Рішення № 71869659, 22.01.2018, Великомихайлівський районний суд Одеської області

Справа №498/975/17

Провадження по справі №2/498/31/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 року смт. Велика Михайлівка Одеська область

Великомихайлівський районний суд Одеської області, у складі:

головуючої судді – Чернецької Н.С.,

за участю секретаря судового засідання – Іванова І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України в смт. Велика Михайлівка Одеської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2017 року до Великомихайлівського районного суду Одеської області звернулись ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх позовних вимог посилались на те, що 14.04.2010 року року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 був укладений договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 8500,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. В порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 30 вересня 2017 року має заборгованість у розмірі – 84075,17грн., з яких: 7149,43грн.- заборгованість за кредитом; 69254,97грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3200,00грн.- заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи: 500,00грн.- штраф ( фіксована частина), 3979,77грн.- штраф (процентна складова). Тому позивач просить, суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у розмірі – 84075,17грн. за кредитним договором та судові витрати у розмірі 1600,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, але надав суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив розглядати справу у його відсутність. Також зазначив, що у разі відсутності відповідача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Крім того, надав суду письмові пояснення по справі, згідно яких, вказує, що 14.04.2010 року відповідачем було підписано Анкету-Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Підписавши заяву банк та клієнт приєднуються і зобов’язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Таким чином, підписавши Анкету-Заяву відповідач підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом, яким засвідчив те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах. Стосовно зазначення відповідачем що сума відсотків та штрафних санкцій є непомірно великими вказують, що відповідач був вільний як у виборі фінансових установ для отримання кредиту так і у виборі форми кредитування та укладаючи договір підтвердив згоду зі всіма умовами договору та вважав їх справедливими по відношенню до себе. Тому вважають, що заборгованість за пенею та заборгованість за штрафами є співмірним з заборгованістю за тілом кредиту, тобто твердження відповідача, що штрафні санкції є непомірно великими не відповідають фактичним обставинам справи. Стосовно зазначення пені та комісії в розрахунку заборгованості зазначають, що відповідачу за порушення зобов'язання було нараховано пеню та зазначено в колонці "Сума комісії та пені". Зазначення в одному стовбчику розрахунку заборгованості комісії та пені не суперечить ні положенням договору, ні чинному законодавство, а здійснено з метою наглядного розрахунку діючої заборгованості по кредиту. Позов про визнання недійсним кредитного договору в частині встановлення неустойки у вигляді пені відповідачем не заявлявся, а тому договір у цій частині являється дійсним. Щодо посилання відповідача на безпідставність нарахування штрафів у вигляді 5% та 500,00 грн., зазначають, що умова про нарахування штрафу крім Умов та правил надання банківських послуг, викладена в довідці про умови кредитування, яка була підписана відповідачем. Щодо черговості погашення заборгованості вказують, що черговість виконання грошового зобов'язання, при якій основна сума боргу погашається в останню чергу, визначена ст. 534 ЦК України, згідно якої у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: в першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;в другу чергу виплачуються проценти і неустойка;в третю чергу сплачується основна сума боргу. Стосовно строків позовної давності зазначають, що відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 04.2016 року, (довідка про зміну умов кредитування додається), а тому строк повернення кредиту в повному обсязі спливає 30.04.2016 року. Позивач же звернувся до суду з позовом 31.10.2017 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності. Крім того, 24.12.2014 року відповідачем були внесені кошти в розмірі 150,00грн., в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідач в судове засідання не з’явився. Надав суду письмові заперечення проти позову, в яких вказав, що як вбачається із матеріалів справи відповідач скористався кредитним лімітом картки ще 26.11.2010 року, усі подальші «поповнення» рахунку позивачем враховувались виключно в рахунок погашення процентів та безпідставно нарахованих штрафних санкцій. Так, згідно наданих позивачем розрахунків, за період з 26.11.2010 року по 05.02.2015 року було у цілому сплачено 27791,41грн, що були зараховані, як сплата нарахованих процентів та штрафних санкцій. В той же час позивачем взагалі не зазначено строк дії картки ані в самому позові, ані у додатках до нього. Отже позивачем пропущений як загальний строк позовної давності, щодо вимог про стягнення заборгованості, так і спеціальний строк, щодо вимог про стягнення неустойки (пені). Витяг з Тарифів та Умови і правила всупереч вимогам ст.ст. 207,1055 ЦК України та ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позичальником не підписані й оригінали цих документів кредитором відповідачеві передані не були, у зв’язку з чим їх не можна вважати складовою частиною укладеного сторонами кредитного договору. За таких обставин, відповідач несе обумовлений договором обов’язок щодо сплати заборгованості за тілом кредиту, проте розмір процентів за користування цими коштами має обраховуватися, виходячи з положень ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, за якими якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Підстави для нарахування комісії та штрафу у зв’язку викладеним вище відсутні, оскільки анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг таких умов не містить, а інших угод з цього приводу між сторонами укладено не було.Водночас вимоги, щодо сплати процентів та штрафних санкцій, що в сукупності більш ніж в 10 разів перевищує суму кредиту не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Тому просить врахувати вищевказані заперечення з метою повного, всебічного та об’єктивного розгляду вказаної цивільної справи застосувати позовну давність щодо позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; відмовити у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 у повному обсязі; розгляд цивільної справи за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» за позовом до ОСОБА_1 просить проводити за його відсутності.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2010 року відповідач ОСОБА_1 заповнив та підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «Приват Банк». Даний факт підтверджується копією вищевказаної анкети-заяви та не заперечується відповідачем.

З анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 14.04.2010 року вбачається, що відповідач своїм підписом підтвердив свою згоду на те, що дана заява, Пам’ятка клієнта, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифами є договором про надання банківських послуг, він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення. Відповідач ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив, що йому було надано повну інформацію щодо надання банківських послуг.

При оформленні анкети-заяви на отримання кредиту, що була підписана ОСОБА_1 зазначено, з чим погодився і відповідач, що заява разом з Пам’яткою, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним і Банком Договір про надання банківських послуг.

Укладення Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст.634 ЦК України). Підписання заяви Позичальника приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів.

Умови та зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах:в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах.

Таким чином, під час укладення кредитного договору сторонами було досягнуто всіх істотних умов договору, як це передбачено законом.

Укладаючи Договір відповідач не ставив під сумнів розумність та справедливість його умов, укладаючи договір сторони розумно оцінювали умови, за яких він буде виконуватись, зокрема, зважувати на відповідальність, яка настає при його невиконанні або неналежному виконанні.

Банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору.

Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов’язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту ознайомлення відповідача з Умовами кредитування є положення ч.2 ст.638, ч.2 ст.642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладення договору дією (отримання кредиту боржником та сплати ним періодичних платежів).

Наслідком надання відповідачу повної інформації є підписання сторонами кредитного договору та відсутність від позичальника претензій протягом передбаченого законом строку.

Крім того, доказом наявності кредитного договору є фактичне прийняття пропозиції договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів у продовж 2011-2014 років).

Таким чином суд вважає, що 14.04.2010 року між ПАТ КБ „Приват Банк" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору саме в такій формі не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти в розмірі та на умовах, вказаних у договорі, а позичальник зобов'язується повернути кредит та виплатити відсотки, встановлені договором.

На підставі вказаної анкети-заяви відповідачу ОСОБА_1 було видано кредитну картку із встановленим кредитним лімітом 8500,00грн., зі сплатою відсотків за користування у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно з доданими до матеріалів справи банківськими документами, ОСОБА_1 користувався кредитною лінією, періодично знімаючи різні суми, але згідно з даними позивача за користування кредитом сплачував нерегулярно, не в повному обсязі, останній платіж відбувся 24.12.2014 року, в розмірі 150,00грн., будь яких інших платежів в рахунок погашення кредиту відповідачем не здійснювалось. Таким чином відповідач не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим станом на 30.09.2017 року заборгованість за кредитом нарахована в розмірі 84075,17грн., з яких 7149,43грн.- заборгованість за кредитом; 69254,97грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3200,00грн.- заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи: 500,00грн.- штраф ( фіксована частина), 3979,77грн.- штраф (процентна складова).

Даних про закриття карткового рахунку та припинення дії укладеного між сторонами договору суду не надано.

Відповідно до ст.562 ЦК України, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно умов договору.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У порушення умов кредитного договору, відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконав, не надав банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до Умов договору.

Що стосується застосування до виниклих правовідносин позовної давності суд вважає безпідставним дане клопотання відповідача виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Відповідачем 30 листопада 2017 року в запереченнях заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Умовами та Правилами надання банківських послуг передбачено, що картрахунок - це поточний рахунок, на якому враховуються операції по платіжній картці, платіжна картка - це спеціальний платіжній засіб у вигляді емітованої у встановленому законодавством порядку пластикової або іншого виду карточки, яка використовується для ініціалізації переводу коштів з рахунку платника або відповідно банківського рахунку з метою оплати вартості товару або послуг. Згідно вказаних Умов та Правил, для надання банківських послуг банк відкриває клієнту картрахунок, видає картку.

Відповідно до п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг кредитний договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується на такий самий строк.

Водночас, із Правил користування платіжною картою вбачається, що строк дії кредитного договору, кредитного ліміту відповідає строку дії кредитної картки.

Згідно з пунктом п.2.1.1.2.11 Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на її лицевій стороні (місяць і рік). Картка дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця (включно).

Згідно п 2.1.1.12.5. Правил користування платіжною картою встановлено,що погашення по Кредиту процентів відбувається щомісячно за попередній місяць, а тіла кредиту - в повному об'ємі, не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці (в полі MONTH).

Таким чином, договором передбачено погашення щомісячними періодичними платежами відсотків за користування кредитом та в повному обсязі кредитного ліміту не пізніше закінчення строку дії кредитної картки.

У правовій позиції Верхового Суду України, викладеній у постанові № 6-14цс14 від 19 березня 2014 року зазначено, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Під час розгляду справи, з письмових пояснень позивача, встановлено, що строк дії перевипущеної картки до останнього дня квітня 2016 року,

Згідно п.2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг у разі закінчення строку дії картка продовжується банком на новий строк шляхом надання Клієнту картки з новим строком дії, а тому перевипуск картки не являється укладенням нового кредитного договору .

Тобто, термін виконання зобов'язання по сплаті кредиту визначено останнім днем місяця терміну дії платіжної картки - 30 квітня 2016 року.

Згідно із ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, а тому з 01 травня 2016 року розпочався строк позовної давності до вимоги про стягнення заборгованості за кредитом.

Останній платіж на суму 150 грн. проведений відповідачем у 24 грудня 2014 року в межах строку дії платіжної картки.

Позов подано до суду 06 листопада 2017 року, тобто банк звернувся з позовом до ОСОБА_1 в межах встановленого законом строку позовної давності.

Разом з тим, відповідно до матеріалів справи вбачається, що штраф і пеня нараховані банком за одні і ті ж порушення, а тому суд вважає, що стягнення з боржника одночасно штрафу й пені є подвійною цивільно-правовою відповідальністю.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити, оскільки встановлено, що позичальник допустив порушення умов укладеного кредитного договору, за що позивач нараховував відповідачу пеню, а стягнення штрафу носить разовий характер, у зв'язку з тим, що порушенням позичальником будь-якого грошового зобов'язання на строк понад 30 днів, що змушує позивача звернутись до суду з позовом, а тому за порушення умов укладеного кредитного договору підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку пеня.

За таких обставин, правові підстави до стягнення штрафу відсутні, а тому у задоволенні позову в зазначеній частині слід відмовити.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне заявлені вимоги задовольнити частково, в сумі 79595,40грн., з яких: 7149,43грн.- заборгованість за кредитом; 69245,97грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3200,00грн.- заборгованість за пенею та комісією.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути понесені позивачем судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1514,72 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 229, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором у розмірі 79595,40грн., з яких: 7149,43грн.- заборгованість за кредитом; 69245,97грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3200,00грн.- заборгованість за пенею та комісією.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1514,72 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Великомихайлівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 30-ти денного строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Чернецька Н.С.