Ухвала суду № 71868462, 29.01.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/16181/16-ц

Провадження № 2/127/82/18

У Х В А Л А

Іменем України

29 січня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді - Гриневича В.С.,

при секретарі: Марценюк А.М.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці заяву позивача про відвід судді у справі №127/16181/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання дій такими, що порушили людську гідність, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває наведена вище цивільна справа.

В судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 заявлено та подано заяву, яка підписана ним самим та представником ОСОБА_11, про відвід головуючого у справі судді Вінницького міського суду Вінницької області Гриневича В.С., яка мотивована тим, що 06.12.2017р. суддя Гриневич В.С. виніс ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якою фактично вирішив спір по суті, а відтак вказаний суддя не може надалі здійснювати розгляд даної справи, оскільки це може призвести до прийняття до незаконного і необґрунтованого рішення. Крім того, обґрунтовуючи заяву про відвід позивач та його представник зазначали про те, що постановою апеляційного суду Вінницької області від 28.12.2017р. ухвалу про залишення позову без розгляду скасовано з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, повноважного представника не направили, хоч повідомлялися належним чином про час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини восьмої статті 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Враховуючи наведену норму закону, а також беручи до уваги довготривале перебування даної справи в провадженні суду, з метою процесуальної економії часу суд вважає за можливе розглянути заяву про відвід судді без участі відповідачів.

Заслухавши думку позивача, щодо відводу судді, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити заяву про відвід судді з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Проте, при розгляді справи №127/16181/16-ц жодної з перелічених у ч. 1 ст. 36 ЦПК України обставин, ні позивачем, ні його представником не наведено та відповідно судом не встановлено.

Обґрунтовуючи заяву про відвід позивач та його представник посилаються на положення пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України, а саме на наявність інших обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді, оскільки суддя Гриневич В.С. у справі №127/16181/16-ц виніс ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якою фактично вирішив спір по суті, а відтак вказаний суддя не може надалі здійснювати розгляд даної справи. Крім того, вказана ухвала була скасована апеляційним судом.

Однак, відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

В той же час, згідно з частиною першою статті 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

З аналізу наведених положень Цивільного процесуального кодексу України слідує висновок про те, що скасування ухвали судді про залишення позовної заяви без розгляду не є перешкодою для подальшого розгляду справи тим же суддею та не може слугувати підставою для відводу судді від розгляду справи.

З огляду на вказане суд вважає обставини викладені в заяві про відвід судді Гриневича В.С. надуманими, такими що не ґрунтуються на вимогах закону та не заслуговують на увагу.

Разом з тим, вирішуючи питання про відвід судді, суд звертає увагу на наступне.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня 2017 року, яка винесена суддею Сичуком М.М. з урахуванням ухвали апеляційного суду Вінницької області від 28 листопада 2016 року, відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Однак, в подальшому, ухвалою суду від 15 листопада 2017 року, яка винесена під головуванням судді Гриневича В.С., позовну заяву від 27.07.2016р. ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання дій такими, що порушили людську гідність, залишено без руху та надано позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, який не може перевищувати 5 (п'яти) днів з дня отримання позивачем даної ухвали. (т.2, а.с. 234-237)

Залишаючи позовну заяву без руху суд виходив з того, що:

«В разі заявлення позову до кількох відповідачів, позовна заява має містити чітко визначені та зрозумілі позовні вимоги щодо кожного з відповідачів, які формулюються позивачем в прохальній частині позовної заяви.

Однак, як зазначено в первинно поданій позовній заяві, та позовній заяві в новій редакції, позивач просить визнати дії всіх відповідачів такими, що порушили його людську гідність та зобов'язати відповідачів поновити права позивача шляхом публічного вибачення перед адміністрацією установи та засудженими установи - колонії СВК-81 в усній формі та письмово, а перед позивачем - в письмовій формі або у відеоформаті.

При цьому, позовна заява не містить чітко сформульованих позовних вимог щодо кожного з відповідачів, а саме не містить посилань які саме конкретні дії та якого саме конкретного відповідача слід визнати неправомірними, в чому полягають дії конкретного відповідача, за які саме дії відповідачам слід вибачитися, перед яким колом засуджених, тощо.

Таким чином, з позовної заяви неможливо зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, а відтак позовна заява не відповідає вимогам статті 119 ЦПК України.»

Оскільки, вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивачем не було виконано та недоліки не усунуто, суддею Гриневичем В.С., ухвалою суду від 06 грудня 2017 року вищевказану позовну заяву було залишено без розгляду. (т. 3, а.с. 14-16)

Проте, постановою апеляційного суду Вінницької області від 28 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 6 грудня 2017 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд зазначив, що суд зобов'язаний розглядати справу в межах заявлених позовних вимог і повернення (залишення без розгляду) заяви через неконкретизованість позовних вимог щодо кожного із відповідачів фактично є відмовою в судовому захисті та порушенням вимог ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод щодо доступу до правосуддя.

З такою позицією апеляційного суду Вінницької області важко погодитися, оскільки положеннями частини третьої статті 175 ЦПК України (чинного на даний час) чітко передбачено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Таким чином, на думку суду, недоліки позовної заяви, про які зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 15 листопада 2017 року, позивачем не усунуто, та позовна заява не відповідає вимогами статті 175 ЦПК України.

При цьому, в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 зазначив, що на його думку, всі недоліки позовної заяви ним усунуто, а при наданні пояснень по суті він не позбавлений можливості усно конкретизувати позовні вимоги.

Однак, така позиція позивача не узгоджується з вимогами статті 175 ЦПК України щодо форми та змісту позовних заяв.

При цьому, на думку суду, яка висловлена у в ухвалах про залишення позовної заяви без руху від 15.11.2017р. та про залишення позовної заяви без розгляду від 06.12.2017р. відсутність конкретних позовних вимог щодо кожного з відповідачів створює перешкоду для розгляду справи по суті, позбавляє можливості суд визначитися з предметом доказування, можливості прийняття рішень про витребування доказів саме щодо предмету доказування та виклику свідків.

В той же час відсутність чітких вимог щодо кожного відповідача виключає можливість задоволення таких вимог, оскільки суд розглядає справу в межах сформульованих позивачем позовних вимог та не може виходити за їх межі. (ст. 13, 264 ЦПК)

Отже, фактично у вищеназваних ухвалах про залишення позовної заяви без руху від 15.11.2017р. та про залишення позовної заяви без розгляду від 06.12.2017р. суддею Гриневичем В.С. висловлено своє бачення щодо невідповідності позовної заяви вимогам закону.

Наявність таких обставин в жодному разі не може свідчити про упередженість судді, однак такі обставини в силу їх існування, а також враховуючи скасування ухвали суду апеляційним судом, можуть викликати відповідні сумніви у позивача, що є цілком природно.

Натомість Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні викликати у громадськості у демократичному суспільстві (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland).

Таким чином, незважаючи на те, що обставини наведені в заяві про відвід є не обґрунтованими, проте з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, та на розгляд її справи поза будь - яким сумнівом для позивача, щодо необ'єктивності та неупередженості складу суду, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вказаної заяви, оскільки ці обставини можуть викликати сумніви у позивача в об'єктивності та неупередженості судді при прийнятті ним рішень у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 37, 40, 258, 260 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Задовольнити заяву ОСОБА_1 про відвід судді Гриневича В.С. від участі у розгляді справи №127/16181/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання дій такими, що порушили людську гідність.

Справу передати в канцелярію суду для визначення іншого судді в порядку передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: