Постанова № 71866314, 23.01.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 641/3728/17 Головуючий 1-ї інстанції - Боговський Д.Є.

Провадження № 22-ц/790/1016/18 Доповідач - Колтунова А.І.

Категорія: спори, пов'язані із застосуванням

ЗУ «Про захист прав споживачів»

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«23» січня 2018 року Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді суддів за участю секретаря- Колтунової А.І., - Кругової С.С, Маміної О.В., - Семикрас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Контент Трейдінг», третя особа - фізична особа - підприємець ОСОБА_6 про захист прав споживача за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2017 року (ухвалене суддею Боговським Д.Є. о «16» год. «22» хв. в залі суду у м. Харкові),-

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Контент Трейдінг» (далі - ТОВ «Контент Трейдінг»), третя особа: фізична особа - підприємець ОСОБА_6 (далі - ФОП ОСОБА_6.) про захист прав споживача.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 03 травня 2017 року ТОВ «Контент Трейдінг» без попередження припинив надання йому послуги кабельного телебачення, чим порушив його права, як споживача. Посилався на відсутність між ним та відповідачем письмового договору, а відтак і домовленості щодо здійснення передплати за послуги кабельного телебачення «Тріолан», у зв'язку з чим, заперечував наявність будь-якої заборгованості.

Дії відповідача є такими, що суперечать вимогам ст. 27, ч. 2 ст. 626, ст. 647 ЦК України, зважаючи на що його порушене право на належне обслуговування підлягає захисту за ст.ст. 21, 22 ЗУ «Про захист прав споживачів».

З огляду на вищенаведене, позивач просив суд визнати дії ТОВ «Контент Трейдінг» в особі кабельного телебачення «Тріолан» у м. Харкові неправомірними, що виражається у порушенні рівності сторін договору, у обмеженні в інформації споживача на доступну, достовірну та своєчасну інформацію про послуги кабельного телебачення «Тріолан», що стосується передоплати такої послуги, неспроможність передоплати послуги раніше 13 числа кожного місяця, виходячи з дати отримання пенсії; зобов'язати ТОВ «Контент Трейдінг» поновити трансляцію кабельного телебачення; стягнути з відповідача 10 000,00 грн. в якості компенсації завданої йому моральної шкоди відповідно до ст. 28 Конституції України та ч. 1 ст. 23, ст. 297 ЦК України.

Не погодившись з позовом, представник ТОВ «Контент Трейдінг» надав до суду заперечення, в яких повідомив, що Національною радою з питань телебачення та радіомовлення відповідачу надано ліцензію провайдера програмної послуги. Відповідно до п. п. 16, 36, 39, 54, 68 Правил надання та отримання комунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11 квітня 2012 року, розрахунки за послуги можуть здійснюватись на умовах попередньої (авансової) оплати, при цьому провайдер (оператор) може з власної ініціативи обмежувати можливість отримання споживачем послуг у разі відсутності коштів на особовому рахунку абонента або досягнення визначеної договором суми шляхом тимчасового припинення надання послуг. Оскільки станом на 3 травня 2017 року у позивача виникла заборгованість перед відповідачем у розмірі 1 гривні, останній скористався своїм правом та тимчасово припинив надання позивачеві послуг кабельного телебачення.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_5 залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_5 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. При цьому посилався на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, відповідачем не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Також зазначив, що суд першої інстанції не надав належної оцінки його доводам стосовно того, що на час припинення надання йому послуг кабельного телебачення, заборгованість перед відповідачем була відсутня. Крім того, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що діями відповідача йому була заподіяна моральна шкода.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 19 січня 2018 року в порядку ч.2 ст. 369 ЦПК України розгляд справи був призначений в порядку письмового провадження без виклику сторін (а.с. 127-129).

За заявою ОСОБА_5 суд розглянув справу за його участі (а.с. 130).

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити. Зазначив, що діями відповідача йому була завдана шкода, як споживача послуг, та порушені його права. Пояснив, що послугами відповідача користувався з 2014 року безкоштовно, а з 01 січня 2017 року було встановлено обов'язок споживача здійснювати оплату послуг кабельного телебачення «Тріолан» шляхом внесення авансових платежів у розрахунку 0,50 грн. за добу.

Оплата в сумі 30,00 грн. ним була здійснена 12 січня 2017 року, послуги отримував з 01 січня 2017 року. Вважає, що з 12 січня 2017 року повинен розраховуватися строк дії договору.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, підтверджується зібраними по справі доказами та не оспорюється сторонами те, що ТОВ «Контент Трейдінг» є провайдером програмної послуги та надає послуги кабельного телебачення абонентам на всій території України (а.с. 53-57, 58-59). З 2014 року позивач, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, користувався послугами кабельного телебачення «Тріолан» безкоштовно.

Разом з тим 12 грудня 2016 року наказом відповідача № 12/2-АГ було затверджено публічний договорів, пунктом 3.2.4. якого встановлено обов'язок замовників здійснювати оплату послуги кабельного телебачення «Тріолан» шляхом внесення авансових платежів (а.с. 61-64).

Виходячи з системного аналізу ст.ст. 626, 627, 628, 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець, взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права відмовитись від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). При цьому споживач залишається вільним в укладенні такого договору та виборі контрагента, а зміст публічного договору становлять умови, погоджені сторонами, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст публічного договору в частині порядку оплати споживачами телекомунікаційних послуг на відповідність актам цивільного законодавства, зокрема, Закону України «Про телекомунікації» № 1280-VІ від 18 листопада 2003 року, Закону України «Про телебачення і радіомовлення» № 3759-ХІІ від 21 грудня 1993 року, Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-ХІІ від 12 травня 1991 року, а також Правилам надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11 квітня 2012 року, колегія суддів не вбачає будь-яких порушень або зловживань з боку відповідача. З іншого боку, позивачем не доведено наявності між ним та відповідачем іншої домовленості щодо оплати послуг відповідача, ніж це передбачено публічним договором.

На виконання п.п. 29, 30 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідач, визначивши умови публічного договору, оприлюднив їх на своєму веб-сайті і в місцях продажу послуг, при цьому зазначеними Правилами передбачено можливість надання послуг абоненту без укладення окремого договору у письмовій формі.

Як вбачається з розрахунку заборгованості абонента ОСОБА_5 за період з 01 січня по 03 травня 2017 року, що був наданий до суду першої інстанції, послуги кабельного телебаченні за період з 1 січня по 30 квітня 2017 року були ним повністю оплачені. Однак станом на 03 травня 2017 року у позивача сформувалась заборгованість перед відповідачем у розмірі 1 гривні (а.с. 65).

Отже, позивач, оплативши послуги кабельного телебачення та споживчі послуги, вчинив дії, які свідчили про прийняття ним умов публічного договору.

Обравши провайдера відповідно до п. 35 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, позивач мав право, зокрема, на безоплатне отримання від оператора, провайдера вичерпної інформації про зміст, якість, вартість та порядок надання послуг, а також на безоплатну консультаційну допомогу оператора, провайдера з будь-яких питань замовлення та отримання послуг, що йому надаються.

Проте, позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що він звертався до відповідача з запитом про надання йому роз'яснень щодо порядку оплати обраних ним послуг кабельного телебачення, а відповідач відмовив йому у наданні такої інформації або повідомив про інший порядок їх оплати, ніж це передбачено публічним договором.

За таких обставин, посилання позивача на його необізнаність щодо порядку оплати послуг кабельного телебачення та введення його відповідачем в оману, колегія суддів вважає необґрунтованими, у зв'язку з чим, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у діях відповідача ознак нечесної або агресивної підприємницької діяльності в розумінні ст. 19 Закону України «Про захист прав споживача», а відтак і підстав для визнання їх дій неправомірними.

Доводи ОСОБА_5 стосовно того, що станом на 03 травня 2017 року у нього була відсутня заборгованість за послуги кабельного телебачення, були ретельно досліджені судом апеляційної інстанції та було встановлено, що отримуючи оплатні послуги кабельного телебачення у провайдера ТОВ «Контент Трейдінг» з 01 січня 2017 року ним було сплачено за період з 01 січня 2017 року по 03 травня 2017 року грошову суму в розмірі 60,00 грн. (а.с. 65). У зв'язку з чим, станом на 03 травня 2017 року у ОСОБА_5 виникла заборгованість в розмірі 1,00 грн., авансові платежі сплачені не були, що стало правовою підставою для тимчасового припинення надання позивачу послуг кабельного телебачення. Зважаючи на що, колегія суддів вважає, що відповідач діяв виключно в межах публічного договору.

ОСОБА_5 в обґрунтування позовної вимоги щодо відшкодування на його користь відповідачем моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн. посилався як на правову підставу на Закон України «Про захист прав споживачів».

Що ж стосується вимоги ОСОБА_5 щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн., то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно зазначив, що вони є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Моральна шкода - це втрати немайнового характеру в наслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яка діяла станом на час розгляду даної справи судом першої інстанції, спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Підставою для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_5 зазначив порушення його прав як споживача.

Відповідно до ч.2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Проте задоволення такої вимоги за умови її пред'явлення можливе з урахуванням положень п.5 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», який передбачає право споживачів на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією (товар, робота чи послуга, що виготовляється, виконується чи надається для суспільних потреб), у випадках, передбачених законом.

Під час розгляду справи, судом апеляційної інстанції не встановлено факту наявності небезпечної для життя і здоров'я позивача продукції (послуг) та завдання життю і здоров'ю позивача шкоди такою продукцією.

Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

ОСОБА_5 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження надання відповідачем небезпечної для життя і здоров'я позивача послуги, протиправності дій відповідача та спричинення позивачу діями відповідача моральної шкоди, наприклад: погіршення стану здоров'я у зв'язку з протиправністю діянь відповідача.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних та допустимих доказів, з яких вбачається факт завдання ОСОБА_5 моральної шкоди.

Зважаючи на що, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з недоведеності заподіяння позивачу моральної шкоди та відсутності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями відповідача.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя: Судді:А.І. Колтунова С.С. Кругова О.В. Маміна