Рішення № 71866103, 25.01.2018, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/5708/16-ц

№ провадження 2/646/43/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.01.18 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - Сорока О.П.,

за участю секретаря – Сімоненко К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду з позовом, яким вона, з урахуванням уточнень, просить визнати за нею право власності на житловий будинок № 6, розташований за адресою: м.Харків, 2 -й Староверещаківський в’їзд, в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 за життя була зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1, розташованому за адресою: м.Харків, 2 -й Староверещаківський в’їзд, та мала синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Вказаний будинок був побудований ОСОБА_2 на відведеній для будівництва земельній ділянці, однак не зареєстрований належним чином. Після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в будинку весь час продовжували проживати ОСОБА_5, яка померла 04.11.2016 року та ОСОБА_6 (дівоче ОСОБА_4) ОСОБА_7, яка померла 04 серпня 2015 року. Таким чином, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 спадкоємцями, які прийняли спадщину, були її сини і спадщина була прийнята ними шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном. Після смерті ОСОБА_2 ОСОБА_8 Л.В. як його донька прийняла належну частину його спадщини шляхом фактичного управління нею. ОСОБА_4 також помер. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Отже ОСОБА_6, в свою чергу, прийняла спадщину після смерті свого батька. Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були спадкоємцями будинку, а в день смерті сестри 04 серпня 2015 року відкрилася спадщина і на належне їй майно, отже ОСОБА_5В прийняла спадщину фактично вступивши в управління спадковим майном. Після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 28.02.2017 року провадження у справі було зупинено на 6 місяців до прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, яка померла 27.11.2016 року.

Ухвалою суду від 22.11.2017 року провадження у справі було відновлено та змінено позивача з ОСОБА_5 на її правонаступника ОСОБА_1.

Позивач в судове засідання не з’явилась, подала заяву про підтримання позову.

Представник Харківської міської ради в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на житловий будинок № 6, розташований за адресою: м.Харків, 2 -й Староверещаківський в’їзд, який було побудовано у 1904 році, ні за ким не зареєстровано, що підтверджується довідкою КП «ХМБТІ» № 23-02655 від 10.02.2006 (а.с.17).

Вищевказаний житловий будинок було побудовано у 1904 році ОСОБА_2.

ОСОБА_2 мала двох синів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

ОСОБА_2 померла 31.05.1939 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії II-ВЛ № 461200 (а.с.8). Після її смерті з заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався, що підтверджується Інформаційною довідкою із Спадкового реєстру № 44867238, 44867272 від 25.08.2016 року (а.с.78,79).

Після її смерті залишилась спадщина у вигляді житлового будинку № 6, розташованого за адресою: м.Харків, 2 -й Староверещаківський в’їзд.

Сини померлої прийняли спадщину після її смерті, фактично вступивши в управління спадковим майно, оскільки проживали у вищевказаному будинку, що відповідає положенням ст.429 ЦК УРСР (в редакції 1922 року), яка передбачає, що якщо спадкоємець, присутній в місці відкриття спадщини, на протязі трьох місяців з дня вжиття заходів охорони не заявить належному суду про відмовлення від спадщини, він вважається таким, що прийняв її.

ОСОБА_3 мав двох доньок: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії IV- ВЛ № 350466 та серії I-АГ №1385951 (а.с.7,113). Після реєстрацію шлюбу ОСОБА_9 змінила прізвище на «Стреліна», що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії ЯТ № 209909 (112).

ОСОБА_3 помер 12.06.1950 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії II-ВЛ № 461192 (а.с.9).

Після його смерті із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався, що підтверджується Інформаційною довідкою із Спадкового реєстру № 44867180, №44867043 від 25.08.2016 року (а.с.77-80).

Однак його донька ОСОБА_5 прийняла спадщину після його смерті, оскільки проживала у вищевказаному будинку, що підтверджується копією Будинкової книги на домоволодіння № 6, розташоване за адресою: м.Харків, 2 -й Староверещаківський в’їзд, що відповідає положенням ст.429 ЦК УРСР в редакції 1922 року (а.с.152).

В свою чергу, ОСОБА_4 мав доньку ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка в подальшому змінила прізвище на «Новицька», шо підтверджується відповіддю Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Харківській області № 6949/15.10-04-06 від 03.08.2016 (а.с.66).

Після смерті ОСОБА_4 його донька прийняла спадщину після смерті батька, фактично вступивши в управління спадковим майном, оскільки проживала у вищевказаному будинку, що підтверджується копією Будинкової книги на домоволодіння № 6 по в’їзді Староверещаківському у м.Харкові (а.с.153).

ОСОБА_10 мала доньку ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії ЯЩ № 183469 (а.с.114), яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище «Мітрошкіна», що підтверджується довідкою Міського відділу реєстрації актів цивільного стану № 1 Харківського обласного управління юстиції від 13.09.2006 № 915/356 (а.с.115).

ОСОБА_10 померла 09.02.2000 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії I – ВЛ № 221341.

Донька померлої ОСОБА_10, ОСОБА_13, від шлюбу мала доньку ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії III- ВЛ № 391695 (а.с.144).

ОСОБА_6 померла 04.08.2015 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії I – ВЛ № 509167 (а.с.10).

Після її смерті спадкову справу заведено не було, що підтверджується відповіддю Першої ХДНК від 12.08.2016 № 3248101-16 та Інформаційною довідкою із Спадкового реєстру № 44739109 (а.с.68-74).

Однак її двоюрідна сестра ОСОБА_5 прийняла спадщину після її смерті, фактично вступивши в управління спадковим майном, оскільки на час відкриття спадщини проживала з нею, що відповідає положенням ст.1268 ЦК України та підтверджується копією Будинкової книги (а.с.154).

ОСОБА_5 померла 27.11.2016 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії I – ВЛ № 568608 (а.с.102).

Після її смерті з заявою про прийняття спадщини до Першої ХДНК звернулась ОСОБА_1, яка доводиться їй двоюрідною онукою, що підтверджується листом Першої ХДНК від 13.11.2017 № 6133/0116 (а.с.121), у зв’язку з чим було заведено спадкову справу № 117/2017 (а.с.139).

Згідно пунктів 1, 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року і застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Отже за змістом вказаних норм застосування ЦК України 2003 року до спадщини, яка відкрилася до набрання ним чинності можливе за двох умов: по-перше спадщина відкрилася і шестимісячний строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, і по-друге з моменту її відкриття і до 1 січня 2004 року спадщина не була прийнята ніким із наявних тоді на цю спадщину спадкоємців, яких як спадкоємців визначало діюче законодавство.

Аналогічні роз'яснення містить пункт 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13, правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 18 грудня 2013 року у справі № 6-138 цс13, згідно яких відносини спадкування регулюються правилами ЦК України 2003 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування", будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року N 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року N 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за N 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).

Згідно частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до вимог ст.ст.1217, 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування одержують особи, зазначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Таким чином, на підставі вказаних норм, суд приходить до висновку, що хоча право власності на житловий будинок № 6, розташований за адресою: м.Харків, 2 -й Староверещаківський в’їзд, не було зареєстровано за ОСОБА_2, однак з урахуванням того, що вона фактично побудувала вказане домоволодіння та до моменту смерті ним користувалась вона, її діти та внуки, які вступили в володіння спадковим майном після її смерті, тобто фактично прийняли спадщину в розумінні ст.429 ЦК УРСР (в редакцій 1922 року) та ст.549 ЦК України (в редакції 1963 року), приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання за ОСОБА_1 права власності на вищевказане майно в порядку спадкування за законом, оскільки згідно спадкової справи № 117/2017 після смерті ОСОБА_5 з заявою про прийняття спадщини звернулась лише позивач.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, ст.429 ЦК УРСР (у редакції 1922 року), ст.529, 549 ЦК України ( у редакції 1963 року), ст. 1223,1261,1268,1269 ЦК України,

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок № 6, розташований за адресою: м.Харків, 2 -й Староверещаківський в’їзд, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_5, померлої 27.11.2016 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сорока О.П.