Ухвала суду № 71872303, 29.01.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 654/1425/17

Номер провадження : 11-кп/791/140/18 Головуючий в І-й інстанції : Ширінська О.Х.

Категорія: ч.2 ст.286 КК України Доповідач: Калініченко І.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2018 року січня місяця 29 дня

колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого судді : Калініченка І.С.

Суддів: Коломієць Н.О., Калініна О.В.

Секретар судового засідання: Благовещенської О.О.

З участю прокурора: Безушко Т.Г.

Обвинуваченого: ОСОБА_1

Захисника: ОСОБА_2

Потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4

Представника відповідача: ПАТ «Херсонгаз» – ОСОБА_5 ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в залі Апеляційного суду Херсонської області кримінальне провадження за апеляційними скаргами представників ПАТ «Херсонгаз» та ПрАТ «СК Арсенал Страхування» на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 06 листопада 2017 року щодо:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, раніше не судимого, працюючого водієм в ПАТ «Херсонгаз», проживаючого за місцем реєстрації за адресою: м. Херсон, с. Антонівка, вул. Севастопольська, 26 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и л а:

Зазначеним вироком ОСОБА_1визнано винним та засуджено за ч.2 с. 286 КК України і призначено покарання у вигляді 3 років і 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі п. «ґ» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 07.09.2017 р. звільнений від призначеного покарання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до вступу вироку у законну силу не обирався.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у загальному розмірі 5 908, 02 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «СК Арсенал Страхування» моральну шкоду у розмірі 12 800 грн., 7 160 грн. на спорудження пам’ятника, 9 387 грн. на поховання, всього: 29 347 грн.

Стягнуто з ПАТ «Херсонгаз» на користь ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

В решті позовних вимог – відмовлено за недоведеністю. Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «СК Арсенал Страхування» моральну шкоду у розмірі 12 800 грн.

Стягнуто з ПАТ «Херсонгаз» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

В решті позовних вимог – відмовлено.

Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «СК Арсенал Страхування» моральну шкоду у розмірі 12 800 грн.

Стягнуто з ПАТ «Херсонгаз» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

В решті позовних вимог – відмовлено.

Речові докази: автомобіль НОМЕР_1 ТДА, реєстраційний номер НОМЕР_2, автомобіль ВАЗ 21061, реєстраційний номер НОМЕР_3 та причеп «Асканія», реєстраційний номер НОМЕР_4 – повернуто володільцям.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 30.03.2017 р., близько 12.00 год., на автодорозі «Олешки-Гола Пристань-Скадовськ», рухаючись зі сторони с. Олешки, у напрямку м. Гола Пристань, на 15 км + 179 м., неподалік від с. Кохани, Олешківського району, Херсонської області, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1 ТДА, реєстраційний номер НОМЕР_2, порушуючи вимоги п. 2.3. «б», п. 13.1. та п. 13.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. (із змінами та доповненнями), а саме: п. 2.3 «б», відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 13.1, відповідно до якого водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу повинен дотримуватись безпечної дистанції та безпечного інтервалу; п. 13.3, відповідно до якого під час обгону, випередження, об’їзду перешкоди чи зустрічного роз’їзду необхідно дотримуватись безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеку для дорожнього руху, проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, що склалася, під час руху завчасно не зайняв положення у межах своєї смуги проїзної частини, яке забезпечило б безконтактний роз’їзд з бічним інтервалом із автомобілями, які рухаються у зустрічному напрямку, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21061, реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, який рухався у зустрічному напрямку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди:

- водію автомобіля ВАЗ 21061, реєстраційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_8 заподіяно тілесні ушкодження не сумісні з життям, від яких він помер на місці події;

- пасажиру автомобіля ВАЗ 21061, реєстраційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_9, 17.05.2009 р., спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження за критерієм тривалості розладу здоров’я;

-пасажиру автомобіля ВАЗ 21061, реєстраційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження за критерієм тривалості розладу здоров’я;

-пасажиру автомобіля ВАЗ 21061, реєстраційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження за критерієм тривалості розладу здоров’я;

-пасажиру автомобіля НОМЕР_5, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_7, спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження за критерієм тривалості розладу здоров’я.

Не погоджуючись з вироком суду представники ПАТ «Херсонгаз» та ПрАТ «СК АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» подали апеляційні скарги на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 06 листопада 2017 року.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Херсонгаз» вважає, що вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 06.11.2017 по справі № 654/1425/17, зокрема, в частині задоволення цивільних позовів щодо стягнення моральної шкоди ухвалений з порушенням норм матеріального та процесуального права, а дане рішення суду необхідно скасувати.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що Відповідно до ч.1 ст. 61 КПК України, ОСОБА_7М, ОСОБА_4, ОСОБА_3А є цивільними позивачами у вказаному кримінальному провадженні.

Згідно з ч.3 ст. 61 КПК України, цивільний позивач має права та обов’язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову.

Відповідно до ст. 62 КПК, ПАТ “Херсонгаз” є цивільним відповідачем. Цивільний відповідач має права та обов’язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ст. 129 КПК).

Відповідно до ч.1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ст. 9 КПК, під час кримінального провадження суд зобов’язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦПК України.

Згідно з ч.4 ст. 128 КПК, форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред’являються у порядку цивільного судочинства.

Ст. 60 ЦПК встановлює обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням за ст. 91 КПК, підлягає доказуванню.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ч.3 ст. 213 ЦПК, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4, з подальшими змінами та доповненнями, надалі Постанова Пленуму № 4, суди при вирішенні питання про стягнення моральної шкоди повинні з'ясувати наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, достатність її обґрунтування та розмір.

В абз. 1 п. 4 Постанови Пленуму № 4 передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, зокрема, чи підлягає задоволенню пред’явлений цивільний позов і. якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Частина 3 ст. 370 КПК України зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Відповідно до ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

В порушення вищезазначеним норм, суд першої інстанції в своєму рішенні, в обґрунтування розміру моральної шкоди, не навів жодних міркувань та доказів з приводу розміру стягнутої суми моральної шкоди.

Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки ступеню вини ПАТ “Херсонгаз”, - в матеріалах справи знаходяться докази, які вказують про належне, дбале та добросовісне ставлення до своїх обов'язків. З огляду на стан здоров'я працівника (водія) ОСОБА_1 та технічний стан допущеного автомобіля до роботи - ПАТ “Херсонгаз” доклало максимальних зусиль для запобігання ситуації, що склалася.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги цивільних позивачів в рівних частинах, не звернув увагу, цивільний позивач ОСОБА_4, всупереч заявленому у позові, отримує матеріальну допомогу від колишнього чоловіка ОСОБА_12 у вигляді аліментів на дітей - відомо з відкритих джерел — автоматизованої системи виконавчого провадженням реєстраційний номер ВИ 45356601 (https://asvpweb.minjust.gov.Ua/#/search-debtors), де ОСОБА_12 є боржником, а ОСОБА_4 - стягувачем.

Цивільний позивач — ОСОБА_13, яка зазначає, що буде більше турбуватись про малолітніх племінниць, однак це є її правом та не входить до складу саме моральної шкоди, до того ж з померлим вона не проживала однією сім'єю та не вела спільне господарство, оскільки вже 20 років (з 1997р.) мешкає у м. Києві, а у малолітніх племінниць є матір, яка працює та отримує аліменти на дітей.

В свою чергу, цивільні позивачі, у тому числі ОСОБА_7, не надали жодних доказів в обґрунтування розміру моральної шкоди.

У відповідності до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язується довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як передбачено ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

П. 9 вказаної вище постанови Пленуму № 4 передбачає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Звертають увагу суду на положення ч. 4 ст. 60 ЦПК України, яким передбачено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. В даному випадку, доказування відсутнє взагалі.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.02.2012 "Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010 - 2011 роках", судам слід звернути увагу на те, що у разі якщо відповідач просить відшкодувати йому моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я під час ДТП, проте не надає на підтвердження позову належних і допустимих доказів, судам слід відмовляти у задоволенні таких вимог.

Таким чином, ні цивільними позивачами, ні судом першої інстанції в ухваленому ним вироку не зазначено належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння позивачам моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн. на користь кожного із цивільних позивачів, а тому, виходячи з вимог розумності, виваженості, справедливості та законності, розмір моральної шкоди в такому випадку не доведений цивільними позивачами та необґрунтовано встановлений судом першої інстанції.

Крім того, у п. 8 постанови Пленуму № 4, визначено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Тобто, ПАТ “Херсонгаз” в порядку регресу має право звернутися до ОСОБА_1 для відшкодування моральної шкоди, оскільки він за вироком був визнаний винним за ч.2 с. 286 КК України. Враховуючи, що він є пенсіонером, людиною похилого віку зі слабким здоров'ям та безпосереднім заподіювачем шкоди, ці обставини унеможливлять виконання рішення про відшкодування коштів в порядку регресу на користь ПАТ “Херсонгаз” в повному обсязі або, щонайменше, поставлять ОСОБА_1 в тяжке матеріальне становище.

ПАТ “Херсонгаз” є суб'єктом природної монополії та проводить господарську діяльність із розподілу природного газу на території Херсонської області. Товариство, як суб'єкт природної монополії, обмежений у своєму праві здійснення інших видів господарської діяльності, а діяльність з розподілу природного газу здійснюється в умовах імперативного державного регулювання, в тому числі, в частині встановлення тарифів на розподіл природного газу газорозподільними мережами (ст. 4 Закону "Про ринок природного газу", ст. ст. 4, 8-10 Закону України “Про природні монополії” ). Тариф на розподіл природного газу є основним джерелом фінансування діяльності ПАТ “Херсонгаз”, в якому не має жодної складової, яка могла б покрити витрати на відшкодування моральної шкоди. Такі обставини приведуть до порушення майнових прав як ПАТ “Херсонгаз", так і його працівників, а саме потягнуть за собою затримку у виплаті заробітної плати та відповідно соціальну напругу.

При ознайомлені з матеріалами справи ПАТ “Херсонгаз” було виявлено, що в матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, а саме: у засіданнях за 28.09.2017 та 20.10.2017 не можливо встановити дотримання під час процедури судового розгляду вимог ст. 345 КПК та ч.3 ст. 347, що є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 415 КПК, суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо, зокрема встановлені порушення, передбачені п. 2, 3, 4, 5, 6, 7 ч. 2 ст. 412 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Просить скасувати вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від

06.11.2017 по справі № 654/1425/17 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ПАТ “Херсонгаз” на користь ОСОБА_4 моральної шкоди у розмірі 100 000,00 гривень та ухвалити новий вирок, яким відмовити у задоволені цивільних позовних вимог про стягнення з ПАТ “Херсонгаз” моральної шкоди в повному обсязі. Скасувати вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 06.11.2017 по справі № 654/1425/17 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ПАТ “Херсонгаз” на користь ОСОБА_7 моральної шкоди у розмірі 100 000,00 гривень ухвалити новий вирок, яким відмовити у задоволені цивільних позовних вимог про стягнення з ПАТ “Херсонгаз” моральної шкоди в повному обсязі. Скасувати вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 06.11.2017 по справі № 654/1425/17 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ПАТ “Херсонгаз” на користь ОСОБА_4 моральної шкоди у розмірі 100 000,00 гривень ухвалити новий вирок, яким відмовити у задоволені цивільних позовних вимог про стягнення з ПАТ “Херсонгаз” моральної шкоди в повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник ПрАТ «СК Арсенал Страхування» вказує що між Позивачем ОСОБА_7 та Страховиком виникли правовідносини з приводу виплати страхового відшкодування у відповідності до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/9187232.

Суд першої інстанції задовольняючи цивільний позов ОСОБА_7 керувався наявним в матеріалах справи рахунком № 6 від 07.07.2017 р., виданим ФОП ОСОБА_14 на суму 7160 грн.

Як вбачається із вказаного рахунку № 6, загальна сума складає 7160 грн., аванс - 2000 грн., борг - 5160 грн.

Суд, ухвалюючи Вирок - не звернув уваги, що рахунок є лише комерційної пропозицією від конкретного продавця таких послуг та не є належним доказом того, що Позивач ОСОБА_7 здійснила оплату послуг за вказаним рахунком. Більше того, суд не звернув увагу, що за даним рахунком нібито сплачено аванс в розмірі 2000 грн., але при цьому сума що була стягнута за Вироком суду зі Страховика складає 7160 грн.

Також слід зазначити, що згідно ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну службу» намогильні споруди - пам'ятні споруди, що встановлюються на могилах та увічнюють пам'ять про померлих.

Страховик, за ст. 27.4 Закону відшкодовує витрати на спорудження надгробного пам'ятника (намогильної споруди). Натомість Позивач не надала доказів того, що такий надгробний пам'ятник був дійсно споруджений, іншими словами встановлений. У зв'язку з чим Страховик звернувся із запитом (копія додається) щодо того чи дійсно надгробний пам'ятник було споруджено та встановлено на місці поховання, але відповідь ще не надійшла.

Крім того, витрати на поховання, а саме тапці - 95 грн., вінки із штучних квітів на суму 660 грн. не підтверджені, оскільки в матеріалах справи взагалі відсутні квитанції про оплату таких послуг. Таким чином, сума витрат на поховання в розмірі 660 грн. + 95 грн. = 755 грн. не обґрунтовані та не підтверджені жодним документом.

Крім того, витрати на проведення поховання в сумі 1096 грн. сплачені не позивачем а Пелип а витрати в сумі 622 грн. сплачені ОСОБА_4, тобто також не позивачем. Тому сума витрат на поховання в розмірі 622 грн. + 1096 грн. = 1718 грн. є необґрунтованою, оскільки такі витрати понесені не Позивачем ОСОБА_7

Таким чином витрати на поховання в розмірі 1718 грн. + 755 грн. = 2473 грн. не підтверджені та необґрунтовані.

Вирок в частині цивільного позову ОСОБА_7 до Страховика не відповідає вимогам ч. 1 ст. 370 КПК України, та є невмотивованим та необґрунтованим., крім того суд не дослідив в повному обсязі докази, що обґрунтовують майнові вимоги що стосуються витрат на поховання Позивача.

Просить скасувати вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від

06.11.2017 по справі № 654/1425/17 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ПрАТ «СК АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» на користь ОСОБА_7 відшкодування витрат на спорудження пам’ятника у розмірі 7160 гривень, витрат на поховання в розмірі 2472 грн, та ухвалити новий вирок, яким відмовити у задоволені цивільних позовних вимог в цій частині.

На апеляційні скарги потерпілими надано заперечення в яких вони просять вирок суду залишити без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, думку представників ПАТ “Херсонгаз”які підтримали апеляції, прокурора, обвинуваченого, захисника та потерпілих, заслухавши сторони в судових дебатах, які залишилися на своїх позиціях, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Як передбачено ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Зі змісту цієї норми вбачається, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду.

За вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 06.11.2017 року як на це обґрунтовано вказують в своїй апеляційній скарзі представники ПАТ “Херсонгаз” та ПрАТ «СК АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» не взято до уваги те, що вони не погодились та заперечували проти задоволення позовних вимог. Крім того суд не навів жодних підстав, та не мотивував своє рішення належним чином щодо задоволення та відмови позовних вимог. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження суд першої інстанції в своєму рішенні лише зазначив, що має бути взято до уваги та має бути оцінено судом, оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, виходячи з принципу розумності, виваженості і справедливості, можуть бути задоволені з урахуванням ступеню вини обвинуваченого у заподіянні шкоди, характеру та обсягу душевних страждань потерпілих, їх тривалості, вимушеності змін в житті, необхідності докладати додаткових зусиль для відновлення стану здоров'я, нормалізації психологічного стану, та зважаючи на надані ними докази.

У відповідності до п.3 ст.23 ЦПК України, роз'яснень, що містяться у л.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждати, (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.Порядок виплати страхового відшкодування регулюється спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - «Закон»).

Згідно п. 4 ст. 27 Закону, Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Витрати на спорудження надгробного пам'ятника в розмірі 7160 грн. не підтверджені належними та допустимими доказами.

Також, витрати на поховання в розмірі 2473 грн. не підтверджені та необґрунтовані.

Суми майнової та моральної шкоди належним чином не підтверджені та у вироку суду не мотивовані, а тому вирок в цій частині підлягає скасуванню.

Судом не правильно застосував п. 4 ст. 27 Закону до спірних правовідносин, що в силу п. 2 ч. 2 ст. 409 КПК України є підставою для скасування чи зміни судового рішення

Крім того, судом помилково було стягнуто шкоду з ПАТ «СК Арсенал Страхування» оскільки потерпілі просили стягнути шкоду з ПрАТ «Страхова Компанія «Арсенал Страхування».

За вищевказаних обставин, апеляційні скарги представників ПАТ “Херсонгаз”ПрАТ «СК Арсенал Страхування» підлягають задоволенню частково.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги представників ПАТ «Херсонгаз» та ПрАТ «СК Арсенал Страхування» – задовольнити частково.

Вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 06 листопада 2017 року щодо, ОСОБА_1 в частині цивільного позову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, в той же суд, але в іншому складі суддів у порядку цивільного судочинства.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня проголошення.

Учасники судового розгляду мають право отримати в суді копію ухвали суду.

Копію ухвали надіслати не пізніше наступного дня після її постановлення учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Судді: Калініченко І.С. /підпис/ ОСОБА_15О./підпис/ ОСОБА_16В./підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя: І.С.Калініченко