Рішення № 71869786, 18.01.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/10619/16-ц

Провадження № 2/520/1648/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2018

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Маценко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, який обґрунтував тим, що 28.03.2016р. в м. Одеса по вул. Ак. Вільямса сталася ДТП, внаслідок чого з вини водія автомобілю «Хонда» д\н ВН0016СС ОСОБА_2, останній скоїв зіткнення з автомобілем «Хонда» д\н ВН2408СТ завдавши механічних пошкоджень. Оскільки ДТП сталася з вини ОСОБА_2, просив стягнути з нього та страхової компанії яка застрахувала відповідальність у солідарному порядку матеріальну шкоду 15613,88 грн. та судові витрати.

Представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити, не проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача до суду повторно не явилася, належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи, заяви про слухання справи у його відсутність до суду не надходило, тому суд вважає його неявку неповажною.

У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У відповідності до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Дослідженими доказами та постановою Київського районного суду м. Одеси у справі про адміністративне правопорушення від 23.05.2016 року встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини водія - відповідача, який керував автомобілем «Хонда» номерний знак НОМЕР_1, 28.03.2016 року по вулиці Ак. Вільямса у місті Одеса, пошкоджено автомобіль «Хонда» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням позивача (а.с.5,9) і вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача скаладає 29862,11 грн., що підтверджується висновком експертного дослідження №3595 від 13.04.2016р. виконаного судовим експертом ОСОБА_3 (а.с.19), за проведення якого позивачем сплачено 500 грн. (а.с.18).

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум відшкодовує оцінену шкоду, яка була завдана в результаті ДТП майну особи.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов’язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають з обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов’язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон № 1961-IV). Метою здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV). Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22–31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов’язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене сторонами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов’язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов’язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника – в договірному зобов’язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов’язання не виключають одне одного. Деліктне зобов’язання – первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов’язково припиняє деліктне зобов’язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов’язаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов’язаний виконати обов’язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов’язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань – деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов’язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов’язками страховика як сторони договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика та одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов’язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Такий правовий висновок Верховний Суд України висловив у постанові від 20 січня 2016 року, наданій заявником для порівняння. Як убачається із копії полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС 9219464 від 14.07.2015 року відповідача ТОВ СК «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 застрахував свою цивільно-правову відповідальність і сума не перебільшує 50000 грн. Страховою компанією позивачу було відшкодовано 14026,37 грн. на основі заяви позивача (а.с.75) та звіту №71-D/19/9 (а.с.107).

Враховуючи наведене та керуючись ст.22, 1166, 1187, 1192 та 1194 ЦК України і ст.22,29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , суд вважає, що майнова шкода у розмірі 15613,88 грн. (29862,88-14026,36) підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача у порядку, передбаченому ст.541-543 ЦК України.

На підставі ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача документально підтверджені судові витрати у сумі (551,2 + 275,60) по 413,4 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 4-13,76-89,258-273, 280-289ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (код ЄДРПОУ: 32382598) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду 15613,88 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (код ЄДРПОУ: 32382598) на користь ОСОБА_1 судові витрати по 413,4 грн. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення 30-денного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Бескровний Я. В.