Постанова № 71869468, 30.01.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/5467/17 30.01.2018

Провадження №22-ц/784/258/18

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 489/5467/17

Провадження №22-ц/784/258/18

30 січня 2018 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого Прокопчук Л.М.,

Суддів Кушнірової Т.Б., Яворської Ж.М.

Із секретарем судового засідання Богуславською О.М.

За участю представника заявника ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2017 року, проголошену в приміщенні того ж суду об 11:15 у складі судді Тихонової Н.С., у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таффрут», державний виконавець Інгульського відділу Державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Приватне акціонерне товариствао «Атомсервіс»

В С Т А Н О В И Л А :

05 листопада 2017 року заявник ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаною заявою, в якій посилався на те, що ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2017 року на підставі подання державного виконавця Інгульського відділу Державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області його як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Таффрут» тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України. Оскільки він не є ні керівником, ні засновником ТОВ «Тафрут», 03 листопада 2017 року він звернувся до Інгульського відділу ДВС із заявою про припинення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, але отримав відповідь від 08.11.2017 року про те, що підстави для припинення тимчасового обмеження відсутні. Вважає, що його законні права, передбачені ст. 33 Конституції щодо гарантій свободи пересування, право вільно залишати територію України, порушені, тому просив скасувати тимчасове обмеження його у праві виїзду за межі України (а.с. 118-119).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2017 року в задоволенні заяви відмовлено (а.с. 148-150).

В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на те, що він не є боржником та не ухиляється від виконання зобов'язань, а також на порушення його прав, просив скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою припинити тимчасове обмеження у праві виїзду його за межі України (а.с. 158-163).

В судовому засіданні апеляційного суду представник заявника підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Інші учасники справи, належно повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Заслухавши доповідача, пояснення представника заявника, дослідивши надані докази, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційного скарги, колегія суддів прийшла до такого.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом № 911435/14, виданим 25.05.2015 року Господарським судом Миколаївської області, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таффрут» на користь Приватного акціонерного товариства «Атомсервіс» стягнуто борг в розмірі 85042,16 грн.

Наказом № 915/2100/15, виданим 02.02.2016 року Господарським судом Миколаївської області з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таффрут» на користь Приватного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором: 110000 грн. - основний борг; 109168,29 грн. - проценти за користування кредитом; 105366,91 грн. - пеня; 4868,03 грн. - судовий збір.

Зазначені документи пред'явлені до примусового виконання до Інгульського ВДВС м. Миколаїв, яким 01.08.2016 року та 30.09.2016 року винесені постанови про відкриття виконавчого провадження (відповідно).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20.09.2017 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 30.10.2017 року, задоволено подання державного виконавця Інгульського відділу Державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області про тимчасове обмеження ОСОБА_2 як керівника ТОВ «Таффрут» у праві виїзду за кордон до виконання зобов'язань з виконання вищезазначених судових рішень.

03.11.2017 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до державного виконавця про припинення його тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України як директора ТОВ «Таффрут», оскільки на вказану дату він не є керівником вказаного підприємства, але листом від 08.11.2017 року йому було в цьому відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд виходив з того, що на час ухвалення судового рішення від 20.09.2017 року ОСОБА_2 був керівником ТОВ «Таффрут», тому підстави для припинення його тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відсутні.

Проте з висновком суду погодитись не можна, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 9 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України N 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною третьою статті 441 ЦПК України передбачено компетенція суду щодо можливості постановлення ухвали про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Повноваження суду щодо можливості скасування такої постанови, крім скасування її в апеляційному порядку, законом не передбачені.

Відповідно до п. 5 розділу Х111 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінюста від 02.04.2012 року № 512/5, (з наступними змінами) обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення виконавцем постанови про: повернення виконавчого документа до суду, який його видав, на підставі частини першої статті 38 Закону; закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1 - 3, 5 - 7, 9 - 12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону; скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - у разі належного виконання особою зобов'язань щодо сплати періодичних платежів.

Відповідно до п.4 розділу 111 Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України від 07 лютого 2014 року N 288/5/102, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 лютого 2014 року за N 273/25050, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення державним виконавцем постанови про: повернення виконавчого документа до суду, який його видав, на підставі частини першої статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон); закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1 - 3, 5 - 7, 9 - 12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону; скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - у разі належного виконання особою зобов'язань щодо сплати періодичних платежів.

Постанова підписується виконавцем та скріплюється печаткою і не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення надсилається державним виконавцем до ГЦОСІ.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що тимчасове обмеження громадянина України у праві виїзду за межі України законом покладено на суд, а припинення такого обмеження - на державного виконавця.

За таких обставин у суду першої інстанції не було правових підстав для прийняття до провадження заяви ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Посилання суду на те, що він розглянув заяву в межах скарги на дії державного виконавця Інгульського відділу Державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області, не відповідає обставинам справи, оскільки така скарга до суду не подавалась.

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвалу суду слід скасувати, а провадження у справі слід закрити з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 377, 382 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2017 року скасувати, провадження у справі закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Прокопчук

Судді Т.Б. Кушнірова

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови виготовлено 30.01.2018 року.