волинської районної ради ОСОБА_4 умисно на ґрунті особистих неприязних сосунків наніс останньому сконцентрований удар кулаком в обличчя.

В результаті нанесеного удару ОСОБА_4 отримав тілесне ушкодження у вигляді синця на внутрішній поверхні верхньої губи, яке відповідно до висновку судово - медичної експертизи № 413 від 10.04.2015 року відносяться до категорії легкого тілесного ушкодження .

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки суду викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, так як жодного належного доказу про те, що він вдарив ОСОБА_4 в судовому засіданні досліджено не було. Просить вирок суду скасувати та постановити новий, яким його виправдати.

Заслухавши суддю-доповідача, який доповів суть вироку, пояснив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити, прокурора, який апеляційну скаргу обвинуваченого вважав безпідставною, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Із цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази, як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх, оцінити за своїм внутрішнім переконанням та дати остаточну оцінку, що ґрунтується на їх всебічному, повному й неупередженому дослідженні під час судового розгляду з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв’язку.

Оцінка доказів згідно зазначеної статті є компетенцією суду, який постановив вирок.

При перевірці вироку суду першої інстанції колегією встановлено, що суд правильно встановив фактичні обставини справи. Дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковано за ч.1 ст. 125 КК України і висновок про доведеність вини обвинуваченого у скоєнні інкримінованого злочину відповідає сукупності зібраних у справі та досліджених у судовому засіданні доказів, яким дано остаточну юридичну оцінку, яка ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності та з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що в судовому рішенні наведено докладні мотиви з посиланням на дослідженні у судовому слідстві докази.

Так в ході судового розгляду встановлено, що винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину, щодо доведеності якої у обвинуваченого були наявні заперечення, повністю підтверджується наступними доказами, зокрема:

- показаннями потерпілого ОСОБА_4, який вказав, що 14 жовтня 2014 року, близько 17 години між ним та ОСОБА_3 у приміщенні кабінету загального відділу ОСОБА_3 - Волинської районної державної адміністрації, що знаходиться на третьому поверсі адміністративного приміщення ОСОБА_3 - Волинської районної державної адміністрації виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_3 нічого не пояснюючи кулаком руки наніс удар в праву частину обличчя та удар ногою в пах. Вказав, що з метою захисту він відштовхнув обвинуваченого від себе. Зазначив, що ОСОБА_3 він жодних тілесних ушкоджень не наносив та, що останній від його поштовхів на підлогу не падав;

- показаннями свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_5. в яких вони підтвердили показання ОСОБА_4 та вказали, що під час словесного конфлікту, який виник 14 жовтня 2014 року, близько 17 години в кабінеті загального відділу Володимир-Волинської РДА, між ОСОБА_6 та потерпілим, обвинувачений наніс удар кулаком руки в обличчя ОСОБА_4;

- показаннями свідка ОСОБА_7, з яких вбачається, що вона 16.10.2014 року при наданні медичної допомоги ОСОБА_4, який скаржився на болі в правій половині обличчя, виявила забій верхньої щелепи справа. Крім того вказала, що могла помилитися у датах запису в медичній картці хворого про отриману травму обличчя.

- показаннями експерта ОСОБА_8, в яких він підтвердив свої висновки дані при проведенні судово - медичної експертизи ОСОБА_4, та ствердив, що останньому було спричинено легке тілесне ушкодження, яке могло утворитися внаслідок контакту з тупим твердим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею у строк зазначений в постанові слідчого про призначення судово – медичної експертизи;

- протоколом прийняття заяви ОСОБА_4В про вчинене кримінальне правопорушення від 17 жовтня 2014 рок ;

- висновками судово - медичної експертизи № 213 від 21 жовтня 2014 року, № 228 від 07 листопада 2014 року, № 413 від 10 .04 2015 року , згідно яких на тілі ОСОБА_4 виявлено тілесне ушкодження у вигляді гематоми правої щоки, не виключена можливість його виникнення в час вказаний в постанові та матеріалах кримінального провадження, а саме 14.10.2014 року і відноситься до категорії легкого тілесного ушкодження;

- протоколом проведення слідчого експерименту з фототаблицями від 09 грудня 2014 року з свідком ОСОБА_1, яка розказала та показала де саме і яким чином ОСОБА_3 першим наніс удар в область обличчя ОСОБА_4;

- протоколом огляду місця події та фототаблиць від 14.10.2014 року;

- медичною картою стоматологічного хворого № 2178 згідно якої, 16.10.2014 року ОСОБА_4 звернувся до лікаря - стоматолога з приводу нанесення ОСОБА_3 тілесного ушкодження. Лікарем – стоматологом ОСОБА_7 було встановлено, що в ОСОБА_4 був виявлений забій верхньої щелепи справа;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 05 лютого 2015 року та фототаблиць з потерпілими ОСОБА_4 під час якого останній показав досудовому розслідуванню, яким чином ОСОБА_3 наносив йому тілесне ушкодження та після нанесеного удару відштовхував від себе ОСОБА_3

Відповідно суд першої інстанції обґрунтовано поклав показання потерпілого, свідків та інші докази в основу вироку, які є послідовними та узгоджуються між собою та іншими доказами, які в своїй сукупності повно відтворюють картину події, навівши при цьому переконливі мотиви свого рішення, та підставно не взяв до уваги показання обвинуваченого про те, що він тілесних ушкоджень ОСОБА_4 не наносив, оскільки вони суперечать дослідженим в судовому засіданні доказам.

Колегія суддів не може погодитись із доводами обвинуваченого, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Твердження, на які посилається у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_6, були предметом дослідження місцевим судом, який, з’ясувавши доводи всіх учасників кримінального провадження та дослідивши матеріали провадження, надав на них змістовні та обґрунтовані відповіді у судовому рішенні.

Зокрема, суд це зробив шляхом допиту обвинуваченого, потерпілого, свідків, а також дослідивши та оглянувши надані сторонами обвинувачення та захисту письмові докази, висновки судової експертизи. Врахував суд і доводи та виступи учасників провадження в судових дебатах,

Обґрунтовуючи висновок щодо виду та міри покарання призначеного ОСОБА_6, суд, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, наявність обставин, що пом’якшують покарання, а також дані про його особу, дотримався вимог статей 65-67 КК України при призначенні покарання.

Однак, на час розгляду провадження судом апеляційної інстанції закінчились строки давності притягнення обвинуваченого ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, що дає підстави для звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання та часткового задоволення поданої апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш сурове, ніж обмеження волі.

Злочин, передбачений ч.1 ст.125 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6, згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії невеликої тяжкості, а саме кримінальне правопорушення було вчинено 14.10.2014 року . Отже у відповідності до ст. 49 КК України з дня вчинення даного злочину минули строки давності.

Оскільки ОСОБА_6 у апеляційній скарзі ставиться питання про його виправдання за ч.1 ст.125 КК України, то ним фактично заперечується можливість його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, а тому на підставі ч.5 ст.74 КК України він підлягає звільненню від покарання за ч.1 ст.125 КК України, у зв’язку із закінченням строків давності.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408, 409 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06 квітня 2016 року в даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 змінити.

На підставі ст.ст. 74, 49 КК України звільнити ОСОБА_3 від покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, у зв’язку з закінченням строків давності.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Дата набрання законної сили 25.01.2018р.

Суддя В.В. Гапончук

помічник судді О.В. Курбай